Терянік Ніна

Красиву, завжди усміхнену співробітницю патентно-технічноговідділу Ніну Григорівну Тарянік добре знають в обласній універсальній науковій бібліотеці. Ця людина випромінює енергію спокою, добра і світла. До неї тягнуться і молоді, і досвідчені колеги, з нею з задоволенням консультуються читачі відділу. Встановити термін дії стандарту, пошукати патенти японських винахідників, підібрати джерела до складних тем технічних наук і ще багато чого вміє досвідчена Ніна Григорівна. Більше чотирьох десятків років вона вчиться патентознавчим і бібліотечним премудростям і щиро ділиться знаннями та досвідом із усіма, хто цього потребує.

Кажуть, нічого не буває випадково. Так і з Ніною Григорівною.

Вона народилася у повоєнному Дніпропетровську, дитинство було нелегким, ті часи згадує зі сльозами на очах. Після закінчення школи працювала на комбайновому заводі, опанувала робочу професію. Тоді ж зустріла свою любов – Анатолія Васильовича. Він закохався в неї з першого погляду. І до сьогодні йдуть вони по життю пліч-о-пліч, долаючи всі перешкоди, що зустрічаються на шляху. Цю щасливу пару знають в колективі бібліотеки і щиро радіють за неї. В 1971 році Ніна Григорівна закінчила курси сестер-вихователів для дитячих садочків і почала працювати за новою спеціальністю. А вже згадана «випадковість» сталася у 1978 році! Тоді чоловік – «рефрижераторник» за професією, повернувшись після чергового тривалого рейсу, не втрачав часу у відпустці між відрядженнями – підробляв швейцаром у нашій бібліотеці. Вона неодноразово приходила під час чергування чоловіка до бібліотеки. «Я закохалась у бібліотеку з першого погляду та вирішила спробувати себе у новій професії», – Ніна Григорівна успішно пройшла співбесіду з тодішньою директоркою – Зінаїдою Миколаївною Рижковою і стала співробітницею відділу обробки літератури, через рік перейшла працювати до відділу МБА. Щоб відповідати рівню головної бібліотеки області, потрібно багато чому навчитися. Тому в 1982 році вона закінчила Дніпропетровське училище культури за фахом «бібліотечна справа».

У вісімдесяті роки Ніна Григорівна працювала в одному з найцікавіших на той час структурних підрозділів бібліотеки – відділі міжбібліотечного абонемента. З 70-х по 90-ті роки завідувала цім відділом Рябова Неллі Валентинівна. «Цікаво було працювати, – згадує Ніна Григорівна, – з такою керівницею: досвідченою, енергійною, професійною».

Це був час активного використання такої форми бібліотечної послуги як МБА. Близько тисячі абонентів, більше десяти тисяч книговидачі! Замовлення на книги надходили від бібліотек області, міста, від усієї на той час величезної країни. 

Щодня сотні замовлень відпрацьовувала Ніна Григорівна для «своїх» абонентів. У відділі вона відповідала за обслуговування абонентів нашого міста. Більшість із них – бібліотекарі технічних бібліотек великих підприємств, які для своїх читачів брали з фонду нашої бібліотеки літературу. А якщо у нас не було запитуваних книг, їх замовляли в інших бібліотеках. Географія замовлень була цікавою, тримала Ніна Григорівна зв’язок із бібліотеками від Далекого Сходу до західних кордонів країни.

Любов до людей, прагнення допомогти своїми знаннями, можливостями, завжди вирізняли цю людину. І досі вона згадує своїх найулюбленіших «абонентів» – представника технічної бібліотеки КБ «Південне» Надію Павлівну Обрубову, дуже активних представників технічних бібліотек заводів ім. Петровського, машинобудівельного, комбайнового, вагоноремонтного, пресів, південномашинобудівного.

Не помітити такої працівниці було неможливо. Мабуть тому її стали запрошувати працювати у відділи обслуговування. Особливо наполегливими були працівники патентно-технічного. Читацькі черги, великий обсяг фонду вимагали збільшення штату.

І ось з 1985 року і до сьогодні її друга любов, нова ера професійного життя – робота у відділі, де є чому вчитися: патенти, стандарти, мікроплівки, мікрофіши, промислові зразки й товарні знаки, експрес-інформація та реферативні журнали, книги і періодика, декілька різних класифікацій – море інформації, в якій треба було навчитися розбиратись. Крок за кроком, спокійно, наполегливо вона навчалась і стала справжнім лоцманом всього цього моря роботи зі складним, майже двохмільйонним фондом відділу.

«Найбільше задоволення для мене, – ділиться Ніна Григорівна, – допомогти конкретній людині, радіти разом із читачем знайденій інформації». Недарма деякі читачі патентно-технічного відділу приходять саме «на Тарянік Ніну Григорівну». Вона допоможе розібратися в електронному каталозі, правильно встановити розділ за Міжнародною патентною класифікацією, зробити ксерокопію необхідного документа, складе акт для представників підприємств про надання додаткових платних послуг. 

Як до рідної, до неї тягнеться читацька молодь і молоді співробітники. Чуйна, швидка на добри справи – завжди сама бачить і спішить допомогти колезі, якщо раптом набігла група студентів, або хтось зі співробітників не може вийти у суботу чи неділю на чергування з обслуговування користувачів. А для читача навіть візьме на свій власний читацький формуляр літературу з інших відділів бібліотеки, щоб людині було комфортно! 

Її захоплення – готувати різні смаколики. Ніде в бібліотеці на різноманітних заходах не пригостять так смачно, як Ніна Григорівна в патентно-технічному відділі! А як радіють ласощам її рідні – чоловік та вже дорослі син і дочка, онуки. Велика родина збирається у батьків, де всіх чекає неперевершений «Наполеон» та сімейне тепло і затишок рідного дома. Власна сім’я і колектив бібліотеки для Ніни Григорівни рівнозначні, у неї для всіх вистачає тепла і сил.

Хочеться зануритись в атмосферу, що створюється навколо цієї людини і всім серцем віддячити за радість спілкування з нею!