Ніл Гейман: «Місто без книжного магазину і не місто зовсім»
Він вважає, що наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії. А його література, по суті, відповідь на питання «що було б, якщо…?», на яке він намагається відповісти перш за все собі самому. Читати навчився в чотири рочки й це давало йому задоволення. Навчався добре саме тому, що, за власним зізнанням, коли в першій шкільний день нового навчального року роздавали підручники, одразу поринав у їх осягання та завершував задовго до того, як рухалася шкільна програма. Твором, який справив особливе враження, був «Володар перснів» Дж.Р.Р. Толкіна зі шкільної бібліотеки, який постійно перечитував. Після отримання шкільної премії з англійської мови придбав третій том улюбленої книги, якої не було в бібліотеці. Англійський письменник, автор романів, коміксів, графічних романів, документальної літератури, аудіотеатрального продукту, сценарист. Володар безлічі нагород, у тому числі премії Хьюго, Неб'юла та Брема Стокера, а також медалі Ньюбері та Карнегі. У 2013 році його «Океан наприкінці дороги» було визнано книгою року на Британській національній книжковій премії. Пізніше твір адаптовано для постановки в Королівському національному театрі (Лондон, Англія). The Independent означив подію «театром у кращому вигляді». Він відданий користувач перових ручок. Чернетки перших книг, створено за допомогою однієї з них. Практику цю розпочав із «Зоряного пилу», щоб відчути та передати відчуття 20-х років сторіччя XX. Родина Ґейманів має східноєвропейське єврейське коріння. На півдні Англії свого часу оселився дід Ніла та заснував мережу продуктових магазинів. Подбав і про прізвище, змінивши Чайман на Ґейман. Батько продовжив справу дідуся, працюючи в тій самій торговельній мережі, матінка була фармацевтом. Ніл має двох молодших сестер Клер і Ліззі. Громадське та релігійне життя близьких присвячене саєнтології та юдаїзму. Ніл віддає на існування Бога 50/50, але глибоко в ці питання не занурюється, бо важливого значення, за власним ствердженням, це для нього не має. Разом із тим, на долі його ця барва родинних вподобань відбилась дієво. Освіту здобував у кількох школах Англіканської церкви, і посада батька – співробітника зв'язків із громадськістю Церкви Саєнтології виявилася причиною того, що семирічний син був змушений припинити навчання в Фонтхілл. До речі, і з першою дружиною познайомився він саме на релігійній хвилі, пізніше е з'явився й син Майкл. Улюблених авторів має безліч, з семи рочків це – Клайв Стейплз Льюїс – англійський письменник, філософ, літературний критик, спеціаліст із Середньовіччя та християнський апологет. Після отримання в подарунок фентезі «Хроніки Нарнії», не міг відірватися від цієї історії. Особливо вразило авторське використання висновків у дужках, адресованих читачам. Здавалось, Клайв просто розмовляв із ними. Пізніше наш герой зазначить: «О боже, це так круто! Я хочу це зробити! Коли я стану автором, я хочу мати можливість робити щось у дужках». Вже декілька деcятиліть він вражає світ думками в дужках та поза ними. Роджер Желязни – теж серед кумирів Ґеймана. Захоплення його творчістю найбільше, на думку літературознавців, відбилося на стилі письменника. Також його зачаровували народні казки. Ця хвиля цікавості до того, що потребувало читання та писання, спочатку накривала його, згодом його шанувальників і літературний вимогливий світ. На початку 1980-х Ґейман починає займатись журналістикою, пише інтерв'ю та рецензії на книги. Йому потрібна комунікація зі світом, зв'язкі, що можуть рухати. Чимало матеріалів зробив Ґейман для Британського суспільства фентезі. Перший професійний – коротке фантастичне оповідання «Featherquest» у журналі Imagine в травні 1984 року. Найпопулярніші comics Ґеймана теж виникли через впливи. Якось на початку 1980-х, чекаючи поїзд на лондонському вокзалі, Ніл помітив екземпляр «Swamp Thing» Алана Мура. «Це стало останньою краплею… З тих пір я регулярно відвідував лондонський магазин «Forbidden Planet», щоб купити комікси». На питання, чому йому подобаються ці кумедні малюнки Ґейман відповідає, що справа в атмосфері подорожей, яку вони