Віктор Франкл. Зцілення смислом

Психолог, філософ, психіатр і невролог, колишній в'язень нацистського концтабору. Автор знаменитого вислову про щастя, схоже на метелика…

Народився він в Австрії в єврейській родині, а в родоводі по лінії матусі мав празького поета та прозаїка Оскара Вінера.
По відданості та захопленню своєю справою, Франкла теж можна назвати поетом. Кожен рядок і слово його порад – своєрідне піднесення. Піднесення життя над, здавалося б, непоправною лихою долею.
Під час Першої світової сім'я переживає гіркі поневіряння; іноді діти ходять просити милостиню до селян. У шкільні роки Віктор охоче відвідує громадські лекції з прикладної психології та починає листування із Зигмундом Фрейдом. Він настільки впевнений в своїх прагненнях, що велике ім`я його не зупиняє. Рукопис, який надсилає, публікується у Міжнародному журналі психоаналізу.
Його цікавить все, що стосується психології та філософії мислення. У 15 років він читає свою першу публічну лекцію «Про сенс життя». Успіх і зацікавленість. Медицину вивчає в Віденському університеті, працює зі студентами в межах профільних авторських програм. Невдовзі стає представником Австрійської соціалістичної асоціації старшокласників, від якої регулярно відвідує збори гуртка Альфреда Адлера у віденському Кафе Зіллер. Як наймолодшому учасникові йому дали прізвисько «Бенджамін».
Все рухається стрімко.
Наш герой є організатором молодіжних консультаційних центрів у Відні. Відомі психологи Шарлотта Бюлер і Ервін Вексберг приєднуються до його проєкту, який пропонує безкоштовні консультації для підлітків. Спеціальні ініціативи діють наприкінці кожного шкільного семестру. Як наслідок, кількість студентських самогубств значно знижується. Саме цей напрямок психологічної підтримки є для нього головним.
Через деякий час Віктора запрошують до Берліна, де він очолює відповідне відділення Selbstmörderpavillon. З приходом до влади нацистів з огляду на єврейське коріння Франклу забороняють лікувати пацієнтів арійського походження.
Але це його не зупиняє.
Думки та поради Віктора Франкла – своєрідна «карта» для подолання не лише стресу. Його висновки про свободу та сенс життя – прості у формулюваннях, іноді неочікувано пародоксальні але вони реально креслять мотивації розуміння того, що життя прекрасне, незважаючи ні на які випробування.

Він почав працювати в Ротшильдській клініці, де можна було лікувати євреїв, і врятував чимало людей від нацистських програм евтаназії.
У 1940 Франкл отримує імміграційну візу до Америки, але вирішує продовжити термін її дії, не бажаючи кидати стареньких батьків. У цей же час він одружується з Тіллі Гроссер, медсестрою лікарні Ротшильда. Невдовзі нацисти змушують молоду пару зробити аборт, а вже через два роки разом з батьками та дружиною Оскара депортують в концтабір Терезієнштадт.
Йому 37, міцного здоров`я не має, тобто цілковита кандидатура на негайне знищення. Проте австрієць, перетворив власну психологічну теорію допомоги на реальність. Мова про впевненість щодо прагнення та розуміння сенсу життя – головного рушійного механізму поведінки та розвитку людини. Саме це допомогло йому пережити ті страшні роки.
Він займається психологічними кризами, які переживають ув'язнені табору, організовує групу швидкого реагування для шокованих новоприбулих. У його зусиллях боротьби з небезпекою самогубств до нього приєднується співкамерниця Регіна Йонас – перша у світі жінка-рабин.
Суть логотерапії Віктора Франкла полягала в тому, що людина мислено віддалялася від місця перебування, віддаляючись таким чином і від прийняття непоправного рішення. Лікар і сам використовував цю методу: «Я пам'ятаю, як одного ранку йшов з табору, не здатний більше терпіти голод, холод і біль у ступні, опухлої від водянки, обмороженої і гнійної. Моє становище здавалося мені безнадійним. Потім я уявив себе тим, хто стоїть за кафедрою у великій, красивій, теплій і світлій лекційній залі перед зацікавленою аудиторією, я читав лекцію і говорив про все, через що пройшов. Повірте мені, у той момент я не міг сподіватися, що настане той день, коли мені справді буде можливість прочитати таку лекцію».
Він вважав, що об'єктивний погляд на страждання допомагає вижити, іронічно зауважував про те, що «щастя – це побічний ефект правильно організованого життя» та читав ув`язненим лекції про порушення сну, медичну підтримку душі та тіла, про психологію альпінізму та гірські масиви північних Альп...
Його витримка та втілення власної теорії вражають. У таборі він захворів на черевний тиф, але щоб уникнути смертельного судинного колапсу ночами, не дає собі спати, реконструюючи рукопис своєї книги Aerztliche Seelsorge на клаптиках паперу, викрадених з табірної контори.

