Зайцева Тетяна
Зайцева Тетяна. З краю Котляревского та Гоголя Те Її батьки сильні доброзичливі люди працювали в колгоспі, а в родині, майже за Чеховим, було три сестри. Перші дитячі враження: навкруги могутній хвойний ліс – загадковий і чарівний, як у казці, з чистим повітрям з грибами і ягодами, а ще – весняний бурхливий розлив малесенької річки Груньташань. Тетяна була старшою серед сестер. Росла відповідальною, допитливою, розсудливою. У 1964 році пішла до першого класу Бірківської середньої школи, яку закінчила у 1974 році. «Я дуже хотіла працювати лікарем або ж бібліотекарем, бо в своєму селі перечитала всі книжки..» – згадує Тетяна Яківна. Після школи відразу вступила до Харківського державного інституту культури на факультет бібліотечної справи. У стінах навчального закладу зустріла свого майбутнього чоловіка – Сергія, який вчився на паралельному факультеті. Після закінчення вузу «культармійське» подружжя за державним розподілом поїхало до селища Сурсько-Михайлівська Солонянського району. Тетяна працювала у сільській бібліотеці, а чоловік – художнім керівником місцевого будинку культури, організував кіностудію, знімав фільми. Це були найприємніші й щасливі часи: народився син, життя і робота переплелися між собою. Двері їхньої оселі були завжди відкриті для друзів, односельців, учасників художньої самодіяльності. Репетиції, голосні читання, пісні. Атмосфера постійного свята. Тут Тетяна навчилась швидко і смачно куховарити, пекти дивні пиріжки – постійних гостей потрібно було чимось пригощати. У 1986 році за сімейними обставинами родина переїздить до Дніпра. Тетяна Яківна прийшла до обласної наукової бібліотеки і почала працювати в науково-методичному відділі. «Було страшно: після сільської бібліотеки та відразу в обласну наукову. Але мені всі допомагали, всьому навчали». Ланка методичної роботи складна: потрібно було знати усі бібліотечні процеси, вміти спілкуватись із директорами ЦБС, надавати фахову допомогу, слідкувати за змінами та новинами бібліотечного світу. «Крім цього, приймати річні звіти, їздити у відрядження, інколи 12 разів на рік, писати довідки і методичні рекомендації, складати бібліографічні списки літератури для ЦБС». Намагалась встигати, навчатись, підвищувати кваліфікацію. «Завдячуючи роботі у цьому відділі, я придбала кваліфікованих колег і справжніх друзів, яких я дуже поважаю і люблю: Кудряшову Людмилу Василівну, Блінову Надію Василівну, Гуртову Тамару Олексіївну, з якими я спілкуюсь і підтримую зв'язок дотепер»  У 2002 році Тетяна Яківна перейшла до відділу документів із питань мистецтв на посаду провідного бібліотекара. Тут чекала інша робота. Відділ спеціалізований, головна категорія відвідувачів – працівники культури і мистецтва. Довелось працювати на обслуговуванні читачів, спілкуватися з творчими особистостями, пізнавати світ мистецтва. Тетяна Яківна відповідальна за інформаційно-бібліографічний напрямок роботи відділу. Це і підготовка матеріалів для абонентів інформації, бібліографічних оглядів, участь у просвітницьких заходах, підтримка інформаційних сторінок на сайті ДОУНБ («Новини культури», «Що читають наші користувачі», «Бібліотечна Дніпропетровщина», блог «Бібліотечна універсалка»), написання статей на портал «Дніпрокультура», підготовка інформаційно-бібліографічних видань. Серед них слід відзначити: «Хроніка культурного життя області» (щомісячне аналітичне видання), «Художники Дніпропетровщини – ювіляри року» (біобібліографічне видання), «Я – «Крик» (до ювілею народного актора України М. Мельника), «Безцінна скарбниця: до 100-річчя Дніпропетровського художнього музею» (науково-бібліографічний довідник; спільний проєкт з науковцями музею), «Прожити життя з книгою» (історичний нарис про дія 34 роки Тетяна Яківна віддала «научці», яка для неї стала другою домівкою і родиною. Її люблять колеги за виваженість, толерантність характеру, добру вдачу. Користувачі поважають за професіоналізм, обов’язковість, доброзичливість у спілкуванні. Серед них: головний хормейстер театру опери та балету В. Пучков, ст. науковий працівник художнього музею І. Труш, колишні завідувачі літературних частин театрів Н. Іващенко, В. Макагонова, голова клубу «Літературна вітальня» Л. Куліш та інші. За багаторічну і плідну працю вона має подяки від адміністрації бібліотеки, колективів художнього музею, театру опери і балету. По життю поряд із Тетяною Яківною завжди була книга: і на роботі, й у вільний час. Як справжня жінка вона надає перевагу жіночим романам і детективам. Тетяна Яківна вважає себе щасливою людиною. На її довгому шляху було багато любові, багато дружніх стосунків, зустрічей з приємними людьми. З вибором фаху вона теж не помилилась, вважає, якби навіть можна було повернутися назад у минуле, перевага була б за бібліотечною справою. Безумовно, було і багато випробувань долі, але вони гартували характер, примушували шукати вихід зі скрути, щось змінювати у собі й у житті. «Історія моєї любові – син та онуки, які поряд. Вони мене підтримують, а я – їх. Моє життєве кредо: роби добро, і воно до тебе повернеться». |
Спецпроєкт
