Оксана Шевченко

Оксана Шевченко: сходинки долі

У родині, де народилася Оксана, завжди любили читати та поважали Книгу. Зазвичай, батьки сварять дітей за те, що вони не читають. А тут все навпаки, бувало, що батьки забороняли дівчині читати, щоб у неї не псувався зір від надмірного читання. Оксана розповідає, що прочитала усі книжки, котрі були у неї в домашній бібліотеці, а їх у неї є чимало. Така любов до читання у дівчини є закономірною, адже навчилася читати в доволі ранньому віці, а її захоплення світом літератури розпочалося з творів французьких класиків. Приїжджаючи на канікули до бабусі, вона залюбки навчала молодших сестер і братів читанню, розповідала казки та вигадувала цікаві історії. Тож, коли прийшов час обирати професію, Оксана вирішила стати вчителькою та віддавати свою любов маленьким дітям.

Але доля зробила круте піке, і в спекотний червневий день Оксана опинилася в центрі міста біля величної будівлі колишньої Міської Думи. За порадою мами вона вирішила спробувати вступити на бібліотечну спеціальність до Дніпропетровського училища культури. Будучи за натурою фаталісткою, вона сміливо зробила свій перший доленосний крок у професію. Альма-матір дала дівчині не тільки теоретичні та практичні знання з бібліотечної справи, вона подарувала їй романтичне кохання та справжніх друзів. На випускних екзаменах ерудовану відмінницю помітила директорка Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки Надія Миколаївна Тітова та запросила працювати до свого колективу. Це була несподівана пропозиція для випускниці, вона мала твердий намір працювати в шкільній бібліотеці, де на неї вже чекали. Але добра усмішка Надії Миколаївни та авторитет головної книгозбірні краю переважили всі інші доводи на користь нових перспектив. І ось молода фахівчиня робить перші кроки сходинками Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки...

Співробітники відділу наукової інформації та бібліографії по-родинному зустріли дівчину і навчили основам довідково-бібліографічного обслуговування. Кожен день – нові пошукові завдання, нові знання та нові читачі. Важливого значення у роботі набувала зосередженість, уміння відбирати необхідну інформацію, здатність швидко приймати правильні рішення при дефіциті часу й інформації та мобільність. Оксані не вистачало професійних знань, тож за першої нагоди вона вступає вчитися до Харківської державної академії культури та закінчує її з відзнакою. У двохтисячних роках виникла нагальна необхідність штатних змін, викликана новими задачами, у результаті цього Оксана почала працювати у відділі періодичних видань над створенням електронної картотеки статей. Це роки справжніх інноваційних рішень, нових викликів і випробувань. Аналітичний розпис тематичних журналів, чергування біля СКС та постійний шквал не найпростіших запитів від численних читачів відділу вимагав постійної зосередженості й адекватної реакції.

Згуртованість та єдність колективу відділу дали поштовх до нових професійних звершень – піднявши на ще одну сходинку в кар’єрі. Очоливши профспілковий комітет, пані Оксана занурилась у вир різноманітних питань, які стосувалися не лише професійних, але й соціальних питань, а інколи необхідно було просто вислухати людину і поспівчувати. Це була унікальна можливість почути проблеми кожного члена профспілки та спробувати вирішити їх. У цій ролі разом зі своїми колегами вона намагалася зберегти багаторічні традиції та створити нові. Наприклад, в День здоров’я колектив залюбки мандрував мальовничими куточками ріднокраю та вивчав історію і культуру Придніпров’я. Весело та яскраво для дітей бібліотекарів організовувався День захисту дітей. Гарною традицією стало вітати молодят із днем весілля та поздоровляти молодих співробітників із їхніми ювілеями. Неодноразово виступаючи на мітингах, профспілкових з’їздах голова профспілки палко відстоювала інтереси бібліотечних працівників, їхнє право на гідну зарплатню.

