Гілберт Кіт Честертон. Ліхтар у світлі дерев
 Лицар-командор із зіркою ватиканського ордену Святого Григорія Великого (KC*SG). Перший Почесний голова Лондонського Детективного клубу (1930–1936). можливий автор відповідних ритуалів ініціації клубної клятви.Англійський прозаїк, поет, драматург, журналіст, ілюстратор, біограф, історик і мистецтвознавець, філософ, католицький богослов, апологет, учасник численних дебатів, автор статей для «Британської енциклопедії».Народжений наприкінці травня 1874 у британській столиці в родині Едварда Честертона та Марії Луїзи. Хрещений в англіканстві у віці одного місяця, хоча в сім'ї проповідували унітаріанство. В молодості захопився окультизмом, разом із братом експериментував з дошкою для спіритичних сеансів. Здобув освіту в школі Святого Павла, навчався в школі мистецтв Слейда. Відвідував і літературні курси в Університетському коледжі Лондона, але їх не закінчив. У 1890 році вийшла друком перша книга віршів «Дикий лицар». У 1896 році розпочинає співпрацю спочатку з Лондонським видавництвом «Redway» і «T. Fisher Unwin». У цей же період виконує першу журналістську роботу як фрілансер і літературний критик. З 1902 року – автор щотижневої колонки в газеті «Daily News», в 1905-му – в «The Illustrated London News», де працював тридцять років. Журнал «Time» відзначив його стиль таким чином: «Майстерно вивертає навиворіт прислів'я, приказки і алегорії». Насправді ж він міг і зробив для літератури та ілюстративно-карикатурної справи – набагато більше майстерного та це лише окрема барва його втілень. Літературознавці цілком справедливо називають його видатним і єдиним художником-поліматом XIX–XX сторіччя. Найкращим письменником сторіччя XX. Автор вісімдесяти книг, двохсот оповідань, шести романів, більш ніж чотирьох тисяч есеїв, декількох п'єс. Найбільш відомі твори – «Наполеон з Ноттін Гілу» (1904) та «Людина, яка була Четвергом» (1908). «Людина…» – справжній шедевр фентезі, літературний зразок для різних поколінь авторів – від Хорхе Луїса Борхеса – до Ніла Геймана. У творчому доробку його кілька книг літературознавчого та релігійного характеру, детективні новели про отця Брауна – сищика-священника, який вражає своїми здібностями розшуку злочинців. «Брауна» вважають однією з найкращих детективних історій усіх часів, що прийшлася до вподоби «людяній расі, до якої належать багато моїх читачів». Так Гілберт позначить в своїй автобіографії. «Незважаючи на літературні здобутки, – як зазначає в літературній розвідці президент Товариства Гілберта Кіта Честертона Дейл Алквіст – він вважав себе перш за все журналістом. Він написав понад 4000 газетних есе, включаючи 30 років щотижневих колонок для «Illustrated London News» та 13 років щотижневих колонок для «Daily News». Він також редагував власну газету «GK's Weekly». У 1935-му Гільберт Кім Честертон номінований на Нобелівську премію з літератури. Зосереджений на письменництві, він не припиняв малювати до кінця життя. Його обожнювали карикатуристи, до плеяди яких належав і сам. Його почуття гумору, споріднене з жахіттями, героями карикатур ставали найвідоміші особистості. Наприклад, ідеологічний ворог і близький друг Бернард Шоу. Честертон був вгодованим, Шоу – подібним на скелета. Загально відома їхня словесно-іронічна дуель: «Дивлячись на вас, можна подумати, що в країні розпочався голод. – Побачивши тебе можна зрозуміти, хто саме це зробив». Літературознавці позначали, що головною метою його життя була здатність дивуватися світом. Жанрова суміш реальності, фантастики, парадоксів – стовідсоткове віддзеркалювання цього дивування.  