НДР. Бібліотекознавчі дослідження

 (до 185-річчя ДОУНБ)

Бібліотечний фонд – систематизоване зібрання творів друку та інших документів, підібраних у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її користувачів. Протягом 185 років існування бібліотеки її фонд змінювався як кількісно, так і якісно. Цей процес залежав від соціально-економічного розвитку країни, історичних подій, які відбувались у цей, майже двовіковий період часу.  Готуючись до 185-річчя з дня заснування бібліотеки, буде приділятись увага роботі з історичними документами. Особливий інтерес представляють звіти бібліотеки  (1891-1914 рр.), звіти окремих років після революційного періоду (1917 – 1941 рр.), воєнних та після воєнних років (1943 – 1960 рр.), радянського періоду та років незалежної України. Під час вивчення різних історичних  аспектів розвитку бібліотеки буде доцільним здійснити першу дослідницьку розвідку вивчення фонду в різні історичні періоди його формування та використання, які відображені в статистичних та аналітичних звітах.  

Вивчення історичного аспекту розвитку та руху фондів ДОУНБ

Об’єкт дослідження: облікові та звітно-статистичні документи руху документального фонду ДОУНБ з 1891 по 2018 роки.

⦁вивчення кількісного та якісного стану документального фонду ДОУНБ;

⦁здійснення аналізу отриманих даних;

⦁підготовка аналітичних матеріал за результатами дослідження;

ІV. Учасники дослідження

Сектор науково-дослідної роботи

V. Методика дослідження

⦁вивчення звітів бібліотеки з у частині роботи з фондом 1891 по 2018 роки

⦁порівняльний аналіз статистичних даних про надходження та вибуття документів до фонду;

⦁пошук аналітичних матеріалів щодо використання фонду

⦁узагальнення  та  аналіз матеріалів.

З метою вивчення історичного аспекту розвитку та руху фондів ДОУНБ у бібліотеці було проведено дослідження облікових та звітно-статистичних документів руху фонду ДОУНБ в період з 1891 по 2018 роки

Документальний фонд бібліотеки є універсальним по змісту та багатовидовим по формі документів: книги, журнали, газети, брошури, буклети, географічні карти, поштові листівки, електронні документи, аудіокасети, DVD. Рідкісні та цінні книги займають особливе місце в фондах бібліотеки,  до їх складу входять стародруки кириличного та гражданського шрифтів (1651-1800 рр.), книги з автографами, екслібрисами, колекція періодичних видань ХVІІІ-ХХ ст, унікальні видання з мистецтва, документи краєзнавчого змісту кінця XIX століття. Частина цього краєзнавчого фонду – «примірник місцевого друку» – є депозитарним фондом і не підлягає  передачі та списанню.

На день відкриття бібліотеки у фонді налічувалося близько 200 книг і газет. Про наповнення фонду подбали перші бібліотекарі та громада. З початку заснування бібліотека існувала на кошти передплатників. Вагомий відсоток у поповненні фондів належав книгам, які поступали від пожертвувань населення.

У 1851 році бібліотека була закрита і майже 20 років існувала при книжковому магазині В. П. Ульмана. У 1889 році відбулось відкриття відновленої бібліотеки, на користь якої було зібрані значні пожертвування грошима та книгами. І вже наприкінці 1890 року фонд бібліотеки складав 3503 примірники (1540 назв), переважно белетристичного змісту. За п’ять років існування бібліотеки фонд зріс до 7587 примірників (3612 назв творів).

На 1 січня 1899 року фонд бібліотеки склав 11000 примірників, біля 5000 назв творів. Найбільшою популярністю читачів користувалась белетристика, періодичні видання, дитяча література, книги по богослов’ю, історії, філософії, природознавству та педагогіці. З числа окремих авторів найбільше запитувались: Л. Толстой, Писемський, Михайлов, Достоєвський, Гончаров, Тургенєв, Данілевський тощо. Серед іноземних авторів попитом користувались твори Майн Ріда, Шпільгагена, Гюго, Жюль-Верна, Золя, Діккенса, Купера Ф. та ін. З числа журналів найбільше запитувались Русская мысль, Вестник Европы,  Северный вестник, Исторический Вестник и Наблюдатель.

