Світлана Манченко

Усмішка долі

Її улюбленою казкою дитинства була «Снігова королева», де добро, любов та наполеглевість розтоплюють крижані серця. І вона посміхається так щиро й завзято, що неможливо самому не розкритися в усмішці та не посміхнутися їй у відповідь. І ця відкритість у спілкуванні та намагання віддати досвід та сонячний настрій - є візитівкою завідувачки відділу комплектування ДОУНБ Світлани Манченко.

Вона народилася у Дніпрі. Батьки бухгалтер та інженер, звісно ніякого відношення до бібліотечної справи не мали, а любов до читання та літератури виникла у неї завдяки педагогам з української та російської мов й літератури. Класні години Лариси Павлівни Пустової та Любові Іванівни Соловйової перетворювалися на знайомство з цікавими виданнями, і ця увага до ЇЇ Величності Книги передавалася учням.

Батько наполягав, щоб донька була програмістом, але Світланка сумнівалася і може тому вступні екзамени склала невдало. Але нічого випадкового у житті не трапляється, і коли вона дізналася, що програмістом їй не бути, то просто проходячи повз зайшла до Дніпропетровського училища культури (зараз Дніпропетровський коледж культури і мистецтв). Чомусь вона була впевнена, що обов'язково вступить. І вже під час екзаменів, які склала з успіхом, дізналася, що конкурс був 5 осіб на місце. Таким чином, доля її була вирішена. Невдовзі вона закінчила і Харківську державну академію культури, факультет бібліотекознавства та інформатики.

Світлана отримала розподіл в іншу бібліотеку, але там була можливість лише внутрішньобібліотечної роботи, а це на той час її не влаштовувало. У ДОУНБ ж їй було запропоновано дві вакансії: відділ зберігання, або читальний зал. Звісно вона обрала останній варіант тому що, повторюю, бажання працювати напряму з читачами було великим та щирим. З 1993 року Світлана Володимирівна працює у ДОУНБ і починала вона з посади бібліотекаря, 10 років допомагала читачам підбирати необхідну літературу, вивчала їх запити та смаки. Потім була переведена до відділу комплектування, який очолила на початку 2009 року. Попередній досвід дав можливість формувати фонди з урахуваннням вивчення безлічі різноманітних читацьких запитів. Покладається вона і на свою інтуїцію.

Понад три мільйони примірників видань має зараз у своїх фондах ДОУНБ, і комплектування є основою початкового етапу роботи бібліотеки, від якості якого залежить обслуговування читачів. За ці процеси сьогодня гідно відповідає саме Світлана Володимирівна Манченко.

Серед тих, хто допомагає комплектувати фонди є й дарувальники, частіше за все це автори власних видань: професори, кандидати наук, викладачі, доценти, завідуючі кафедрами вищих навчальних закладів освіти, а також багато людей, які навчаючись, користувалися фондами ДОУНБ і теж знають коло запитів. Збереження якості контактів з ними та налогодження нових, теж перевага героїні матеріалу.

Ніяких посад вона ніколи не прагнула, вважаючи, що не володіє якостями керівника. Але ж відділ її працює як чіткий механізм, можливо тому, що у роботі з людьми важливим для Світлани Володимирівни є, перш за все, власний досвід. Вона завжди все планує заздалегіть і шукає самий логічний, короткий та раціональний шлях для виконання та результату роботи. Щоб не утрудняти себе та інших зайвими витратами часу, як каже сама. І ця професійна якість, безперечно, цінна.