спроможні передати та поточнює: «Коли я працював над «Пісковою людиною», мені подобалось, що я можу робити те, чого до того ніхто не робив і те, про що ніхто до того не думав». Він є активним користувачем соціальної мережі Twitter із декількамільонною аудиторією. У 2013 році IGN назвав Ґеймана одним із «Найкращих твіттерів у коміксах», а його пости «піднесеними». Уже у шістнадцять він заснував з другом власний фензін з назвою «Metro», не побоявся взяти інтерв’ю в англійського письменника-фантаста, літературного критика та редактора, лауреата премії «гросмейстер фантастики» Майкла Муркока. У 1999 році було випущено перші тиражі його фантастичного роману «Зоряний пил» як видання стандартного та ілюстрованого в текстовому варіанті. Вплив вікторіанської казки та культури в цілому – очевидні. У 1984 році написав свою першу книжку – біографію групи Duran Duran, а також книгу цитат «Ghastly Beyond Believe» спільно з Кім Ньюман. Перше видання книги було розпродано дуже швидко, та коли він вирішив відмовитися від власних авторських прав, зясувалось, що видавець збанкрутів. У співпраці з письменником Террі Пратчеттом у 1990 році було опубліковано перший роман Ґеймана «Добре знамення». Ґеймана вважають Чаком Норрісом сучасності, бо він спроможен надихати саму Музу. Про редактора «The New York Times», яка свого часу відхилила книгу Ґеймана з тих пір нічого не чути. Він зберігає на горищі роман, написаний у двадцять один і вважає, що в ньому тільки одна вдала сторінка. В тому ж місці – факсові роздруківки з ілююстраторами та викладачами, а також листування, де йдеться про кроликів. Чудово готує, не конкуруючи з Олександром Дюма, топ-страва – яєчня, неймовірно полюбляє пончики не власного приготування. Ґейман також робив інтерв'ю та статті для багатьох британських журналів, включаючи «Knave». Писав під псевдонімами, з часом завершив журналістську кар'єру, бо, на його думку, британські газети регулярно публікують неправду як факт. Співпрацював з Террі Пратчеттом над коміксом «Добре Знамення». Є автором локалізованого англомовного сценарію до аніме-фільму «Принцеса Мононоке», заснованому на перекладі японського сценарію. Одним із найбільш продаваних і відзначених безліччю нагород романів Ґеймана є «Американські боги». Його називають феноменально талановитим письменником, «який створює захоплюючі, багатовимірні і унікальні в плані оповідання світи». А шанувальники його «затяті, активні та пристрасні». Ґейман є хрещеним батьком доньки американської співачки, піаністки, композиторки й авторки пісень Торі Еймос-Таш і написав про них вірш «Чорнична дівчинка». Згодом поезії ці ілюстратором Чарльзом Вессом було перетворено на книгу. У вісімнадцять Ґейман зацікавився Шерлоком Холмсом. Одна з речей, яку найбільше в ньому любив, – те, що той вийшов у відставку і оселився неподалік місця, де мешкав сам Ніл, і зайнявся бджолярством. Ґеймана чимало цікавило, що знайшов Шерлок в цій нудній справі. Виявилося, таким чином Холмс стимулював цікавість до життя. Перебуваючи якось у Китаї в одному з наймальовничиших його куточків, Ґейман серед маленьких дивних гір побачив людину, яка продавала ідеально білий мед у горщиках. Ґейман придбав смакоту, поцікавився в чоловіка процесом і тим, чому дизайн вуликів було скопійовано з американських зразків вікторіанської епохи. Під час відповіді, одразу уявив собі розповідь про Шерлока Холмса та його пошуки старого бджоляра серед китайських гір. Так з'явилася книга «Справа щодо смерті та меду». В фінальному варіанті нічого з цих думок не лишилося « і водночас, – як зазначає Ніл, – залишилося практично все». Письменник часто виступає з публічними читаннями власних оповідань і віршів гастролює з дружиною, музиканткою Амандою Палмер. Іноді співає у «версії співу романіста», незважаючи, за власним твердженням, на відсутність жодного співочого голосу. У 2015 році Ґейман прочитав 100-хвилинну лекцію для Фонду «Long Now» із назвою «Як історії зберігаються» про природу оповідання та про те, як історії зберігаються в людській культурі. А його лекція в лондонському Barbican Centre про те, чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії – може