Наталія Ярута

Наталія Ярута. Професійні нитки родом з дитинства

Наталія Борисівна Ярута (Клеветенко) – головна бібліотекарка патентно-технічного відділу. Завжди привітна, відкрита до спілкування.

Народилася Наталочка у Дніпропетровську. З 1979 по 1989 роки навчалася в школі міста Нікополя.

«Як не дивно, але бібліотека і мама – два слова для мене пов'язані, – згадує вона. – Багато років матуся працювала в Нікопольській ЦБС провідним бібліотекарем і з раннього дитинства я практично щодня пропадала в читальних залах. «Кришталева тиша бібліотек», мамине спілкування з читачами, її підготовка до поетичних вечорів і зустрічей (до слова, вона проводила чудові вечори) запах нових книг і журналів, стопки каталожних карток, навіть штамп з реквізитами бібліотеки, ну і, звичайно, заповітні: титульна і сімнадцята сторінки – це все звідти, з дитинства».

Такі імена як Катерина Григорівна Чайка, Володимир Васильович Пупченко, які Наталія Борисівна почула вже через багато років, працюючи в нашій бібліотеці, для неї були знайомі ще тоді. Мова йшла про матусиних викладачів у навчальному закладі – зараз Дніпропетровському фаховому мистецько-художньому коледжі культури. Володимир Васильович деякий час був директором ДОУНБ. Напевно, волею долі Наташі було призначено працювати в нашій бібліотеці, але спочатку в неї були й невдалі спроби вступити до Педагогічного інституту. Мабуть, не судилося стати педагогом.

У 1989 році Наталія пішла працювати в Березнегуватську ЦБС Миколаївської області бібліотекарем у відділ комплектування та обробки. Молодий колектив, багато цікавої роботи – це все остаточно вплинуло на вибір професії нашої героїні. У 1990 році Наталія Борисівна вступає до Київського державного інституту культури за спеціальністю книгознавець-бібліограф. А вже в лютому 1994 року, ще не закінчивши інституту, потрапляє на виробничу практику в ДОУНБ. Практика відбувалася в різних відділах. Наталія Борисівна згадує, що після роботи в маленькій бібліотеці їй відкрився весь масштаб бібліотечної роботи, її різноманітність. Після закінчення інституту вона вже не замислювалася, де працювати, й дуже зраділа, що її прийняли саме до колективу ДОУНБ.

Із 7 серпня 1994 (не рахуючи маленької перерви), вона працює в Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці. Першим її робочим місцем була робота в читальному залі. В той час колектив читального залу складався з семи співробітників, а обов'язки завідуючої виконувала Софія Семенівна Гукасова, перша наставниця Наталії Ярути, професіоналка і просто чудова людина!

Читачів у ті часи було дуже багато, більшість із них – студентство. В читальному залі поряд із Наталією починали свою трудову діяльність Олена Швіндіна, Світлана Манченко, Ірина Груба.

Дев’яності роки – час бурхливий, у бібліотеці створювалися нові структурні підрозділи, відбувався пошук нових форм роботи. Наталія не боялась змін, за потребою рішуче переходила на різні ділянки роботи. І коли виникла необхідність підтримати відділ сільськогосподарської та технічної літератури, вона перейшла до нового відділу. Шість років продовжувала працювати під керівництвом Софії Семенівни Гукасової та зі співробітницею Валентиною Шкідіною. Це був час зближення з колективом, не тільки у своєму відділі, а всієї бібліотеки. Складались дружні стосунки під час підготовки корпоративних заходів для читачів, у процесі розробки сценаріїв загальнобібліотечних «капусників» для співробітників, у яких Наталія з задоволенням брала участь, їй подобалась атмосфера свята, відчуття колективізму, це так заряджало!

