Борис Грінченко

Людина, яка писала під псевдонімами Василь Чайченко, Іван Перекотиполе, Борис Вільхівський. Наш герой прожив доволі коротке життя, але за свої 47 років отримав звання вартового рідного слова, історії, культури. Письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч – Борис Грінченко у «Пунктирі».

«Віддав себе я праці без вагання. Я йшов туди, де розум посилав».

«Всяка справа культурна тільки тоді буває певна і міцна, коли вона, зростаючи на рідному ґрунті, живиться живущим духом з великої скарбниці духовних здобутків народів усього світу».

«Зло від своїх найтяжче уражає».

«Наша мова зветься українською мовою. Наша земля зветься Україною. Ми звемося українцями. Свою рідну українську мову ми любимо найбільше од усіх мов на світі… Але ми повинні і других усіх людей любити і поважати, і всім другим людям повинні робити добро…».

«Повинність – ось той владар добродійний, що збереже мене від мук і лих».

«Тільки смерть великих робить з нас».

«Треба робити, робити, робити. Ми воли у ярмі… але вони зорють ріллю, прийде сівач, рясно засіє, і запишніють сходи».

«Хай згине все, коли не вміє жить!».

«Хто боровся за волю й свій край, – не злякається муки і страти».

«Хто сіє сльози, – сліз і сам зазна».

«Я віддав би усе на цім світі за змогу умерти за рідний свій край».

«Я ніколи не належав до тих поетів, що весь свій час можуть оддавати пісні. На поезію завсігди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці, часом любої, дорогої, здебільшого – нудної, наймитської».

«Віддати зумієм себе Україні»: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком [Текст]: письма / Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка; вступ. ст., упоряд. С.С. Кіраль. – К.; Нью-Йорк: б. в., 2004. – 520 с.

Кобижча, Наталія Іванівна. Культурницька діяльність Бориса Грінченка: світоглядний аспект [Текст]: монографія / Н. І. Кобижча; М-во освіти і науки України, М-во культури України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К.: Ліра-К, 2017. – 203 с.

04.04.2021