Отримавши пропозицію від керівництва обіймати посаду вченого секретаря, пані Оксана ретельно зважувала свої можливості та сили, побоювалася не впоратися з поставленими завданнями, але одне слово маленького синочка «Не зволікай!» влучило у саме серце. Вона погодилася та почала сумлінно вивчати документи бібліотеки, брати участь в організаційній роботі атестаційної комісії, протоколювати виробничі наради та реалізовувати соціологічні дослідження. Пані Оксана підтримала й активно впроваджувала в бібліотечне життя проєкт щодо професійних компетенцій завідувачів відділів. Ґрунтовний аналіз бібліотечної преси та швидка електронна доставка матеріалів із цікавими інноваціями прямо на стіл керівників структурних підрозділів, значно економила їхній робочий час і мотивувала до позитивних змін.

Цінним досвідом для неї стала участь у програмі «Бібліоміст», яка перетворювала бібліотеки на сучасні громадські центри та підвищувала їхню роль в українському суспільстві. З любов’ю пані Оксана згадує перші кроки як тренера та перших своїх курсантів. Вона дуже вдячна керівництву бібліотеки, яке довірило їй стати координаторкою проєкту і взяти відповідальність за організаційні та фінансові сторони програми. За чотири роки 83 бібліотеки Дніпропетровщини були комп'ютеризовані та підключені до мережі «Інтернет». Понад 200 бібліотечних працівників набули нових знань і навичок з комп’ютерних технологій та роботи в Мережі. І саме координатор мав якісно організувати розміщення та проживання бібліотекарів з інших міст, налагодити роботу тренерів і заручитися підтримкою менторів. Низка нескінченних планів і звітів, перевірок та виснажливих відряджень. Але, водночас, цей проєкт виховав управлінські та комунікативні навички, дав досвід ведення успішних переговорів, виявив критичне та аналітичне мислення, вміння врегулювати конфліктні ситуації та працювати в команді.

Посада заступника з внутрішньої бібліотечної роботи – стала логічним кроком далі, в свою чергу, це надихнуло на отримання другої вищої освіти. Щоб підвищити свою кваліфікацію в управлінських питаннях пані Оксана закінчила Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Інколи під час робити виникає необхідність обирати між «подобається це робити» і «необхідно це робити», і тут пані Оксана дотримується принципу – головне не сидіти, склавши руки, віднайти саме ту маленьку іскорку, якою можна загорітися і роздмухати справжнє полум’я творчих ідей, яке надихне весь колектив і завдяки чому будь-яка робота подобатиметься. Вона впевнена, що управлінська діяльність — це, певною мірою, мистецтво, яке вимагає і знань, і досвіду, й інтуїції. Але управління це не тільки прийняття рішень, але й творчий процес, що був яскраво реалізований пані Оксаною під час організації різноманітних регіональних проєктів, наприклад, конкурс професійної майстерності «Бібліопані», Презентація-бенефіс «Бібліотеки Дніпропетровщини запрошують на побачення», «Читаємо разом».

Спонукати працівників до корпоративної діяльності та надати спільним зусиллям ефективності допомогли тренінги з тімбілдінгу. Пані Оксана постійно розробляла інтерактивні заняття, проводила тестування та організовувала флешмоби, які стимулювали персонал до взаємодії та створювали сприятливий мікроклімат в колективі. Як позитивний результат можна назвати декілька великих корпоративних проєктів: «Бібліотека як центр неформальної освіти», «Плекаймо патріотів», «Я маю право!», «Академічна доброчесність», «Бібліотечна альтанка» та інші.

Кожен день пані Оксана намагається швидко реагувати на виклики часу, налагоджувати соціальне партнерство, приймати своєчасні рішення, прогнозувати можливі перешкоди, а в критичних ситуаціях завжди бере на себе відповідальність за результат діяльності. На питання: «Що зробить бібліотеку ще більш доступною та потрібною?», вона впевнено перераховує: поліпшення послуг для онлайн-користувачів, створення унікальних колекцій, переосмислення бібліотечних просторів і вміння бібліотекарів швидко адаптуватися до цифрових досягнень суспільства та соціальних змін.

На особисте запитання: «Чого вам сьогодні не вистачає для щастя», пані Оксана з посмішкою відповідає: «У період карантину мені особливо не вистачає подорожей, бо саме там я отримую перезавантаження та справжню насолоду від нових вражень. Поїздка в іншу країну для мене – найцікавіший спосіб змінити себе в кращий бік, розширити кругозір і збагатитися позитивом. Перебуваючи в новому місті, я завжди відвідую бібліотеку, бо вважаю, що саме там живе його душа».