Неймовірно, але правда

Потреби та витрати бібліотеки. 1944 рік

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається багато унікальних документів, які свідчать про дуже цікаві історичні факти. Серед архівного матеріалу бібліотеки є акт ревізії 1944 року, в якому зазначено: "При Бібліотеці мається кінь, який віддано в експлуатацію вартовому Петрову з правом використовувати його, утримувати за свій рахунок і виконувати всі потреби Бібліотеки по перевезенню негайно і безкоштовно." Також в даному акті йде мова про деякі бібліотечні витрати, які не мали підтвердження платіжними документами. Такі, наприклад, як придбання літератури на приватному ринку на суму 900 карб. та купівля корму для коня на суму 210 карб. Звичайно, здійснюючи такі покупки, отримати квитанції щодо витрачених коштів або інші документи, які б свідчили про дані фінансові дії, було не можливо. Взагалі платіжні папери на витрати, що здійснювала у той час бібліотека, не мали підписів осіб, які одержували те чи інше придбання. Треба зазначити, що гроші та грошово-матеріальна документація не були забезпечені охороною. Гроші зберігалися на руках у бухгалтера, а документи на вікні.

Штаб вихідного дня. 1984 рік

Наше місто завжди було і залишається одним з найбільших промислових центрів. Але треба зазначити, що і розвитку культури в місті завжди приділялось чимало уваги. Приємно дивує різноманітністю культурне життя містян у різні часи. Ось наприклад, як мешканці міста проводили своє дозвілля та вихідні у 1980-ті роки. Для городян тоді ще м. Дніпропетровська заздалегідь готувались розважальні, пізнавальні та просвітницькі заходи. А про їх проведення повідомляла місцева преса. В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається публікація в газеті «Дніпро вечірній» (22 вересня 1984 рік), в якій у рубриці "Штаб вихідного дня повідомляє" міститься інформація для всіх бажаючих цікаво провести вільний від роботи час. Місцеві заклади культури, а також парки та майданчики для відпочинку запрошували відвідати різні фестивалі та конкурси, тематичні та музичні вечори, концерти та клубні засідання. Культурна програма 24 та 25 вересня 1985 року дуже вражає. У ці дні відбулись святкування дня вул. Робочої та свято спорту на стадіоні «Метеор». В палацах культури міста пройшли вечори присвяченні Дню машинобудівника. Також були проведенні лекції та пам’ятні концерти до 40-річчя визволення м. Дніпропетровська від фашистських загарбників. До програми вихідного дня в парку культури та відпочинку ім. Чкалова (нині парк ім. Лазаря Глоби) було підготовлено літературно-музичну композицію присвячену 60-річчю Расула Гамзатова "В горах моє серце". В парку культури та відпочинку ім. Тараса Шевченка юні глядачі переглянули лялькову виставу "Аленький цветочек". Любителів музики порадував концерт колективу художньої самодіяльності БК Придніпровської ГРЕС. А для молоді було організовано осінній бал. Дніпропетровська обласна наукова бібліотека на вихідні також готувала цікаві заходи. 24 вересня 1984 року в бібліотеці пройшов День нової книги. До програми цього дня входили: перегляд новинок літератури, бібліографічні огляди, огляди літературно-художніх журналів за серпень-вересень 1984 року, а також літературний альманах, присвячений творчості Василя Бикова. Читачі залюбки брали активну участь у проведенні Дня книги і це зайвий раз доводять фотодокументи з бібліотечного архіву.

Всеукраїнський день бібліотек 1998 р.

Указ Президента України про заснування ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК, який був виданий у травні 1998 року став несподіваною, але дуже приємної новиною для усіх бібліотечних працівників нашої країни. Цей день не приурочений до якогось конкретної події чи знаменною дати. Святкування ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК було призначене на 30 вересня. ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК - це вияв глибокої поваги до клопіткої та душевної праці бібліотекарів, а також визнання державою суспільної значимості бібліотек, що стали однією з найважливіших складових частин інформаційної структури суспільства. Історія бібліотек невіддільна від історії України. ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія теж має насичену та дуже цікаву історію. Пройшовши нелегкий шлях становлення, ДОУНБ є однією з найстаріших та найкрупніших бібліотек країни, яка багато десятиліть дивує своїх відвідувачів унікальними та неповторними фондами. Тут можна знайти літературу з різних галузь знань, іноземні видання 79 мовами світу, повне зібрання діаспорної та патентно-технічної літератури, а також наукові виданні та художню літературу. Відділ періодики обласної наукової бібліотеки зберігає безцінний фонд вітчизняних видань починаючи з 1944 року.

