Ірина Лисенко

У 1981 році після закінчення Харківського державного інституту культури вона прийшла працювати в ДОУНБ. Спочатку була звичайним бібліотекарем, потім бібліотекарем І категорії, а згодом і провідним бібліотекарем відділу зберігання основного фонду, в 2012-му очолила сектор МБА, а в 2016-му стала головним бібліотекарем сектору науково-дослідної роботи, де займалася оцифруванням бібліотечних фондів для повнотекстової електронної бібліотеки: http://www.libr.dp.ua/fullkr/index.phtml. З 2001 року є ветераном бібліотеки, в якій пропрацювала 36 років. Ти знаєш, як хочеться жити… Напевно, таким рефреном було сповнене бажання Іринки Лисенко жити, коли їй довелося самовіддано боротися з недугом. Несподівана хвороба раптово звалилася на неї, ще молоду та сповнену сил і бажання працювати, творити, бути разом з усіма у своєму рідному колективі. Незважаючи на емоційність свого характеру, вона сприйняла діагноз мужньо, з вірою в медицину, удачу та життя. Відділ міжбібліотечного абонемента. Саме тут пройшло наше з Іриною Володимирівною бібліотечне життя. Замовлення, тематичний підбір літератури, поштова розсилка, щоденна спільна праця згуртували та здружили нас. 

Іра була людиною відвертою, ніколи не тримала камінь за пазухою, все що було на душі говорила не приховуючи.

Довірялася не всім, але якщо вже довірялася, то назавжди. У нашому відділі навіть робочі столи стояли напроти, і ми, дивлячись один одному в очі, ділилися своїми відвертими думками.

У Ірини був технічний склад мислення. Якщо виникав якийсь збій у роботі телефонних апаратів, вона одразу ж брала викрутку й починала розбиратися з розетками та проводами, і невдовзі вже було чутне: «Алло, алло…».

А коли почалася комп’ютеризація бібліотечних процесів – статистика в електронному вигляді, створення на базі МБА електронної доставки документів, тут Ірина проявила свою компетентність та професіоналізм, опанувавши ці процеси швидко та чітко.

Пам’ятаю, як творчо ми підходили до створення презентації відділу МБА, нашу спільну працю.

Останнє робоче місце Ірини було пов’язане із скануванням документів із фонду краєзнавчого відділу, виконанням замовлень провідних бібліотек України та зарубіжжя. Вона дуже дбайливо ставилася до рукописів, пишалася своєю бездоганно виконаною роботою.

Ще стільки було планів на майбутнє, ще стільки повинно було б статися зустрічей із колегами та друзями! Ще таким сильним було бажання жити…

Жити, щоб просто любити всіх, хто був з нею поруч.