Галина Коротоножкіна

Вона неймовірно захоплена своєю справою. Всі, хто хоча б раз звертався до неї за професійною допомогою чи порадою, вражені її фаховим рівнем – «високопрофесійний бібліограф, компетентний спеціаліст». Вона завжди надає максимально повну інформацію, яку майстерно відшукує. Вона так захоплено розповідає про можливості електронних сервісів ДОУНБ,  так бездоганно володіє цими «інструментами»,  що  заворожує своєю обізнаністю й ставленням до  справи.  Причому ці враження  виникають вже з перших хвилин спілкування.

Народилася вона в Ленінградській області в селищі «Лісова дача», зараз це елітний район, а тоді – тайга   й будівництво. Саме туди завербували на роботу її матусю Варвару Єгорівну,  де вона й познайомилася з майбутнім чоловіком Миколою Петровичем, який служив у тих місцях в армії.  

Після народження Галини родина повернулася до Білгородської області.  До дитячого садочку  маленька не ходила, лишалася  вдома з молодшою сестрою.  Вони бавилися, складаючи слова з букв, що вирізали батьки, і вже в чотири Галя навчилася читати. В п'ять – книжок вдома стало замало, і вона  почала відвідувати бібліотеку, де поєднувала читання  з допомогою  фахівцям: клеїла  паперові кишені на обкладинки й ставила печатки. Майже змалечку свідомо розуміла, що хоче працювати саме в бібліотеці, ніколи не цікавилася зарплатнею, й  те що спеціальність ця вважалася непрестижною, не хвилювало зовсім. Головне – бажання та  любов  до майбутньої професії. У 1976 році Галина Миколаївна   закінчила Харківський державний інститут культури за спеціальністю бібліотекар-бібліограф вищої кваліфікації.

Після розподілення приїхала до тодішнього Дніпропетровську і з 1976 року почала працювати бібліотекарем у відділі комплектування ДОУНБ. Комплектування – візитівка  бібліотеки. Напрямів роботи  було чимало.  Зокрема, за матеріалами обліку читачів вивчала їх склад  для створення Профілю комплектування бібліотеки. Збирала вона й  відомості для Зведеного списку періодичних видань, які передплачуються бібліотеками Дніпропетровська. Доволі часто брала участь  у виїздах до бібліотек області з методичною допомогою або комплексними перевірками. Завжди з готовністю відгукувалася на будь-яке завдання, навіть коли виникла гостра необхідність у користуванні бібліотечним ліфтом-підйомником, вона закінчила курси ліфтерів. 

У 1978-му   вже була переведена на посаду старшого бібліотекаря,  з 1987-го завідувала сектором інформації з питань культури і мистецтва у  відділі мистецтв. Її фаховість знайома творчим колективам театрів та музеїв міста й області. Для театралів готувала  консультації при підготовці вистав, для наукових співробітників музею –  огляди літератури й виїзні перегляди з мистецтва та живопису. Використовувала систему вибіркового поширення інформації (ІРІ), яка дозволяла систематично отримувати сигнальну інформацію про нові видання й документи з культури та мистецтва абонентам інформації.  Багато працювала в режимі «запит-відповідь», були й замовлення на збір інформації за темами наукових робіт. Щомісяця готувала огляди «Хроніка культурного життя Дніпропетровщини за матеріалами преси, неопублікованими матеріалами і повідомленнями інформаторів». Випуски «Хроніки» відправлялися в Республіканський центр інформації з питань культури і мистецтва, де збиралася й аналізувалася інформація з усіх регіонів. Входила до складу авторів-укладачів бібліографічного видання «Художники Дніпропетровщини» (як автор бібліографічних списків до персоналій митців).

Одинадцять років працювала в бібліографічному відділі – консультувала читачів у каталогах, надавала довідково-консультаційну допомогу з використання фонду довідково-бібліографічного відділу та інформаційно-пошукової системи «Законодавство». Була й ще одна фарба її діяльності, що запам'яталася багатьом, – добірка матеріалів «потроху звідусіль», щось на кшталт калейдоскопа кумедних новин, які  вона готувала для місцевих газет «Зоря» й «Торговий дім».

