Антуан де Сент-Екзюпері. Мрійник, загублений у небі

Першій політ у дванадцять років нащадок рицарів Грааля здійснив разом із льотчиком Жюлєм Ведрін. Навчання у коледжах Франції та Щвейцарії, Парижська Академія мистецтв. Його вабила література, але й небо не відпускало і у 1921-му він йде добровольцем до винищувальної авіації, після травмування потрапляє до цивільної. До цього ж часу відносяться й перші літературні спроби: оповідання «Пілот» («L'aviateur»), надруковане у 1926-му в журналі «Срібний корабель», у 1929-му в одному з найбільших паризьких видавництв побачив світ перший роман— «Пошта на Південь» («Courrier Sud»).

Друга Світова. Після капітуляції Франції – еміграція до Америки. Саме тут у Нью-Йорку у 1943 році вийшов його «Маленький принц», власноруч ілюстрований авторськими акварелями. І ось майже 80 років ми звіряємось із власною відшуканою зіркою та серцем, що бачить.

Він підкорював й небо Північної Африці. Нагородження Воєнним хрестом Французької Республіки. Особисте життя мав відкрите та приховане.

Такими є основні пунктири життя Антуана Марі Роже де Сент-Екзюпері.

Він прагнув небезпеки, перед останнім польотом залишивши записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…».

У свої сорок чотири маючи безліч поранень та понівечень, продовжував літати не за правилами. Фахівцям й досі не зрозуміло, як він стільки років підіймався у небо. Його рятували від загибелі неодноразово, але здається до тієї миті, коли він сам цього прагнув.

Антуан де Сент-Екзюпері – автор найдобрішої казки, яку полюбили в усьому світі. Проте, він ще складав вірші, грав на скрипці, малював, був мрійником. Та найбільшою пристрастю француза було небо. Професійним льотчиком Антуан де Сент-Екзюпері став раніше, ніж відомим літератором. Однак, навіть у той час, коли писемство дозволяло відмовитися від небезпечної професії – не зміг. І в останню хвилину життя його «кохана» забрала митця, щоб ніколи не повернути… Антуан де Сент-Екзюпері у «Пунктирі».

«Всі дороги ведуть до людей».

«Господи, надійшли мені не те, чого я хочу, а те, що мені справді потрібне. Навчи мене мистецтву маленьких кроків».

«Життя має зміст тільки у тому випадку, якщо день за днем обмінювати його на щось інше, ніж ти сам».

«Звісно, я схиляю голову перед Наукою. Але я схиляю голову й перед Мудрістю».

«Єдине, що має значення - це зусилля».

«Спостережливе лиш серце. Головного очима не побачиш».

«Справжня любов безкінечна: що більше віддаєш, тим більше маєш».

«Чиста логіка є загибель духу».

«Я кажу собі: людина помічає в світі лише те, що вже несе у собі».

«Існує незаперечний закон: переможених не можна одразу перетворити на переможців».

«Коли загрожує небезпека, знову почуваєшся людиною».

«Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш захист у його тіні».

«Спілкування — це розкіш».

«Старих друзів швидко не створиш».

«Той, хто вмирає, вмирає тим, ким він був».

«Я літаю, бо це звільняє мою свідомість від тиранії житейських дрібниць».

«Якщо я стурбований тим, щоб врятувати людину та її можливості, я повинен врятувати принципи, які цю людину формують».

«Вмирають лише за те, заради чого варто жити».

«Для декого істина полягає в тому, щоб будувати, для інших вона в тому, щоб обживати».

«Досконалість досягається не тоді, коли уже нічого додати, а тоді, коли вже нічого не можна прибрати».

«Життя Духу інколи переривається. Тільки життя Розуму неперервне чи майже неперервне».

«Коли ми усвідомимо свою роль на землі, нехай скромну й непомітну, тоді лише будемо щасливі, тоді зможемо жити і вмирати спокійно, бо те, що дає сенс життю, дає сенс і смерті».

«Особистість — це лише шлях. Людина, яка обрала цей шлях, — ось головне».

«Свобода існує лише для того, хто кудись іде».

«Страх виникає тоді, коли втрачаєш упевненість у тому, що ти — це ти».