посперечатися з найкращими авторськими творами за успіхом, влучністю думок і майстерністю слова. З лютого 2022 року письменник підтримав Україну, оголосивши у Twitter, що не хоче продовжувати контракти з російськими видавцями. Письменник також заохочує пожертвування українським біженцям. З 2014 обіймав посаду професора мистецтв у Бард-коледжі в Аннандейлі-на-Гудзоні, штат Нью-Йорк. Зі студентами спілкується вдумливо, ніжно та поетично. Непередбачуваний казковий філософ Ніл Гейман зі влучними думками у «Пунктирі». «Багато важко пробачати, але одного разу ти обертаєшся, а біля тебе нікого не залишилося». «Безсумнівно я зацікавлений, щоб люди читали, щоб люди читали художню літературу, щоб бібліотеки і бібліотекарі існували і сприяли любові до читання та існуванню місць, де можна читати». «Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися. Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми залишаємо школу або університет), це дозвілля, це притулок і це доступ до інформації». «Вибачте, помилився Лондоном». «Всі люди творять одне і те ж. Їм може здаватися, що вони грішать неповторно, але здебільшого в їхніх дрібних капостях немає нічого оригінального». «Всі ми – дорослі і діти, письменники і читачі – повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикинутися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість менше ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі». «Володіти чимось дуже просто. Хоча б і цілим світом. Потрібно просто усвідомити, що щось належить тобі, а потім відпустити його». «Диявол навряд чи кого-небудь коли-небудь змушував. Потреби не було». «Дійсно небезпечні люди, що б вони не творили, вірять, що творять добро, і ні секунди в цьому не сумніваються. Тим і небезпечні». «Дзеркалам ніколи не можна довіряти». «Дорослі йдуть нахоженными стежками. Діти розвідують нові». «Зараз я вже не молодий і не голодний. І гарна річ в тому, що я писав усі ці роки і, якщо зараз навіть не писати, орендну плату мені сплатити вистачить. І їжа на столі буде. Я можу не турбуватися, що якщо я не маю натхнення писати, то мої діти не залишаться голодними». «Займалася зоря, величезний апельсин ранкового сонця піднімався в обрамленні підфарбованих червоних хмар. Побачивши такого неба навіть найпрозаїчніший зануда раптом відкриває поховану в надрах душі потребу малювати олією». «Звати кішок – така сама марна справа, як звати ураган». «Зло, як правило, не дрімає і, відповідно, погано розуміє, чому взагалі хтось повинен спати». «Знаєте, я, мабуть, волію бути людиною, а не богом. Нам не потрібен ніхто, хто б вірив у нас. Що б не трапилося, для нас життя продовжується». «Зрештою, в світі стільки тендітних речей. Люди ламаються так легко. Так само легко, як вмирають мрії і розбиваються серця». «Ідеї вбити складніше ніж людей, але в кінцевому підсумку їх можна вбити». «Історія вчить нас щонайменше тому, що гірше може бути завжди». «Книга – це мрія, яку ти тримаєш у руках». «Книги – це спосіб спілкуватися з мертвими. Це спосіб вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань, які можна розвивати, а не постійно запам’ятовувати. Є казки, які старіші за більшість з країн, казки, які надовго пережили культури і стіни, в яких вони були вперше розказані». «Кожен закоханий у серці своєму безумець, а в душі – менестрель».«Коли я тільки починав, то не хотів від своєї кар'єри нічого, окрім грошей на їжу та даху над головою. Найбільша радість, яку мені приніс перший підписаний контракт – це перехід від механічної друкарської машинки до електричної. Вона не те що була супер, але хоча б електрична».