З 2002 року Галини Миколаївна  працює   головним бібліографом  у відділі періодики.

Виконувати читацькі замовлення їй було легко. А якщо ж траплявся складний запит, то з’являлося азартне бажання знайти потрібну інформацію. Галина вважає,  що питань, на які не можливо було б відповісти, не існує, і бібліограф – це не людина, яка все знає,  а людина,  яка знає шляхи для отримання відповідей на них. «Коли до мене звертаються, я уточнюю не тільки тему запиту, а й  те, для чого  потрібна ця інформація, мету її  отримання, використання, обсяг. І вже потім думаю, чим можу  допомогти.   Під час пошуку  використовую всі  доступні сервіси, відкриваючи максимум можливостей  і для власного вдосконалення».  

З 1992 року разом з іншими співробітниками  Галина Миколаївна самостійно освоювала інформаційні технології. Вже тоді вони почали створювати і свій інформаційний продукт. А вже з 2000 року вона розписувала періодичні видання для введення в електронну картотеку газетно-журнальних статей. Професійне володіння комп’ютерною технікою – це, безумовно, про неї. З 2006 року бере участь у роботі з прикріплення до бібліографічних записів електронного каталогу бібліотеки посилань на повні тексти статей з періодичних видань з можливістю доступу до них через Інтернет. На даний час у каталозі  є майже 14 тисяч повних текстів статей.

«Не всі розуміють, що для того  щоб щось з'явилося у Всесвітній мережі, – говорить Галина Миколаївна, –  необхідно, щоб хтось її наповнював.  А для цього необхідна систематизація  та відповідне розміщення інформації, щоб все можна було знайти. При обслуговуванні читачів часто доводиться  й навчати їх азам роботи з інформаційними технологіями. Що цікаво, часто навіть літні пенсіонери добирають смаку  й стають нашими постійними користувачами.  Та я  й сама не уявляю  дня без інформаційних технологій. Прикріплюю до бібліографічних записів нашого електронного каталогу посилання на матеріали, що  стосуються краєзнавства, щоб можна було відкрити джерела в будь-якому з відділів ДОУНБ».  

Галина Миколаївна обслуговує користувачів за допомогою автоматизованої системи обслуговування читачів (АРМ «Читач»), надає консультації з використання електронної бази «Законодавство», здійснює аналітичний розпис періодичних видань. Якістю аналітичного розпису статей володіє бездоганно, усвідомлюючи необхідність максимального заповнення всіх полів.

 Бере участь у популяризації фонду бібліотеки (масові заходи, тематичні виставки). Наповнення сторінок  Web-сайту ДОУНБ: «Корисно знати. Правові питання»,   «Хроніка подій» – теж її справа. Надає матеріали для розділу «Дніпропетровщина на сторінках республіканської преси». Бібліографічні записи більшості з цих  статей паралельно розміщуються в електронний  каталог бібліотеки для можливості доступу до них з інтернету або з внутрішньої мережі.

Галина Миколаївна проводить заняття для фахівців як своєї бібліотеки, так і публічних бібліотек області, знайомить з  методикою пошуку інформації в електронному каталозі бібліотеки.

Є в неї й нагороди - Почесна відзнака Міністерства культури України, Почесні грамоти облдержадміністрації, облради, обласного управління культури, адміністрації КЗК «ДОУНБ».

Що окрім роботи?  Звісно родина.  Її чоловік Геннадій Сахаров працював на Радіо «Свобода» та на  «Голосі Америки».  У минулому науковий працівник, займався геотехнічною механікою та безпекою в шахтах. З юнацтва захоплювався вітрильним спортом, згодом прищепив інтерес до нього й дружині.  Разом будували яхту, брали участь у створенні яхтклубу «Дніпро», протягом двадцяти трьох років були учасниками парусних перегонів та регат, отримували почесні грамоти.

А ще у неї живуть коти. Й, безумовно, є рудий. На питання, чому можна у нього повчитися, відповідає – бути собою  та враховувати обставини.Головне для неї, щоб  людина не була одна, щоб обов'язково  була  комусь потрібна: людям, що оточують, та хоча б синичкам, яких годує. А ще бути поряд з тим, для кого ти необхідний.