Любко (Любомир) Дереш: «Життя – це шахова партія»
![]() Наступні твори «Поклоніння ящірці» (2002), «Архе» (2004), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007) знов викликають жваве обговорення у пресі. Автор є неодноразовим переможцем конкурсів «Книга року BBC», «Найкраща українська книжка», журналу «Кореспондент». У 2012-му, з появою роману «Голова Якова», він повністю присвячує себе літературній діяльності. Його творчість про покоління, не знайоме з епохою СРСР, яке демонструє вільний від вражень радянського минулого погляд. Його цікавлять психологія та йога творчості, змінені свідомості в культурологічному аспекті, культурні та духовні традиції світу. Для повнішого висвітлення людської природи співпрацює з представниками інших мистецтв. Є учасником багатьох цікавих проєктів, які дозволяють дослідити, ким є людина та які справжні межі її можливостей. «Синайський цикл» написаний за кордоном, де питання пошуку свого «дому всередині». Мова про книжку повістей «Миротворець» (2013), роман «Остання любов Асури Махараджа» (2013) і збірку оповідань «Пісні про любов і вічність» (2014). «Миротворець» і «Остання любов Асури Махараджа» внесено до списку конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі». Його есеї, статті й оповідання друкуються в часописах «Ї», «Kafka», «Radar», «Пектораль», «Harper’s Bazaar», «Forbes». У 2008-му роман «Поклоніння ящірці» поставлено на сцені Веймарського національного театру в Німеччині. Наприкінці 2013-го саме Любко Дереш розпочинає Марафон «100 книжок за 400 днів», покликаний привернути увагу до читання серед української молоді. Щодо його головних прагнень і усвідомлень, він вважає, що людина повинна в першу чергу розібратися з тим, що вона хоче, що їй приносить зараз відчуття щастя, тобто відчути та втілити образ себе. І робить це в кожному своєму творі та проєкті. Загадковий, яскравий і талановитий прозаїк, есеїст, сценарист, лектор, куратор, розробник інноваційних підходів у творчості – Любко Дереш у «Пунктирі». «…для мене Україна і українська ідентичність – це і є українська мова. Це є безумовно. Тобто поки існують носії української мови, існує Україна як така».«Емоції не лягають в проєкти майбутнього, вони завжди тут і зараз. Шукаю стану, в якому почувався б комфортно. Шукаю ситуації, в якій мені би не довелося переступати через певні відчуття себе». «Боюсь людей, яких я не можу читати з обличчя». «Життя – це шахова партія, в якій зійшлися "я" і світ. Фігурами світу є події та ситуації, фігурами "я" є дії та рішення. Кількість наших фігур обмежена, тоді як запас фігур світу є нескінченним». «Життя настільки динамічне зараз, що від 24 лютого, я не мав нагоди просто сісти і спокійно щось читати. Але все ж якісь робочі справи змушують мене час від часу брати якісь книжки в руки. Це наукові тексти, пов’язані з історією України». «Змінитися – означає увірувати. Увірувати – означає знати достатньо. Віра народжується у знанні, а не в невігластві». «..її життєве кредо: «Завжди говори правду». В першу чергу – самій собі». «Кімнати мають бути квадратними, тоді вони заспокоюють. Куб – основа Всесвіту». «Книги – це більше про пошуки себе, про дорослішання». «Кожен сам вибирає, як жити і як не жити». «Коло запитань, які ми задаємо самі собі, все одно не є повним. Це як теорема Гьоделя: якщо система вірна, значить, вона неповна. І навпаки: якщо вона повністю описує якесь явище, то вона містить у собі похибку». «Людей змінюють не ситуації, людей змінюють інші люди». «Ми – цвіт нації, ми – цвіль нації. Насправді ж ми просто є». ![]() «Моя професія міняє людину». «Моя реальність відбувається "тут і зараз", це мій культ. Я надзвичайно мало думаю про те, яким є моє майбутнє. Тому що його немає. Я не називаю себе жодними конкретними словами, не визначаю себе функціонально – ким я там буду. Скоріше, я шукаю якесь відчуття всередині себе... Емоційно». «На душі чогось було так сумно, що аж хотілося малювати простим олівцем». «Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб». «Перш, ніж ми щось проговорюємо, існує ситуація невизначеності. Чим більше ми говоримо про те, що все погано, тим більше віднаходимо доказів того, що це дійсно так. І навпаки, ми можемо запустити зворотній процес, просто силою говоріння. І в цьому я бачу вихід із будь-якої кризи. Коли ми починаємо помічати всі позитивні тенденції, ми починаємо формувати позитивний процес, який нас влаштовує і виштовхує у позитив». «Серце її, як лютня: ледь торкнеш – і відізветься». «Спогади – у відчуттях». «Ти в снігопаді залишишся, я в