У 1922 році Честертон стає католиком та береться пропагувати християнські цінності. Є автором довершених позачасових робіт про творчість англійських письменників Роберта Браунінга, Чарльза Діккенса, Бернарда Шоу, Джефрі Чосера.Охоче читає лекції в країнах Європи та Америки, виступає на радіо.Найкращий «дружній ворог» Джордж Бернард Шоу називав його «людиною колосального генія». Деякі біографи зазначають честерновське наслідування вікторіанцям – Метью Арнольду, Томасу Карлейлю, Джону Генрі Ньюману та Джону Раскіну.Честертон любив публічно сперечатися, влаштовуючи словесні дуелі з відомими сучасниками. Крім Бернарда Шоу, до переліку цього входили Герберт Уеллс, Бертран Рассел, Клеренс Дерроу. Діставалось і його ліпшому другові Хілеру Беллоку. Є в його біографії і кінематографічна сторінка: зйомки у німій стрічці «Як кохають чоловіки», де він і Шоу зображували ковбоїв. В прокат картина не вийшла. У рік 150-річчя деякі журналісти висловлять думку, що письменник історією забутий. Але літературні конференції його пам'яті у Сполучених Штатах, Аргентині, Англії, Хорватії, Італії й Австралії, доводять зворотнє. У 1901 році Гілберт одружився з британською поетесою, драматургинею і композиторкою Френсіс Блогг. Єдиний шлюб до останніх днів життя. Кохана жінка заохочувала його писати, ефективно працювала менеджером, вела щоденник зустрічей, керувала його фінансами, провадила переговори від його імені з видавцями та найняла друкарок. Честертон захоплювався вірою Френсіс й тим, як вона жила. Френсіс читала Біблію, навчала оточуючих релігії, піклувалась про хворих і літніх. Саме дружина познайомить Гілберта зі Святою Трійцею й Ісусом. У поемі «Балада про білого коня», присвяченій коханій жінці, вдячний автор позначить: Тому я приношу вам ці рими, Як ви мені хреста принісли. Френсіс пережила чоловіка на два роки. Після його смерті вона продовжила керувати літературною спадщиною та захищати її. Честертон вважав, що саме дружина повернула його до англіканства, хоча пізніше, коли приєднався до католицизму, називав англіканство «блідою імітацією християнства». «Гойдалки» віри в його житті траплялись постійно, тим більше з урахуванням цікавості до окультизму. Вважав саме атеїзм різновидом справжньої простої віри. Католицтво ж прийняв багато в чому і завдяки священникові Джону О'Коннору, який став прототипом отця Брауна.  Твори Честертона незмінно демонстрували його дотепність і почуття гумору. Майстер аналізу й іронічного парадоксу з чималим знанням справи коментував світ, уряд, політику, економіку, філософію, теологію, безліч інших тем.«Його стиль безпомилковий, завжди відзначений смиренністю, послідовністю, парадоксом, дотепністю та здивуванням. Його твори залишаються такими ж своєчасними і позачасовими сьогодні, як і тоді, коли вони вперше з'явилися, хоча більша частина їх була опублікована в одноразових газетах», – зазначає Дейл Алквіст.У 1931 році Честертон погодився на пропозицію BBC взяти участь у серії радіопередач. З 1932 року й до самої смерті, проводив на рік понад сорок розмов. Спілкувався легко та невимушено, багато в чому завдяки авторській імпровізації зі сценаріями, а також присутності в студії дружини та за сумісництвом особистого секретаря. Радіо-ефіри, були дуже популярними. Після смерті письменника представник BBC зауважив, що «через рік чи два голос Честертона став домінуючим у радіомовленні». «Він говорив про все, говорив це краще, ніж будь-хто. Але він був не просто майстром слова. Причина, за якою він був найбільшим письменником XX-го століття, в тому, що він був також найбільшим