Але відділ сільськогосподарської та технічної літератури існував недовго: зі створенням електронного каталогу з’явилась можливість обслуговувати користувачів книгами у приміщенні, де на той час працював патентно-технічний відділ (пр. Д. Яворницького, 18). Книги з технічних наук повернулися знову до патентно-технічного відділу, доповнився фонд цього відділу і літературою сільськогосподарської тематики. Втім, відділ поповнився фондами, а не співробітниками… Фахівців розформованого відділу чекали в інших структурних підрозділах… Невистачало бібліотекарів у відділах обслуговування користувачів, знову потрібно було допомогти читальному залу, а невдовзі виникла необхідність посилити допомогу читачам у секторі читацьких каталогів, який на той час був у структурі відділу опрацювання документів і організації каталогів. Робота з електронним каталогом для читачів була незнайома, Наталія опанувала цю науку сама і допомагала орієнтуватися користувачам. Одна з перших вона брала участь у системній роботі, реалізуючи проєкт із навчання користувачів користуванням бібліотечними е-послугами. В бібліотечному колективі вважається професіональним успіхом, якщо щастить попрацювати в такому технологічному підрозділі як відділ наукового опрацювання документів і організації каталогів: це отримання базових бібліотечних знань із систематизації документів, навичок орієнтації у пошукових системах, користування бібліотечними стандартами. А робота у секторі читацьких каталогів додала до цих переваг ще бонуси у вигляді вмінь комунікувати з читачами та аналізувати їхні запити.

З таким професійним багажем Наталію у 2014 році зустріли у патентно-технічному відділі. Вона була вражена тими інтелектуальними скарбами, які є у відділі. А обсяги фонду – близько 1,6 мл. примірників! Це і книги, і патенти, і бібліографічні покажчики країн світу, і мікроплівка, і СД-диски, і нормативно-технічна документація! З книгами Наталія вміла працювати, а з іншим – що робити? В очах був страх. Перше, що спадало Наталії на думку, що вона не розбереться, не зможе, а читачі – винахідники, це особливий склад інтелектуальної еліти міста! Вона спочатку не розумілася де, яка редакція описів винаходів розміщена у відділі, як з ними працювати, як класифікувати теми, скільки існує розділів міжнародної патентної класифікації, скільки редакцій, як працювати з бюлетенями на винаходи? А кількість читацьких клубів, заходів? А розміри приміщення відділу! Словом, робота для неї була нова. Але мало-помалу за допомогою практичних занять, екскурсій по фондах відділу Наталія Борисівна опанувала і цей вид своєї діяльності. Важливу роль у виборі нового місця роботи і бажанні залишитися у відділі зіграла завідувачка відділу Тетяна Миколаївна Мищенко. Ії зовнішний вигляд, привітність, бажання навчити, відразу ж вселили повагу і спокій. На погляд Наталії Борисівни, Тетяна Миколаївна – цілеспрямований керівник. Вона твердо знає, чого хоче від кожного працівника відділу. Тетяна Миколаївна з перших хвилин знайомства справила враження доброзичливої і надзвичайно чарівної керівниці. Не кожна завідувачка володіє такими якостями. Це дано від Бога. І Наталія вирішила, що тут вона працюватиме довго! У відділі на той час, поряд із нею працювали Наталія Миколаївна Бірюк, Оксана Сергіївна Гайдук, Тетяна Василівна Неділько. Всі вони досвідчені фахівці своєї справи, завжди допомагали своїми знаннями, досвідом роботи з патентною документацією.

У відповідь на турботу колег Наталія Борисівна дуже сумлінно ставиться до своїх службових обов’язків, до кожного зі своїх колег і читачів. Особливо їй вдається робота з оформлення виставок або іншого виробничого простору. Добре знає читацький каталог, завжди допомагає користувачам в електронному замовленні тієї чи іншої книжки, займається аналітичним розписом періодичних видань. А ще їй згодився і педагогічний хист. Наталія Борисівна навчає людей похилого віку комп’ютерної грамотності. Більшість пенсіонерів в минулому мають вищу освіту, за віком старше 60 років. Вони приходять за новими знаннями, за спілкуванням. За рік Наталія Борисівна навчає понад 30 чоловік, які їй дуже вдячні за отримані знання. Емоції від занять дуже позитивні, їй це подобається!

Сучасний бібліотекар, який володіє інноваційними технологіями, вільно орієнтується у світовому інформаційному просторі з науково-технічних знань, продовжує навчатися сам і навчає інших, в той же час людина доброї, щедрої душі – це наша Наталія Ярута, яка успадкувала кращі риси матусі-бібліотекарки і стала продовжувачкою бібліотечної династії своєї родини.