листопаді». «Ти живеш у час, коли нікому не цікаво, що у твоїй голові. Головне – акуратний одяг, за яким тебе визнають за нормального». «– Ти будеш мене захищати? – Я тебе навчу бути собою». «Диво буває двох видів. Перше… – це коли вдається звергнути лаштунки світу і за ними побачити Господа. Це диво називають мокша – свобода, або ж звільнення. Друге… – це коли наступна секунда більше не наступає. Це друге чудо називають смертю. Обидва чуда можуть трапитися будь-якої секунди – бо немає закону понад милістю, а чудо стається по милості». «Усі дбають про човен, поки він пливе, але ніхто не дивиться у воду». «Це завжди лякає, коли тобі 36 років, а тебе вже називають класиком. Шкіра раптом починає набувати бронзового відтінку, і це не засмага, а щось таке, що починає тебе стискати, увічнювати». «…єднає і надає силу поезія як те, що вистрілює найперше. Ця поезія вже не просякнута настроями жалю, суму, смутку. Прийшли зовсім інші архетипи: боротьби, перемоги». «Єдина магія – це те, що я дозволив страхові керувати собою, а не навпаки». «Є ж на світі такі чудові люди, котрі влучають, не цілячись». «Є серйозніші речі в цьому житті, ніж натхнення, – доля називається. Доля, обставини». «Чи можна будь-кого навчити бути письменником? Це моє улюблене запитання. Я впевнений, що так. Частина навчання – це певні алгоритми, матчастина: структура, композиція тощо. Але є й те, що називається покликанням. Саме тут скептики кажуть: "Ну, ось немає в людини покликання, немає в неї дару. Не мучте конячку!" Але я вважаю, що якщо людина хоче писати – вона навчиться. Інше питання – скільки це займе в неї часу, і чи буде в людини достатньо рішучості, щоб дійти кінця». «Щастя – переживання цілісності себе...». «Я розумію – ти зараз потребуєш свободи, і мені дуже хочеться зберегти в тобі це почуття». «Я за те, аби Україна віднайшла свою онтологію, віднайшла в собі джерело нескінченного бажання до розвитку». Посилання на аудіоподкасти: Перейти Джерела: Фото: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14048, https://coffeetime831.wordpress.com/%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82%D0%B8/%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%88/. Андрухович, Юрій Ігоревич. Трициліндровий двигун любові / Ю. Андрухович, Л. Дереш, С. Жадан. – Харків: Фоліо, 2000. – 213 с. – (Графіті). Дереш, Л. Поклоніння ящірці / Л. Дереш. – Київ: Сідіком Україна, 2007. – ел. опт. диск (CD-ROM); МР3-192 кБіт/сек, 44.1кГц. – (Сучасна українська література). Дереш, Любко. Культ: роман / Любко Дереш. – Львів: Кальварія; Київ: Книжник, 2002. – 206 с. Дереш, Любко. Про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінга / Любко Дереш. – Київ: Грані-Т, 2007. – 72 с. – (Життя видатних дітей). Дереш, Любко. Архе: Монолог, який усе ще триває: роман / Л. Дереш. – Харків: Фоліо, 2009. – 319 с. – (Графіті). Дереш, Любко. Трохи пітьми, або На краю світу / Л. Дереш. – Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2008. – 288 с. Дереш, Любко. Архе. Не все, що розгортає свідомість, протизаконно [Звукозапис]: аудіокнига: 11 год.00 хв. / Любко Дереш. – Київ: Сідіком, 2007. – ел. опт. диск (CD-ROM); МР3-192 кБыт/сек, 44.1кГц. – (Сучасна українська література). Дереш, Любко. Намір!: роман / Л. Дереш. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2010. – 272 с. Дереш, Любко. Миротворець: повісті та оповідання / Л. Дереш. – Львів: Кальварія, 2013. – 196 с. Дереш, Любко. Остання любов Асури Махараджа: роман / Л. Дереш. – Київ: Нора-Друк, 2013. – 226 с. – (Читацький клуб). Дереш, Любко. Голова Якова: алхімічна комедія / Л. Дереш. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 238 с. Дереш, Любко. Пісні про любов і вічність: збірка / Л. Дереш. – Харків: Кн. Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. – 364 с. Дереш, Любко. Спустошення: роман / Л. Дереш. – Львів: Вид-во Анетти Антоненко, 2017. – 375, [1] с. Дереш, Любко. Там, де вітер: роман / Л. Дереш. – Львів: Вид-во Анетти Антоненко, 2021. – 304 с. https://life.pravda.com.ua/society/2010/08/2/56250/ https://coffeetime831.wordpress.com/%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82%D0%B8/%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%88/ https://rozmova.wordpress.com/category/%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%88-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BA%D0%BE/ https://kanaldim.tv/ru/zvanie-klassika-v-36-let-pugaet-intervyu-s-lyubko-dereshem/ 01.12.2023 Дивіться більше матеріалів: https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl.html |