Всеукраїнський день бібліотек 1999 р.

30 вересня 1999 р. – у бібліотечних закладах нашої країни вдруге святкують ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК. Всі хто причетний до бібліотечної справи, заслуговують на увагу до своєї нелегкої, але такої цікавої та потрібної для всіх професії. У музейному архіві нашої бібліотеки зберігається газетна публікація зав. відділу наукової інформації та бібліографії, а також голови профспілки у той час, Ірини Вікторівни Барабан про те, як проходило святкування ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК - 1999 у ДОУНБ (газета"Голос отраслевого профсоюза"). На початку своєї публіцистичної замітки Ірина Вікторівна наголошує, що бібліотеки завжди були та залишаються для кожного з нас невичерпними скарбницями знань. Бібліотека - це величний книжковий храм, джерело ідей та думок, яке висвітлює нам шлях в майбутнє. В кожній країні, в різні її періоди, бібліотеки виконували особливу духовну місію - були дзеркалом і пам'яттю народу та держави, центром духовності. 30 вересня 1999 р. у Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці відбувся літературно-музичний вечір "Джерело знань, думок скарбниця". Бібліотечних працівників привітала начальник управління культури В.В.Тальян, яка урочисто вручила почесні грамоти найкращим спіробітникам бібліотеки. Пролунали у святковий для бібліотекарів день поздоровлення від депутата обласної Ради Є.В.Вєдякіної та голови обкому профспілки працівників культури Т.В.Чудакової. З великою повагою та вдячністю привітали ветеранів бібліотечної справи святковою програмою "Священий храм, бібліотеко – тобі присвячено життя". Завершив вечір музичний вернісаж - імпровізований концерт, підготовлений самими бібліотекарями. Ось так вдруге пройшло святкування ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК у Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці, яке дехто з спіробітників ще добре пам'ятає. Хай це тепле свято завжди дарує надію на краще майбутнє, віру у здіснення самих заповітних мрій та любов вдячних читачів!

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються документи, які знайомлять нас не тільки з історією нашої бібліотеки, а і з цікавими та пізнавальними історичними фактами щодо появи та розвитку бібліотечної справи у державах стародавніх цивілізацій.
Серед архівного матеріалу знаходяться рукописи колишнього головного бібліотекаря з науково-дослідної роботи Т.Г.ШЕКШУЄВОЇ, які містять записи щодо вивчення стародавньої історії. Саме з цих невеличких нотаток можна почерпнути інформацію про перші бібліотеки древнього Єгипту.
У бібліотечних архівних рукописах описуються згадки про давньоєгипетську богиню Сєшат - покровительку письма та бібліотек, спогади про книгосховище Рамсеса ІІ і ще деякі цікаві історичні події.

Дуже детально про стародавні часи та появу перших бібліотек пише О.Глухов у книзі «Из глубины веков».
«З найдавніших часів до книг в Єгипті ставилися з великою повагою, їх називали навіть «бальзамом для людської душі», а в одному заповіті батько, звертаючись до сина, повчає: «Зверни своє серце до книг. Право немає нічого вище книг».
Своє письмо єгиптяни вважали «письмом слова бога». Бог місяця та мудрості Тот вважався покровителем писарів, знань і письма. Крім Тота, існувала ще богиня письма - Сєшат, вона ж – покровителька бібліотек. А їх при храмах і палацах було досить багато, часом бібліотека містилася в одній будівлі з архівом.

Уже тоді бібліотеки вважалися зосередженням мудрості, місцем, де можна отримати потрібні відомості.
Велике книгосховище було засновано приблизно у 1300 р. до н.е. поблизу древньої столиці Єгипту – Фів. Воно належало, як вважають історики, фараону Рамсесу ІІ. Це книгосховище примітно у багатьох відношеннях. Над входом його викарбовано напис «Аптека для душі». На розкішних дверях, що вели в приміщення, зображені бог Тот і богиня Сєшат, яка названа «великої володаркою книг»».

(Глухов, О. Из глубины веков / О. Глухов. - М.: Книга, 1971. - С.19-20.).

