Іван Франко

Титульне фото: Іван ФранкоІван Франко. Його знають як «українського каменяра», автора «Захара Беркут» та кількох збірок поезії. Однак це ще й неймовірно працездатна особистість, талановита індивідуальність, справжній громадянин, який глибоко переймався долею свого народу.

Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін» та «Молот». Його літературна спадщина сягає 50 томів «Зібрання». Твори митця перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано. Відомий поет, драматург, вчений, прозаїк, філософ, фольклорист, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч – Іван Франко сьогодні у «Пунктирі».


«… мета мого життя й деяких моїх товаришів полягає в тому, щоб підтримувати життєві духовні зв'язки української інтелігенції з високо-розвинутими націями Європи, а, з іншого боку, ближче познайомити ці нації з духовним життям українського народу…».

«В якій мові вродився і виховався, тої без окалічення своєї душі не можеш покинути, так як не можеш замінятися з ким іншим своєю шкірою».

«Все, що йде поза рамами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».

«Лиш боротись — значить жить!».

«Література кожного народу — це найкраще дзеркало його життя».

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його».

«Рівноправність повинна бути справді рівна».

Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін» та «Молот». Його літературна спадщина сягає 50 томів «Зібрання». Твори митця перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано. Відомий поет, драматург, вчений, прозаїк, філософ, фольклорист, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч –– Іван Франко у продовженні «Пунктиру».

«Любов же ж недурно назвали путами! Ніщо того й відпиратися, тільки треба о то дбати, щоб ті пута не стали твердими сирівцевими шнурами, що проїдають тіло, а тільки приємним, хоть і сильним вузлом, що в'яже двоє людей, щоб вкупі надати їм більше сили до спільної праці».

«Певне, я здався Вам нудним, замкнутим, нещирим, інакше кажучи, нецікавим мовчуном, але поміркуйте самі: я не одержав майже ніякого виховання, не знав я й батьківської ласки; чужий та одинокий поміж чужих людей — ось так я зростав. Я не мав товариства, не знав нічого, крім своїх книг. Світ лишався для мене невідомим, а велика школа товариства зачинена. І тільки торік, коли я познайомився з Вашим братом, перед моїми очима відкрився широкий світ і стало світліше переді мною».

«Платонічна любов швидко навкучиться, іменно тому, що недостає їй того, чого іменно конче вимагає розумна, правдива любов, — зміни, яку приносить практичне життя, спільна боротьба за свої переконання, за своє існування! Такого життя, ураз із коханою особою я бажаю, бо воно одно зможе розвити любов правдиву, зможе платонічну любов зробити зовсім реальною, сильною, зробити елементом життя, таким конечним, як хліб або воздух».

«По-мойому, говорити комусь о його красоті — дуже недобре, і мені бачиться, що нічо так не деморалізує чоловіка, як похвала його красі, іменно похвала такої речі, котру він не набув ні працею, ні знанням, ні нічим».

«Правдивих приятелів в біді пізнавай; а хто з приятеля перекинувся в ворога, тот, значить, і вперед не був приятелем і не буде».

«У своєму житті я зазнав вже немало кривди — одним ударом більше чи менше, — яке це має значення!».


Горобець, Олександр Олександрович. Постаті з вирію [Текст]: повісті, нариси / О. О. Горобець. – К.: Фенікс, 2016. – 175 с. 

Гундорова, Тамара. Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду [Текст] / Т. Гундорова. – К.: Либідь, 2006. – 360 с.


13.08.2021



Дивіться більше матеріалів: https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl.html