Марина Гримич. Стриманість водоспаду
 Сьогодні у «Пунктирі» знайомство з думками письменниці, докторки історичних наук, засновниці української школи прикладної антропології, директорки видавництва «Дуліби», членкині Спілки письменників України, Національної спілки краєзнавців України, яка видавалась й, як перекладач зі словенської, сербохорватської та македонської мов, лауреаткою Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» (2000, 2001 – дипломант, 2002 – перша премія конкурсу за роман «Егоїст»), етнологинею та фольклористкою Мариною Гримич. На сьогодні в неї сімнадцять різножанрових романів, повість, публіцистика та літературна критика. Є в неї та сама стриманість, яка ховає в собі потужний водоспад думок і емоцій. Водоспад цей – кришталево-джерельний, відбивається в українській мові та пронизливій достовірності нашої історії. А ще вона навчилась відчувати східну культуру та тематику. І вони прориваються пунктиром в її героях і творах. Тим самим генетичним корінням, що дозволяє людині зрозуміти, чим та чому вона відрізняється від інших. Коли перераховуєш ВСІ відзнаки, статус і втілення нашої сьогоднішньої героїні, здається, мова про декількох людей. «Батько був членом Спілки письменників, тому я практично виростала в Будинках творчості письменників – Ірпінському (сюди їздила найчастіше, батько там часто працював), Одеському, в Коктебелі, Дубултах. Там була така традиція – після обіду прогулюватися алейками і вести розумні бесіди. Батько завжди мене з собою водив, і я в тих розмовах (нічого в них не розуміючи) «кохалася». Тодішній стиль життя письменників мене приваблював: творча праця, не потрібно ходити на роботу, твори собі, веди світські бесіди». «Життя на Близькому Сході – це дивовижний досвід і водночас челендж. Для антрополога – це суцільний дослідницький рай, а для доктора історичних наук – бальзам на душу. Враховуючи, що в Лівані 17 офіційно зареєстрованих релігій та конфесій, то ця країна навчає культурі щоденної дипломатії». «Книжка – це життя й інтер'єр, це робота й відпочинок, це початок дня і його кінець, це "що купити на подарунок", це твоя релігій і твоя музика, це твій палац, де ти королева, і твоя фортеця, де ти лицар». «Люди шукають свої корені і хочуть дізнатися, чим вони відрізняються від інших». «Не люблю фразу "історія вчить", але зараз зроблю виняток. Так от: історія вчить, що вона нічого не вчить. На жаль».
«…поле – це не лише коли Ви їдете в експедицію. Поле для нас – у ліфті, у тролейбусі, в офісі, на базарі, в банку і на лавочці в парку. Поле має бути потребою і стилем Вашого життя….» «Університетське життя стало для мене головною школою. Я зрозуміла, що займаючись наукою в науковому інституті, ти не до кінця науковець. Університет – це стимул, це форма перевірки твоїх наукових концепцій». «Я бачу, який талановитий наш народ...». «Я була першою дитиною. На час мого народження батькові було 36 років, і він приступив до мого виховання з «науковим підходом». Тепер я думаю, він на мене аж надто тиснув і був аж надто вимогливим. З раннього дитинства мене привчали до книжок». «Я мрію про «університет майбутнього». Решту свого життя я б віддала для цього, якби такий був в Україні. Це мав би бути міжнародний проєкт. «Я ще не уміла читати, однак розглядала малюнки-комікси Херлуфа Бідструпа. Це мої найприємніші спогади раннього дитинства. Дитячі книжки в мене також були. У батька була величезна бібліотека, і там було багато дитячих книжок для мене. Всі виключно українською мовою». «Легко любити Батьківщину, коли їй добре. А треба любити її і тоді, коли їй погано. І не тікати від неї, а залишатися з нею в біді та радості, поки смерть не розлучить вас». “Літературний стиль – так само мінливий, як і мода на одяг". “Мені потрібно весь час вчитися чомусь новому і розпочинати якусь нову тему” «Мої подорожі з чоловіком – це можливість натиснути на кнопку «Стоп!». Я дуже перевантажена роботою, ніколи не можу відмовити, коли мене просять про допомогу – консультацію, вичитку тексту. Це забирає багато мого особистого часу. А виїзди за кордон дозволяють відволіктися». «…розповім секрет, що у мене такі дуже дивні кінематографічні смаки і я інколи приходжу в кінотеатр і дивлюся той фільм, а потім вмикається світло і я розумію, що я старша від найстаршої людини в залі на десять років». « Цікавість кримсько-татарською історією в мене від батька. Він як перекладач спеціалізувався на мовах малих народів. Це була його особиста культурна місія. З кримськотатарської він переклав чомусь мало, зате у розмовах дуже часто звертався до кримської теми». «Я просто закохалася в село і в польові дослідження. … коли баби заводили спів, моментально підхоплював і вилаштовував третій чи четвертий голос. І от я також намагалася «підхопити» мелодію і співати разом з бабами, копіюючи їх автентичний спів. Це була просто магія. Зараз – це стиль мого життя. Фотографувати і нотувати у мене стало такою ж звичкою, як почистити зуби. Бачу людей, які можуть цікаво про щось розповісти – домовляюся про зустріч. Записую розмови і складаю у свій архів. Ніколи не знаєш, де і що тобі пригодиться». Посилання на аудіоподкасти: Перейти Гримич, Марина Віллівна. Життя під піньорами. Культурний ландшафт українських поселень у Бразилії [Текст]: [монографія] / М. В. Гримич. – Київ: Дуліби, 2016. – 703 с.: фот., іл. – (Історична етнологія). – Библиогр.: с. 695–703. Гримич, Марина Віллівна. Магдалинки [Текст]: роман / М. В. Гримич; худож. А. Шум. – 2-ге вид. – Київ: Дуліби, 2016. – 238 с. Гримич, Марина Віллівна. Мак червоний в росі... [Текст]: роман / М. В. Гримич. – 2-ге вид. перероб. – Київ: Дуліби, 2016. – 191 с. Гримич, Марина Віллівна. Second life (Друге життя) [Текст]: роман / М. В. Гримич; худож. Н. Денисова. – Київ: Дуліби, 2010. – 159 с. Народна культура українців: життєвий цикл людини [Текст]: історико-етнологічне дослідження: у 5 т. / Ун-т Альберти, Архів укр. фольклору Б. Медвідського; наук. ред. М. Гримич. – Київ: Дуліби, 2010 - 2016. Гримич, Марина Віллівна. Острів Білої Сови [Текст]: роман / М. В. Гримич; худож. Н. Денисова. – Київ: Дуліби, 2010. – 158 с. – (Склянка крові з льодом). Народна культура українців: життєвий цикл людини [Текст]: історико-етнологічне дослідження: у 5 т. / Ун-т Альберти, Архів укр. фольклору Б. Медвідського; наук. ред. М. Гримич. – Київ: Дуліби, 2010 - 2016. Дивіться більше матеріалів: https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl.html |
Спецпроєкт