Історія ДОУНБ має багато цікавих сторінок. Точкою відліку її славетного літопису є те, що народилася вона на запит громади тодішнього Катеринослава, як перший гуманітарно-просвітницький заклад. Відбулося це 9 (22) травня 1834 року, відповідно до циркуляру «О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения». Першою адресою новонародженого центру знань став будинок Дворянських зборів, де й була урочисто відкрита Губернська публічна бібліотека. Подію цю можна вважати одним з перших культурних надбань молодого провінційного міста, яке на той час не мало ані своєї газети, ані книжкового магазину, не кажучи вже про постійний театр чи наукове товариство.
Відкриття бібліотеки дало найбільш прогресивним діячам краю надію на те, що в Катеринославі, де освічених було менше третини населення, з часом з’явиться “сословие ученых, авторы знаменитые славою, собственные превосходные сочинения, публичные великолепные здания, в коих будет процветать просвещение”. Ці переконання прозвучали у промові одного з перших бібліотекарів Г. П. Герценвіца і виявилися пророчими.
На день відкриття у фонді бібліотеки налічувалося близько 200 книг і газет. Про наповнення фонду подбали перші бібліотекарі та громада.

Досліджуючи історію нашої бібліотеки, а особливо її заснування, не оминути теми відкриття перших публічних бібліотек взагалі. Ідея їх створення виникла під час правління Петра І, у першій половині XVIII століття. У Петровську епоху, уряду було запропоновано декілька проектів і один з них стосувався організації бібліотечної справи.
У 1714 році Федір Салтиков представив Петру I записку "Изъявления прибыточные государству" - це був проект установи у восьми губерніях публічних бібліотек, яким наказувалося збирати рукописні й друковані книги, наукові твори, твори різних творців, як на російській, так і на іноземних мовах. Інший проект був також ініційований Салтиковим і передбачав створення 16 академій – гімназій зі своїми спеціалізованими бібліотеками. Таким чином, у «салтиковських» проектах ставилося за ідею - організація мережі публічних і наукових бібліотек у губернських містах. Обидва проекти на той період залишилися не реалізованими, але питання щодо створення публічних бібліотек у губернських містах, стало актуальним.
І тільки у першій половині XIX-го століття у зв'язку зі зростанням грамотності населення, розвитком книговидавництва, збільшенням потреби населення у читанні, все більшою стає необхідність створення публічних бібліотек.
Про факти, які передували створенню перших публічних бібліотек, зазначено і у матеріалах, які висвітлюють історію Катеринославської публічної бібліотеки. Зберігаються ці матеріали у архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, і саме вони надають можливість пересвідчитися у тому, що історія нашої бібліотеки довгий час ретельно вивчалася, а сама бібліотека володіє достовірними історичними документами.

Одним з тих, хто стояв біля витоків відкриття публічних бібліотек, можна вважати Миколу Семеновича Мордвинова - графа, громадського діяча, економіста, адмірала, почесного члена Петербурзької АН і президента Вільного економічного товариства.
23 квітня 1830 р. Мордвинов М.С. звернувся з листом до міністра внутрішніх справ Закревського А. А. з пропозицією відкрити публічні бібліотеки у кожному губернському місті.
Мордвинов М.С. вважав, що "учреждение подобных библиотек возродит дух общественности, откроет большой сбыт для хороших сочинений по части науки и промышленности".
Царський уряд підтримав ініціативу Мордвинова, й у липні 1830 р. був виданий циркуляр про відкриття 50 публічних бібліотек у всіх губернських містах. "Народному Просвещению, а вместе с сим народной, и в особенности земледельческой промышленности, усовершению общежительности, и возростанию народного богатства, весьма много может содействовать, доставление полезных сведений, об успехах в науках, искусствах и изобретениях разного рода, ходатайствует об изыскании средств к заведению по Губерниям публичных библиотек для чтения".
Та разом з тим, виділяти державні кошти не передбачалося, і витрати по відкриттю публічних бібліотек повинні були покриватися за рахунок добровільних пожертвувань дворянства і купецтва - "со стороны Дворянства, и купечества, определить: во 1-х приличное здание для помещения в Губернском городе публичной библиотеки; во 2-х распорядиться посещения оной, порядка, коим имеет руководствоваться Библиотекарь, в удовлетворении требований читателей, сохранения оной в целости и в 3-х избрать попечителей Губернской Публичной Библиотеки, и для ближайшего заведования оною Библиотекаря." [Циркулярное предписание Министра Внутренних Дел Гражданским Губернаторам от 5 июля 1930 года, о заведении в Губерниях публичных библиотек для чтения].
Події, щодо організації бібліотечної справи у першій половині ХІХ століття, висвітлюються у документальних матеріалах, які зберігаються в архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. Ці факти допомагають ще досконаліше вивчати історію і першої публічної бібліотеки у Катеринославі.