мислителем XX-го століття», – зазначав Дейл Алквіст. Авторський стиль Честертона, на думку деяких аналітиків, є сполученням стилів Чарльза Діккенса, Оскара Уайльда та Джорджа Бернарда Шоу. Зрозуміло, що це найпростіша оціночна шкала, бо, безумовно, він віддзеркалював, але стиль мав цілковито власний. Так само, як статуру. До того ж, його висновки часто суперечили резюме Оскара Уайльда або Джорджа Бернарда Шоу. Про це чимало в його «Heretics». «Цей самий урок пасивного пошуку задоволень дав великий і похмурий Оскар Уайльд. Це релігія «Лови момент». Але ця «релігія» не про щасливих людей, а про нещасних. Велика радість полягає не в тому, щоб збирати троянди, поки це можливо; велика радість побачити безсмертну троянду Данте…». І ще про Уайльда в «Orthodoxy», де Честертон розмірковує про символічні жертвоприношення за дар творіння: «Оскар Уайльд сказав, що ми не цінуємо заходи сонця, оскільки не можемо платити за них. Але Оскар Уайльд помилився: ми можемо заплатити за заходи сонця. Ми можемо заплатити за них, не будучи Оскаром Уайльдом». «Цей розсіяний, перерослий ельф, який сміявся з власних жартів і розважав дітей днями народження, ловлячи булочки ротом, був людиною, який написав книжку під назвою «Вічна людина», яка спонукала молодого атеїста під іменем К.С. Льюїса стати християнином. Це була людина, яка написала роман під назвою «Наполеон Ноттінг-Хілла», який надихнув Майкла Коллінза очолити рух за незалежність Ірландії. Це була людина, яка написала есе в «Illustrated London News», яке надихнуло Мохандаса Ганді очолити рух за припинення британського колоніального правління в Індії. Це була людина, яка, коли їй доручили написати книгу про святого Тома Аквінського, змусила свого секретаря взяти стопку книг про святого Тома в бібліотеці, відкрила верхню книгу в стосі, перегорнула її, закрила і почала диктувати книгу про святого Тома. Не просто якусь книжку». Він у всьому був об'ємним: зріст письменника становив 1 метр 93 сантиметри, вага – 130 кілограмів. Його обхват талії породив знаменитий анекдот: під час Першої Світової до Честертона підійшла жінка з запитанням «Чому ви не на фронті?» – «Якщо ви обійдете навколо мене, то побачите, що я там». А Сер Пелам Гренвілл Вудхаус якось відреагував на гучний шум: «Неначе Честертон упав на бляшаний лист». Зазвичай він носив плащ і пом'ятий капелюх, у руці –тростина, у роті незмінна сигара. Мав схильність забувати, куди мав піти. Якось кілька разів, як згадує у власній автобіографії, надсилав телеграму Френсіс із текстом: «Перебуваю на Харборо. Куди я мушу йти?». Дружина відповідала: «Додому». Такі випадки були непоодинокими, ще з дитинства Честертон був дуже незграбним, деякі пов'язують це з диспраксією розвитку. Але з урахування дієвості та влучної геніальності його думок, аналізу людей і подій, ця точка зору належить звичайним заздрісникам. Так само, як і твердження про антисемітизм. Честертон темі цій присвятить багато сторінок власних досліджень. «Щось не так зі світом», таку назву має одне з його видань. Подібно до свого друга Хілера Беллока, він відкрито висловив огиду до правління Адольфа Гітлера, щойно воно дало старт. Про це згадував реформістський рабин і сіоністський лідер Стівен Уайз (1874–1949). Поважні історики, наприклад, Саймон Майєрс, вказував на те, що Честертон у «The Crank», «The Heresy of Race» і «The Barbarian as Bore» «йде проти концепції расової переваги та виступає з критикою псевдонаукових расових теорій». Його творчістю, поза всіма вигаданими теоріями, захоплювались Ернест Хемінгуей, Грем Грін, Івлін Во, Хорхе Луїс