«Коли тобі сімнадцять, сорок п'ять – це глибока старість». «– Коти не мають імен, – відповів він. – Правда? – здивувалася Кораліна. – Правда, – підтвердив кіт. – Імена маєте ви, люди. Це тому, що ви не знаєте, хто ви такі. А ми ось знаємо, і нам імена ні до чого». «Місто без книжного магазину і не місто зовсім, якщо хочете знати мою думку. Воно скільки завгодно може називати себе містом, але, якщо в ньому немає книжкового, воно саме знає, що жодної живої душі йому не обдурити». «Мені пощастило. Коли я ріс, у мене була чудова районна бібліотека. У мене були батьки, яких можна було переконати закинути мене до бібліотеки по дорозі на роботу під час літніх канікул. І бібліотекарі, які брали маленького самотнього хлопчика, який повертався до бібліотеки щоранку і вивчав каталог карток, розшукуючи книги з примарами, магією або ракетами в них, книги з вампірами або загадками, з відьмами і чудесами. І коли я прочитав всю дитячу бібліотеку, я взявся за дорослі книги. Вони були хорошими бібліотекарями. Вони любили книги і любили, щоб їх читали. Вони навчили мене, як замовляти книги з інших бібліотек через міжбібліотечний обмін. У них не було снобізму з приводу того, що я читав. Здавалося, їм подобався цей хлопчик з широко розкритими очима, який любив читати. Вони говорили зі мною про прочитані книги, вони знаходили для мене інші книги із серії, вони допомагали. Вони ставилися до мене як до пересічного читача – не більше і не менше – і це означало, що вони поважали мене…» «Ми повинні використовувати мову як живу річ, яка рухається, яка несе слова, яка дозволяє їхнім значенням і вимові змінюватися з часом». «Ми бачимо світ, виходячи з того, хто ми є. Я бачу історії. Іноді вони зносять мозок моїй дружині. Я зазвичай бачу людей-історії. Речі набувають форми розповіді. Але загалом, я намагаюся бачити людей як принципово добрих, розумних, благонамірних і іноді введених в оману. Я знаходжу дивних людей, які вірять у принципове зло. Процитую «Благі ознаки»: «Люди – це переважно люди». Вони не можуть бути повністю добрими, повністю поганими. Ось що бачу я, коли вирушаю писати». «Мені подобаються добре написані оповідання. Реальність, однак, це не гарна розповідь». «Ми повинні не втомлювати наших читачів, а робити так, щоб вони самі захотіли перевернути наступну сторінку. Один з кращих засобів для тих, хто читає з неохотою – це історія, від якої вони не можуть відірватися». «Наймудріший спосіб почати спільне життя з юнаком – це не сваритися з його матір'ю». «Не тільки щасливих кінців не існує – решт взагалі не існує». «Навіть і на самому дні бувають ями, в які можна впасти». «Найкоротший шлях – іноді найдовший». «Немає сліпців гірших, ніж ті, хто не бажає слухати». «Найпростіший спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити їх читати і показати, що читання – це приємна розвага. Найпростіше – знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте їм прочитати їх». «Не відвертайте дітей від читання лише тому, що вам здається, ніби вони читають неправильні речі. Література, яка вам не подобається, – це шлях до книг, які можуть бути вам до душі. І не у всіх однаковий з вами смак». «Неприємності боягузливі – вони ніколи не ходять поодинці, а збираються в зграї і атакують всі разом». «Небо, – з насолодою подумав стареча Бейлі, – ніколи не повторюється: щодня, щоночі воно різне». «Якось Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок. Він розумів цінність читання і уяви». «Повернутись не можна. Можна жити чи тут, чи там. Ніхто не живе у двох світах одразу». «Художня ж проза – це щось, що ви робите з 33 літер і пригорщі розділових знаків, і ви, ви один, використовуючи свою уяву, створюєте світ, населяєте його і дивитеся навколо чужими очима.«Прийшовши у світ, повний негараздів і небезпек, людина присвячує левову частку енергії на те, щоб зробити його ще гіршим». «Репутація створюється все життя, руйнується за кілька секунд». «…справжня сміливість проявляється лише тоді, коли тобі страшно, але ти продовжуєш діяти». «Свобода вірити означає свободу вірити і у правдиве діло, і в неправдиве. Точно так само, як свобода говорити дає тобі право зберігати мовчання». «Ти надто розумна й надто тиха, щоб тебе хтось розумів». «У більшості книг про відьомства написано, що відьми працюють голяка. Це тому, що більшість книг про відьомства написали чоловіки». «У житті кожного з нас іноді трапляються дощі. Але серед хмар завжди світить промінчик надії». «У художньої літератури є два призначення. По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж станеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться … в цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Виявляти, що читання саме по собі є задоволенням. Якось, усвідомивши це, ви на шляху до постійного читання. Читання – це ключ». «Хтось сказав, що цивілізацію від варварства відокремлюють двадцять чотири години і два прийоми їжі». «Хтось нещодавно запитав мене на Tumblr: «Чому ви написали «Історію з цвинтарем»? Я відповів за секунду: «Тому що її не існувало». Це означало, що я не міг її прочитати, і ніхто не міг. Тому мені просто потрібно було написати її. Це правило, яке працює для мене вже тридцять років: «Або я дізнався, що сталося, і ніхто вже мене не випередить, або я маю дізнатися, що сталося». Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які ви б і не дізналися. Ви дізнаєтеся, що зовнішній світ – це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли повернетеся у свій реальний світ, то щось всередині вас трошки зміниться». «Читати мені подобалося. Як не крути, книги були надійнішими за людей». «…це дивно, як багато добрих історій починається з ваших жахливих вчинків. «Що було б, якби...». І вам залишається лише виправити помилки. Або навпаки, порушити баланс. Намагатися пояснити, як життя перетворюється на папері, досить складно. Люди хочуть ототожнювати себе з героями сюжетів. Вони хочуть сказати: «Ось я поїхав зі своїм дядьком до міста і ось що трапилося. А ось, що не трапилося, але я подумав, а що було б, якщо…? І іноді знаходять відповідь у книгах. Ви, як сорока, крадете якісь яскраві речі з одного кута свого життя, іншого, і в результаті складається історія». «Я боюся, що в 21 столітті люди не зовсім розуміють, що таке бібліотеки і яке їхнє призначення. Якщо ви сприймаєте бібліотеку як полицю з книгами, вона може здатися вам старою і несучасною в світі, де, більшість, хоча і не всі книги, існують в електронному вигляді. Але це фундаментальна помилка». «Якщо живеш бездумно, то все здається чудовим». «Якщо дивитися досить близько, чорне не таке вже чорне – а біле не таке вже біле». «Я вірю, що майбутнього немає і що воно рок-н-рол». «Якось ти прокинешся і відчуєш, що твоє серце і душа більше не належать тобі. Від тебе залишиться лише порожня оболонка, легка хмаринка, швидкий передсвітанковий сон, невиразний спогад про щось забуте. (І якось ти прокинешся, і зрозумієш, що твої душа і серце зникли. І ти станеш порожнім лушпинням, тихим пошепком, не сильнішим за сни, що снилося, або спогади про щось забуте.)». «Якщо ти забув: Люцифер був ангелом». «….я упереджений як письменник. Але я набагато більше упереджений як читач. І я ще більше упереджений як громадянин Великої Британії». Фото: https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/, https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/, https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/, https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman, https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman, https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman. Джерела: Гейман, Ніл (письменник; 1960–). Чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії / Н. Гейман // Всесвітня література в сучасній школі.– 2017.– № 7–8.–С. 57–59: портр. Гейман, Нил. Дым и зеркала: роман / Н.Гейман.– М.: АСТ: ЛЮКС, 2005.– 378 с.– (Альтернатива. Фантастика). Гейман, Нил. Коралина / Н. Гейман; пер. с англ. Е. Кононенко.– М.: АСТ.– [Б. м.]: Астрель, 2009.– 219 с. Гейман, Нил. Американские боги / Н. Гейман; пер. с англ.: В. Михайлин, Е. Решетникова.–Минск: Харвест, 2009. – 522 с. *** Лобзіна, Світлана. Світи Ніла Геймана / С. В. Лобзіна // Всесвітня література в школах України.– 2018.– № 9.– С. 11–15: ил.– Библиогр.: с. 15. *** https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/ https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/ https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/ https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/ https://en.wikipedia.org/wiki/Neil_Gaiman https://social.org.ua/2025-25-bisa-pravdivikh-tsitat-nila-geymana.html https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/ https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/ Дивіться більше матеріалів: https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl.html |