Досить тривалий час датою заснування міста Катеринослава (майбутній Дніпропетровськ, нині Дніпро) вважали 9 травня 1787 року – день приїзду імператриці Катерини II і закладки царицею Преображенського собору. І це, відомий історичний факт, тому що з саме цього моменту і почався розвиток нашого міста.
А ось, про те, що саме у день заснування Катеринослава, тільки вже через 47 років, 9 (22) травня 1834 року у місті, було відкрито публічну бібліотеку, відомо не всім. Про цю важливу подію в історії нашого міста свідчать документи, які зберігає архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
Судячи з історичних матеріалів, можна свідчити про те, що відкриття бібліотеки у будинку Дворянських зборів Катеринослава, саме у день заснування міста, було дуже символічним і це надавало велику надію на подальший розвиток бібліотеки у молодому тоді ще Катеринославі.
З промови Г. П. Герценвіца при відкритті публічної бібліотеки у Катеринославі:
"…настоящее учреждение, которое, хотя ещё весьма юное ныне, но которое возрастёт, разовьётся, процветёт, украсит и принесёт обильные плоды благоденствия и славы".

«Саме місце розташування губернської публічної бібліотеки вже свідчило про обмеженість кола її читачів, яке складалося здебільшого з чиновників. Людям простого звання доступ до бібліотеки був закритий. Та й хто б з простих катеринославських міщан ризикнув з’явитися до будинку Дворянських зборів за книгою». (Пупченко, Володимир. До історії бібліотечної справи на Дніпропетровщині (1830-1917 рр): матеріали досліджень / В. Пупченко.- Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007. – 48 с. – С.5-6). Бібліотека перебувала у будинку Дворянськх зборів протягом 1834-1851 років..

Відомо, що архіви – це місця, які свідчать про рівень цивілізації суспільства, їх мали імператори, церковнослужителі, купці та уряди. Архіви можуть бути відкритими та таємними, їх цінують та ретельно зберігають і кожен має свою неповторну долю, приналежність та застосування.
Архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія володіє багатьма безцінними документами, наповненими цікавими свідченнями, які можуть розповісти не тільки історію бібліотеки, а й історію міста Катеринослава, дати характеристику якості його мешканців в ретроспективі.
Зокрема, можна дізнатися про фінансові надходження та витрати на потреби бібліотеки та її утримання. Звісно, на початку свого існування перший у місті гуманітарно-просвітницький заклад потребував не тільки поповнення фондів, але й облаштування приміщення та створення належних умов для читачів. Дізнаємося, що бібліотека купувала меблі та книги, не тільки за кошти зі своїх господарських засобів , а й за рахунок добровільних фінансових пожертв. Але оплата за освітлення кімнат у вечірній час, як свідчить п.5. Положення про бібліотеку зразка 1834 року, здійснювалася цілком за рахунок бібліотеки із суми, яка надходила у її користування.
Отже, як бачимо, керівництво бібліотеки дбало про своїх читачів з початку існування закладу, й у всі часи культура потребувала підтримки не тільки державної, а й громадської.
.

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються копії рукописних документів, які свідчать про те, що бібліотека з моменту свого заснування мала своїх піклувальників. І саме вони, під головуванням губернатора, мали за обов’язок контролювати порядок у бібліотеці. Під наглядом піклувальників вівся строгий облік книг з записами про фінансові кошти, також вони ретельно слідкували за каталогами книг та відомостей різних пожертв, які надходили до бібліотеки. І з часом, для зручності цього контролю ввели спеціальні фінансові звіти.
Ось таким був бібліотечний аудит у далекі і давно вже минулі часи. А з історичних записів в архівних матеріалах можна дізнатися про першу фінансову звітність бібліотеки. Також ця документація підтверджує, що бібліотека у ті часи не була по заувагою місцевих благодійників і влади.

Дослідження історії цікаве тим, що одна й та сама подія може мати декілька версій або припущень, і навіть документальних підтверджень, стосовно її достовірності. І до уваги треба брати всі існуючі матеріали, щоб відтворити, якомога точніше дії минулого часу.
В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються документи, які свідчать про дуже цікаві факти появи у Катеринославі першої Публічної бібліотеки. Деякі з цих документів наголошують, що бібліотека була заснована завдяки "просвещённым стараниям Екатеринославского общества". А це викликає припущення, що поява Публічної бібліотеки у Катеринославі, у 1834 р. – це справа громадян міста. Можливо у цьому брали участь члени міської думи або обрані від купців і міщан, які діяли у цій справі спільно з представниками дворянства.
А що стосується свідчень про точну дату відкриття бібліотеки, то тут є деякі розбіжності. І ці факти підтверджуються у таких ось джерелах: у листі Миколи Дмитровича Мизко, члена літературного товариства "Піквікського клубу" і редактора Катеринославських губернських відомостей вказано 9 травня 1834 р.; у звіті бібліотеки за 1899 р. – 9 березня 1834 р., а у додатку до звіту 1902 р. – 8 травня 1834 р.