Борхес, Габріель Гарсія Маркес, Карел Чапек, Маршалл Маклюен, Поль Клодель, Дороті Л. Сеєрс, Агата Крісті, Сігрід Унсет, Рональд Нокс, Кінгслі Еміс, У. Х. Оден, Ентоні Берджесс, Еге. Ф. Шумахер, Ніл Гейман та Орсон Уеллс. Честертон помер від ускладненої серцевої недостатності вранці 14 червня 1936 року у своєму будинку в Беконсфілді, Бакінгемшир, де жив із дружиною та прийомною донькою. Його останні слова були адресовані Френсіс. Під час проповіді на панахиді у Вестмінстерському соборі релігійний діяч, письменник і автор детективів Рональд Нокс наголосив: «Все наше покоління виросло під впливом Честертона настільки, що ми навіть не помічаємо, коли починаємо думати про нього». Нокс є й автором епітафії на надгробку Честертона: «Зі мною він плакав», – Браунінг сказав, «Зі мною сміявся», – Діккенс підхопив, «Зі мною, – Блейк зауважив, – він грав», «Зі мною, – зізнався Чосер, – пиво пив», «Зі мною, – вигукнув Коббет, – бунтував», «Зі мною, – промовив Стівенсон, – Він у серці людському читав», «Зі мною, – мовив Джонсон, – суд вершив». А він, що тільки-но з'явився з землі, Біля брами небесних терпляче чекав, Як очікує істина сама, Поки наймудріших двоє не прийшли. «Він бідних полюбив», – Франциск сказав, «Він правді послужив», – сказав Фома». Письменника поховано в Беконсфілді на католицькому цвинтарі. Ближче до кінця його життя Папа Римський Пій XI наділив Гільберта статусом лицаря-полководця зірки Папського ордена Святого Григорія Великого (KC*SG). Прихильники письменника та громадські діячі в 2014 році запропонували єпископу єпархії беатифікувати Честертона, проте пропозицію було відхилено з формулюванням відсутності «і це найголовніше, жодного місцевого культу», «лінії святості» та можливості того, що він був антисемітом. «…навіть незважаючи на те, що Честертона більше не викладають у школах, ви не можете вважати себе освіченим, поки не прочитаєте його твори як слід. Більше того, прочитання Честертона як слід саме собою є майже повною освітою. Честертон дійсно вчитель, найкращий із найкращих. Він не просто вражає вас. Він не просто творить диво, змушуючи вас думати. Він іде далі. Він змушує вас сміятися», – не безпідставно впевнений Дейл Алквіст. «Князь парадоксу» Гілберт Честертон у «Пунктирі». «А в Книзі Життя, на одній з її темних, нечитаних сторінок значиться такий закон: дивись і дивись дев'ятсот дев'яносто дев'ять разів, але бійся тисячного разу: не дай Бог побачиш вперше». «Багато хороших людей – майже поети; багато поганих поетів – майже інтелектуали». «Багато розумних людей, подібно до вас, сподівалися на цивілізацію: безліч розумних вавилонян, розумних єгиптян і найрозумніших римлян на заході сонця Римської імперії. Ми живемо на уламках загиблих цивілізацій: чи не могли б ви сказати, що такого особливо безсмертного у вашій теперішній?»  «Без освіти нам загрожує страшна, смертельна небезпека – сприймати освічених людей серйозно».«Бідні бунтували іноді й тільки проти поганої влади, багаті завжди і проти будь-якої». «Біблія велить нам любити наших ближніх, а також наших ворогів; мабуть, тому, що здебільшого це одні й ті самі люди». «Будь хто, хто слухається розуму, а не натовпу, може здогадатися, що життя й тепер, як в усі часи, безцінний дар Божий; довести це можна, приставивши револьвер до голови песиміста». «В хоробрості є явне протиріччя: сильне бажання жити, що прийняло форму готовності вмерти». «Ви тільки й бачите, що дерево у світлі ліхтаря. Чи настане той день, коли ви побачите нарешті ліхтар у світлі дерева?» «Відповідальні особи, зазвичай, люблять бути безвідповідальними». «Він усвідомив