Наприкінці 1944 року Франкл переведений до концентраційного табору Аушвіц, а невдовзі до Тюркхайма, одного з таборів системи Дахау. Наступні півроку він провів орноробом. Дружину  було переведено до Берген-Бельзен. Батько Франкла помер у Терезінштадті від набряку легень, мати була вбита в Аушвіці.
Навесні 1945 нашого героя звільнено американськими військами, та він отримав призначення головним лікарем військового шпиталю для переміщених осіб. Прагнучі дізнатися долю дружини, він вирушає у тяжку подорож до Відня. Протягом кількох днів дізнається про смерть усіх близьких. З родини вижила лише сестра, яка емігрувала до Австралії.
Його останньою дружиною стає Елеонора Швіндт, в шлюбі народжується донька Габріеле.
Свою теорію логотерапії Віктор Франкл розширює та вдосконалює у восьми книгах, опублікованих між 1946 та 1949 роками.
Він отримує докторський ступінь з філософії за дисертацією про Несвідомого Бога та стає ад'юнкт-професором, а невдовзі й професором, неврології та психіатрії Медичної школи Віденського університету.
Його реконструйований Aerztliche Seelsorge з доданим розділом про «психологію концтабору» є однією з перших книг, опублікованих у післявоєнному Відні. Перший тираж розкуповується за кілька днів.
Австрійський психіатр Вільгельм Соучек називає логотерапію та екзистенційний аналіз Франкла «третьою віденською школою психотерапії» після «Психоаналізу» Зігмунда Фрейда та «Індивідуальної психології» Альфреда Адлера.
Книга «Людина у пошуках сенсу» видається у США під першою назвою «Від табору смерті до екзистенціалізму». Франкл стає запрошеним професором Гарвардського університету. Лекційні тури часто приводять його до Південної Америки й Азії. Лекції згодом публікуються під назвою «Так життя всупереч усьому».
Відомо його зауваження, що «Статую Свободи на Східному узбережжі слід доповнити Статуєю Відповідальності на Західному узбережжі».

Бібліотека Конгресу включила книгу Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу» до десяти найвпливовіших книг Америки. Цікавий факт, що коли Франкла запросили виступити у в'язниці Сан-Квентін його погляди щодо особистої відповідальності, провину та спокуту знайшли такий відгук серед ув`язнених, що до нього звернулися з проханням передати особливе побажання-повідомлення засудженому до страти.
Логотерапія підкорює світ, і у Міжнародному університеті Сполучених Штатів ( м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія) є відповідна кафедра, де проводять  Всесвітні конгреси, а найвидатніша учениця Франкла Елізабет Лукас відкрила відповідний інститут у південній Німеччині.
Справді цікаво та повчально перегорнути сторінки автобіографії Франкла «Спогади» та його визнаної книги: «Людина в пошуках справжнього сенсу».
Віктор помирає у дев`яносто два від серцевої недостатності.
Людина, яка профессійно займалася альпінізмом та здійснювала одиночні польоти підкорила в своєму житті не лише небо, а й головну вершину –свободу. Свободу в тому, щоб за будь яких обставин обирати власний неповторний шлях.
Однією з його улюблених є цитата Фрідріха Ніцше: «Той, хто знає, „навіщо“ жити, подолає майже будь-яке „як“».
Поради творця логотерапії або зцілення смислом життя у «Пунктирі».