 

Духовні потреби катеринославців

С самого початку свого існування перша публічна бібліотека Катеринослава не мала належної підтримки і зазнала чималих труднощів. Пройде багато часу, поки вона стане справжнім осередком освіти і культури.
Перша Катеринославська публічна бібліотека була заснована чинності урядового розпорядження. У той час бібліотеки організовувалися, як правило, у двох випадках: або для того, щоб сприяти розвитку освіти, або для задоволення духовних запитів у суспільстві. Але о яких духовних потребах і взагалі зацікавленості, щодо появи у місті бібліотеки, могла йти мова, коли основна частина населення була просто безграмотна. (Навіть через багато років, у 1865 р., грамотних у Катеринославі було близько 30%!). Частина освічених представників дворянства і поміщиків мала, як правило свої особисті бібліотеки. Ні ті, ні інші гострої потреби в бібліотеці не відчували. І заснована "для общей пользы всех граждан сего города, и лиц, временно в оном пребывающем" бібліотека, на жаль, не викликала у Катеринославcькому суспільстві великого інтересу.

ПАМ’ЯТАЙМО про самовіддану працю вірних служителів книги!

Тему голодомору, того страшного непоправного лиха, кожного року висвітлюють в багатьох інформаційних виданнях, теле і радіоефірах, під час заходів, присвячених вшануванню пам’яті загиблих. В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається стаття головного бібліотекаря з наукової роботи Тетяни Григорівни Шекшуєвої «Историю напишем сообща» (газета «Днепровская правда», 20 жовтня 1981 року), в якій йдеться про дослідження історії Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки. Саме в цій публікації висвітлено історичний факт, що чимало бібліотекарів загинуло від голоду у 1921 році просто на своїх робочих місцях, але бібліотечні фонди було збережено.

Цікаві факти з життя та творчості Івана Григоровича Сокульського

У 2020 році у межах проведення регіональної кампанії «Іван Сокульський: душа, осяяна світлом», яку було організовано до 80-річчя поета, виявлено цікавий факт щодо його життя та діяльності. Український поет, правозахисник, громадський діяч Іван Григорович Сокульський з 12.01.1967 року по 29.02.1968 рік працював на посаді редактора у Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці. Засвідчують цей факт запис у трудовій книжці та наказ, який зберігається у бібліотечному архіві, згідно якого Івана Григоровича Сокульського було прийнято на роботу до книгозбірні. Очолював Дніпропетровську обласну наукову бібліотеку у той час Микола Андрійович Билбас. До Дніпропетровська Іван Сокульський з дружиною переїхали відразу після вінчання у 1974 році. Молода дружина поета Орися, на той час студентка-заочниця педінституту, пішла в школу викладати математику. А Іван — шукати роботу. На одному місці йому вдавалося протриматися лише кілька місяців. Працював Іван Григорович слюсарем, монтажником, робітником з підготовки залізничних вагонів, сигнальником, виконував художні роботи, також мав досвід машиніста сцени, агента з доставки квитків, уповноваженого з реалізації турпутівок, приймальника вантажів, бібліотекаря і навіть довелося працювати двірником, сторожем та прибиральником.

За красу і велич української мови. Про участь Валентина Лукича Чемериса у бібліотечних заходах

Дніпропетровська обласна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія завжди плекала українську мову. Українські поетичні та літературні твори, музика й пісні тішать слух та зігрівають душу. І зараз, і багато років тому місцеві діячі культури в своїй творчості оспівували красу рідної мови. На бібліотечних зібраннях часто можна побачити відомих прозаїків, поетів, артистів та інших творчих особистостей. Серед запрошених гостей на одному з літературних вечорів «За красу і велич української мови», в травні 1989 року, був і український письменник, прозаїк, публіцист, голова правління Дніпропетровської спілки письменників на тай час Валентин Лукич Чемерис. Свідчить про це запрошення, яке зберігається в архіві бібліотеки. Цей історичний факт було виявлено у межах проведення регіонального проєкту бібліотек Дніпропетровщини «Читаємо разом» та регіональної кампанії «Це я, званий Чемерисом». Збережемо красу рідної мови та любов до неї, читаючи твори вітчизняних письменників!