те, що всім романтикам давно відомо: пригоди трапляються не в сонячні дні, а в дні сірі. Напруж монотонну струну вщент, і вона порветься так звучно, ніби зазвучала пісня». «Він знав, що тепер має друга. Найстрашнішою за цей час була для нього самота, а на світі немає слів, здатних висловити різницю між самотою та дружбою. Можливо, математики й мають рацію, двічі по два – чотири. Але два – не двічі один, а тисячу разів один. Ось чому, як це не витратно, світ завжди повертатиметься до одношлюбності». «Усі людські біди походять від того, що ми насолоджуємось тим, чим мали б користуватися, і користуємося тим, чим слід насолоджуватися». «Увесь сучасний світ розділився на консерваторів і прогресистів. Покликання прогресистів – продовжувати робити помилки; консерваторів – недопущення їх вирішення». «Гарний роман говорить правду про свого героя, поганий – про свого автора». «Демократія означає правління неосвічених, аристократія – правління погано освічених». «Дике поклоніння беззаконню та матеріалістичне шанування закону закінчуються в одній пустці. Ніцше масштабує висоти, але зрештою опиняється на вершині Тибету. Він сидить поруч із Толстим у країні пустки та нірвани. І обидва вони безпорадні – один не може нічого взяти, інший – відпустити. Безвольність Толстого зумовлена буддійським забобоном, ніби всі дії – зло, тоді як безвольність Ніцше пояснюється його поглядами те що, що це дії хороші, з чого випливає, що жодна дія перестає бути особливою. Вони обидва стоять на перехресті доріг і один ненавидить ці шляхи, а інший їх шанує. Результат їхніх дій зрозумілий – вони стоять на перехресті доріг». «Життя серйозне завжди, але завжди жити серйозно – не можна».  «Зло підкрадається, як хвороба. Добро з'являється захекавшись, як лікар».«І коли йде дощ на вашому параді, дивіться нагору, а не вниз. Без дощу не було б веселки». «Зло настільки гидке, що мимоволі вважаєш добро випадковим; добро настільки прекрасне, що мимоволі вважаєш випадковим зло». «Інтелектуали діляться на дві категорії: одні схиляються перед інтелектом, інші ним користуються». «Кожен, хто слухається розуму, а не натовпу, може здогадатися, що життя і тепер, як і за всіх часів, безцінний дар Божий. Довести це можна, приставивши револьвер до голови песиміста». «Мавпа – полісмен у потенції». «Можна зрозуміти космос, але не себе; відстань між власне людиною та її внутрішнім «Я» часом більша, ніж відстань до зірок». «Ми самі заводимо друзів, самі ж створюємо собі ворогів, і лише наші сусіди від Бога». «Мистецтво – це завжди обмеження; сенс будь-якої картини у її рамці». «Музика під час обіду – це образа і для кухаря, і для скрипаля». «Надія – це здатність сподіватись у безнадійному становищі». «Найдивовижніше в дивах те, що вони трапляються». «Напевно, я буддист, а буддизм – не віра, а сумнів». «Не можна божеволіти всім відразу. Божевілля позбавляється моральної цінності, якщо ніхто йому не дивується». «Не те щоб світ став набагато гіршим, але висвітлення подій стало набагато кращим». «Ніколи не прибирайте паркан, доки не дізнаєтесь причину, з якої він був встановлений». «Незручність – це лише пригода, що помилково розглядається, пригода – це незручність, що розглядається вірно». «Одні бояться зла тому, що воно далеко. Інші — тому, що воно близько». «Про найсокровенніше розповідають лише чужим людям». «Парадокс хоробрості в тому, що людина має знехтувати своїм життям заради того, щоб зберегти його». «Перша з найбільш демократичних доктрин полягає в тому, що всі люди цікаві».  «Після довгих років закидів багатьох із приводу того, що вони не прогресують у своїх починаннях, пан Шоу зробив сумнівну заяву, що будь-хто двоногий може прогресувати при належному підході. Засумнівавшись у тому, що людство може поєднуватися з прогресом, багато хто хотів би відмовитися від прогресу як такого і залишитися подібними до себе. Пан Шоу, якому не так легко догодити, вирішує кинути людство з усіма його обмеженнями та йти в ногу з прогресом заради нього самого. Коли людина, якою ми її знаємо, нездатна зрозуміти філософію прогресу, пан Шоу просить не про новий вид філософії, а про новий вид людини. Це можна порівняти з тим, коли медсестра кілька років годує пацієнта огидною їжею, а виявивши це, не приносить чогось кращого, а викидає старого пацієнта у вікно і вимагає нового, сподіваючись на вдалий результат».«Пий, коли ти щасливий, і в жодному разі не пий, коли ти нещасливий». «Подорожі розвивають розум, якщо звісно він в вас є». «Поет відрізняється від натовпу своєю чуттєвістю, розумник – своєю черствістю». «По-справжньому боягузливі лише ті чоловіки, які не бояться жінок». «Поета не втихомирять і вулиці небесного граду, поет завжди бунтівний». «Повірте, божеволіють зовсім не люди з багатою уявою. Навіть у найтрагічнішому стані духу вони не втрачають розуму. Їх можна завжди струснути, розбудити від страшного сну, поманивши світлішими видами, бо вони мають уяву. Божеволіють люди без уяви. Уперті стоїки віддані одній ідеї та розуміють її надто буквально. Мовчуни, що дмуться-дуються, киплять, поки не вибухнуть». «Про найпотаємніше розповідають лише зовсім чужим людям». «Пригоди можуть бути шаленими, герой їх повинен бути розумним». «Прокляття расової релігії полягає в тому, що вона робить кожну окрему людину священним чином, якій він поклоняється. Його власні мощі – священна реліквія; його власна кров – та сама кров святого Януарія». «Про смаки не сперечаються: через смаки скандалять і сваряться».  «Психоаналіз – це сповідь без відпущення гріхів».«Роботодавці дадуть час, щоб поїсти, час, щоб поспати; вони бояться давати час, щоб подумати».«Робити щось поспіхом – погано, бо це забирає багато часу».«Сміятися можна з чого завгодно, але не коли завгодно. Ми сміємося зі смертного ложа, але не біля смертного ложа».«Саме в серйозності полягає легковажність нашого суспільства, яке давно відучилося сміятися з себе».«Свобода – це художник у людині». «Сенс у тому, що євреї не мали своєї батьківщини і жили як іноземці у країнах, де завжди являли меншість». …Завжди називали антисемітизмом, хоча коректнішим терміном було б «сіонізм». Я і мої друзі мали в цьому питанні своєрідну політику, яка зводилася до того, щоб дати євреям гідність і статус окремої нації. Ми хотіли, щоб євреї хоч якимось способом і в міру можливостей були названі євреями, щоб вони жили в єврейському суспільстві, щоб євреї судили їх та керували ними. Я є антисеміт, якщо це антисемітизм. Але набагато правильніше називати це семітизмом». «Сенс Нового року не в тому, щоб отримати ще один рік, а в тому, щоб знайти нову душу». «Сміятися можна над чим завгодно, але не будь-коли. Ми жартуємо зі смертного ложа, але не біля смертного ложа. Життя серйозне завжди, але жити завжди серйозно – не можна». Стаючи «сучасними», ми приковуємо себе до останнього забобону; так, витративши останні гроші на модний капелюх, ми прирікаємо себе на старомодність. Дорога століть усіяна трупами «справді сучасних людей». «Той, хто хоче всього, нічого не хоче». «Тому, хто може висловити себе в пісні, не потрібно висловлювати себе в убивстві». «Тяжкою людиною бути легко, легкою – важко». «У палаті громад багато розумників і