Віра Піскун

Бібліограф – це не професія, це стан душі

Ці слова повною мірою характеризують Віру Анатоліївну Піскун – головного бібліографа відділу наукової інформації табібліографії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія.

Як правило, серед бібліографів немає випадкових людей. Бібліографія – це всепоглинаюча справа, якою можна займатися 24 години на добу. Тому неможливо стати бібліографом без специфічних властивостей характеру та особливого світогляду.

У нашому випадку зійшлося все. Ще в дитинстві Віра дуже рано призвичаїлася до читання. Її допитливий розум постійно потребував нової інформації. І саме книги допомогли кмітливій дівчинці відкрити дивовижний світ знань. У дитячій бібліотеці Віра була найактивнішим читачем, книжки читала сотнями, чим викликала здивування дорослих. Мабуть, це й вплинуло на вибір професії.

Своє майбутнє вона визначила задовго до останнього шкільного дзвоника. Без вагань подала документи до Дніпропетровського училища культури. Витримавши великий конкурс – 12 осіб на місце, у 1989 році вона стала студенткою бібліотечного факультету. Роки навчання були цікавою сторінкою життя. Доля подарувала їй зустріч з талановитим викладачем бібліографії Кириченко Вірою Вікторівною. Саме вона допомогла дівчині захопитися бібліографією й зацікавитися її пошуковими можливостями. Теплі стосунки між ними тривають вже не один десяток років. Тільки тепер вони спілкуються на рівних, вже як колеги.

Закінчивши училище з червоним дипломом, наша героїня, за пропозицією директора Рижкової Зінаїди Миколаївни, прийшла працювати в обласну наукову бібліотеку на посаду бібліотекаря читальних залів. На шкалі цінностей, що були прищеплені родиною, чільне місце посідали працелюбність та наполегливість у досягненні мети. Тому Віра старанно заглиблювалася в тонкощі бібліотечної специфіки, прислухалася до порад старших колег, вчилася «чути» й «слухати читача», а головне – дуже хотіла бути корисною. Все це помітно виділяло її серед інших. Вже в 1992 році вона була переведена на посаду бібліотекаря І категорії. Розуміючи, що для того щоб досягти більшого, необхідно рухатися вперед, вона вступила до Харківського інституту культури. Молодого, вдумливого спеціаліста побачила завідувачка довідково-бібліографічного відділу Л. І. Загайна, яка й запропонувала їй спробувати себе в іншому бібліотечному напрямі. Так, з 1993 року розпочалася діяльність Віри на бібліографічній ниві.

У 2002 році вона стала провідним бібліотекарем, а у 2004 – завідуючої сектором. З 2009 року й до сьогодні Віра Анатоліївна – головний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії, вона пройшла цікавий шлях від учениці до професіонала.

Будь-яка біографія складається з вузликів, які зав’язує життя. Неможливо розпочати свій власний шлях, не перетинаючись з особистостями, які навчали основ професії, передавали знання, вчили мати власний погляд на речі. 

Повертаючись у думках у ті часи, Віра з великою теплотою згадує людей, які допомогли їй розкрити власні здібності. Помітною сторінкою у професійному становленні сталa співпраця із завідуючою відділом Ларисою Іванівною Загайною та провідним бібліографом Прудченком Євгеном Дмитровичем. Саме під їх керівництвом теорія перетнулася з практикою і розпочався самостійний шлях бібліографа. Допомога досвідчених фахівців сприяла формуванню у нашої героїні власного погляду на професію і, так би мовити, творчого методу бібліографа.

Сьогодні Віра Анатоліївна – кваліфікований спеціаліст у сфері інформаційно-бібліографічних ресурсів. Комунікабельна, ерудована, з гарною пам’яттю на обличчя, факти та книги – саме такою її знають читачі й колеги.

Багатовекторність роботи бібліографа як навігатора інформаційного простору чітко простежується в колі її професійних обов’язків. Це робота над бібліографічними покажчиками, інформаційними збірками, інтернет-дайджестами, тематичними добірками, інформуванням органів влади, електронними розсилками інформації індивідуальним та колективним абонентам, бібліографічні консультації, участь у проєктах з формування інформаційної компетентності користувачів, і це далеко не повний перелік.

Палітра видань, укладених Вірою Анатоліївною, досить різноманітна. Серед них «Річне коло свят», «Літературна круговерть. Літературний календар світу», «Шевченкіана ДОУНБ. Документальна колекція», «Читання як мандри душі», «Бережи свою духовність», «Без строку давності», «Дмитро Яворницький і українська національна ідентичність», «Рік двох революцій. Перший крок до незалежності. До 100-річчя Української національної революції 1917-1921 років», «Золоте сторіччя детективу» і багато інших. Своєрідним узагальненням її багаторічного досвіду з укладання бібліографічних видань стала збірка методичних рекомендацій «Укладання бібліографічних посібників». 

Треба зазначити, що її бібліографічний доробок – це результат кропіткої праці, знань, можливостей, творчого потенціалу і своєрідний гарант затребуваності видань як сучасним користувачем, так і бібліотечною спільнотою.

Бібліограф «проживає життя» з кожним виданням, але завжди є щось найулюбленіше. Для Віри Анатоліївни – це проєкт «Календар знаменних і пам’ятних дат», який з 1999 року щорічно виходить під її авторством і є інформаційною платформою для бібліотекарів області.

Створення календарів – робота дуже цікава, творча і кропітка. Підготовка саме цих видань вимагає від бібліографа-укладача не тільки широкого кругозору, пошукової допитливості, прискіпливості під час підготовки та структурування матеріалу, а й чіткого розуміння кінцевої мети. Велику увагу Віра Анатоліївна приділяє достовірності підібраної інформації, оскільки несе за неї персональну відповідальність. Саме це допомагає їй бути впевненою в якості кінцевого продукту, який надається широкому загалу.

Кожен з 20 існуючих на сьогодні календарів має своє власне обличчя й отримав визнання широкого кола користувачів – бібліотечного товариства, освітян і читачів.

Віра Анатоліївна вважає, що сучасні електронні технології дають новий імпульс роботі бібліографа. Тому в 2014 році запропонувала використовувати соціальні мережі як майданчик для просування Календарів та ініціювала створення бібліотечної сторінки «День за днем» у Фейсбук. Сторінка має багато прихильників. Якщо спочатку було кілька десятків поціновувачів, то зараз їх вже більше тисячі.

Наша героїня впевнена, що бібліографічний пошук – це стан душі, й кожного разу невеличке відкриття. Без розвиненої інтуїції, творчого підходу та загальнокультурного рівня робота бібліографа неможлива. Саме тому, ніколи не задовольняючись вже надбаним, вона постійно перебуває в пошуку нового й цікавого. Її професійне кредо: «Все творчо, інакше – навіщо!».

Якщо говорити про сферу її особистих інтересів, то вона дуже різнобарвна. Віра любить подорожувати й фотографувати побачене. Недарма ж багато років опікувалася бібліотечною фотохронікою. І сьогодні її захоплення стало в пригоді багатьом бібліотечним проєктам.

Сім’я – це надійний тил нашої героїні. Вона цінує сімейні узи, має турботливого чоловіка, виховує сина.