трохи поетів. Людей там немає». «У людині, яка їсть ікру, тому що їй захотілося, більше простоти, ніж у тій, яка їсть ячмінні пластівці з принципу». «Хто скромний, той завжди у безпеці». «Хто не вірить у Бога, той починає вірити в усе інше». «Читати хороші книги корисно тому, що вони не дають нам стати справді сучасними людьми». «Шляхетні люди хребетні: м'якість у них зверху, твердість – глибоко всередині. А нинішні боягузи – слимаки: твердість у них зовні, всередині м'яко» «Я вважаю, що атеїзм – найвищий приклад простої віри». «Я не можу довести справедливість свого погляду саме тому, що його справедливість очевидна». «Якби не було Бога, не було б атеїстів». «Якщо вам страшно, будьте кумедним». «Якщо ти не ховаєшся, ніхто тебе не шукатиме». «Я не знаю, чи хоче Бог, щоб людина знайшла на землі повне, найвище щастя. Але Бог, безперечно, хоче, щоб людина повеселилася; і я від цього не відмовлюся. Якщо я не втішу серце, я його потішу. Циніки, які вважають себе дуже розумними, кажуть: «Будь добрим, і ти будеш щасливий, але веселим ти не будеш». Якщо ви не зрозуміли людину, ви не маєте права її засуджувати. А якщо зрозуміли, цілком можливо ніколи не станете цього робити. «Якщо ви не маєте бажання переступити, хоча б одну з десяти заповідей, з вами щось не те». Фото: https://www.britannica.com/biography/G-K-Chesterton, https://www.hoodedutilitarian.com/tag/gilbert-keith-chesterton/, https://catholicherald.co.uk/gk-chesterton-is-still-going-strong-despite-the-naysaying/, https://www.chesterton.hr/biografija/, http://www.whoisgeorgemills.com/2011/08/rediscovering-egerton-clarke.html, https://www.facebook.com/photo/?fbid=10157043452471143&set=pb.100044104192774.-2207520000. Джерела: Честертон, Гілберт Кіт. Воскресіння патера Брауна [Текст] / Г. К. Честертон; пер. з англ. Є. Тарнавський. - Харків: Фоліо, 2017. - 343 с. - (Видання з паралельним текстом). Честертон, Гілберт Кіт. Записки патера Брауна [Текст] / Г. К. Честертон; пер. з англ. Є. Тарнавський. - Харків: Фоліо, 2017. - 379 p. - (Видання з паралельним текстом). Честертон, Гілберт Кіт. Казочка патера Брауна [Текст] / Г. К. Честертон; пер. з англ. Є. Тарнавський. - Харків: Фоліо, 2017. - 375 с. - (Видання з паралельним текстом). Честертон, Г. К. Рассказы [Текст] = Stories / Адаптация, комментарий и словарь Г.К. Магидсон-Степановой. - М.: Изд. лит-ры на иностр. яз., 1960. - 135 с. Честертон, Гілберт Кіт. Скандальний випадок із патером Брауном [Текст] / Г. К. Честертон; пер. с англ. Є. Тарнавський. - Харків: Фоліо, 2017. - 343 p. - (Видання з паралельним текстом). Честертон, Гілберт Кіт. Смиренність отця Брауна [Текст] / Г. К. Честертон; пер. з англ. А. Пехника, О. Шалати. - К.: Знання, 2015. - 271 с. *** https://takequotes.com/ua/author/gilbertchesterton https://en.wikipedia.org/wiki/G._K._Chesterton https://ru.citaty.net/avtory/gilbert-chesterton/ https://www.britannica.com/biography/G-K-Chesterton https://www.hoodedutilitarian.com/tag/gilbert-keith-chesterton/ https://catholicherald.co.uk/gk-chesterton-is-still-going-strong-despite-the-naysaying/ https://www.prints-online.com/g-k-chesterton-writer-570317.html https://www.chesterton.hr/biografija/ https://www.theguardian.com/books/2007/oct/20/featuresreviews.guardianreview31 https://www.facebook.com/G.K.Chesterton/photos/pb.100044104192774.-2207520000/10155984265196143/?type=3 https://www.chesterton.org/who-is-this-guy/ https://www.cozycrimemystery.com/books/authors/g-k-chesterton/ 06.12.2024 Дивіться більше матеріалів: https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl.html |
Спецпроєкт