Значна кількість читачів в читальні користувались періодичними виданнями, що стосувалось книг то вони запитувались рідко і не перевищували, в більшості випадків, 5% загальної кількості запитів.

На початку ХХ століття на прохання читачів складався журнал, відсутніх у бібліотеці книг з метою їх придбання, було запроваджено облік книговидачі у читальній залі. Значна увага приділялась роботі з відмовами читачам і на періодичні видання. Для читачів бібліотека отримувала 63 назви періодичних видань. Увага приділялася різногалузевим виданням різного читацького призначення («Врач», «Разведчик», «Сад и огород», «Стрекоза», «Гласность», «Вестник Европы» і т. п.). До бібліотеки надходили українські газети: «Киевское слово», «Крымский вестник», «Одесские новости», «Приднепровский край», «Южный край».

Фонди міської бібліотеки поділялися на 16 відділів. Найбільшим був белетристичний відділ (понад 2000 прим., 1198 назв), періодичні видання складали 215 назв – 4565 томів, історико-біографічні посідали друге місце (481 назва, 673 т.).

Під час керівництва C.B. Єгорової (1900-1908) бібліотека розширила хронологічні межі спілкування та книгообміну з іншими бібліотеками та різними закладами України й Росії (Воронежська, Кременчуцька, дві Одеські, Пермська, Полтавська, Саратовська, Херсонська, Юр'ївська). У 1906 р. за читацьким проханням бібліотека додатково виписувала 13 назв журналів, деякі навіть в двох примірниках («Вестник знаний», «Природа и охота» та ін.).

Фонди бібліотеки продовжували поповнюватись за рахунок пожертвувань. Цінною за змістом була особова бібліотека активного культурно-освітнього діяча Катеринославщини Григорія Антоновича Залюбовського у кількості 552 т., яку подарували його спадкоємці. Микола Баллін подарував бібліотеці 415 примірників різної тематики. До бібліотеки надсилали свої видання М. Биков, В. Машуков, М. Владіміров та ін.

Наприкінці 1914 року бібліотечний фонд склав 35192 примірники (13285 назв). І знов лідирує белетристика – 3234 назви (7259 прим.), дитяча література – 1973 назви творів (2503 прим.).

За 20 років відродження /І894 - 1914 рр./ фонд бібліотеки збільшився на 30 тис. томів, а кількість відвідувань зросла до 51,4 тис. чоловік.

У 1917 р. Катеринославська бібліотека увійшла до числа найбільших публічних бібліотек. Фонд бібліотеки нараховував 40 тис. томів. Серед них було 500 релігійних книг, понад 3 тис. суспільно-політичних, біля 2-х тис. природничо-наукових, понад 6 тис. художніх. У цей час поступово збільшується кількість відвідувачів бібліотеки. У 1914 р. до бібліотеки завітали 3052 читача, а у 1917 р. ці данні зросли до 3780 користувачів. Зростання чисельності читачів, пояснювалося тим, що до читання, до самоосвіти потягнулися ті, хто раніше не мав такої можливості.

У 20-х роках незмінним попитом користувалась белетристика, дитяча література та періодичні видання. Збільшився попит на книги з критики та літературознавства, історії, політичних та економічних наук, мистецтва. Виріс попит і на довідкову літературу, найбільше запитувався «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона». Високою популярністю користувались твори Фрідріха Ніцше.

Протягом 1924-25 років читачам була видано 55251 книг. З них по абонементу - 28230 документів (у 23 році – 19288).  Читальня майже на 100% була лабораторією наукової роботи для учнів ВНЗ, Рабфаків та шкіл, тоді на абонемент читачам видавалась  переважно художня література. Запити на белетристику складали 77,3%. У читальні ж попитом користувалась періодична література (35,9%), суспільствознавство (19,3%) та книги загального відділу (8,2%). Запити на художню літературу складали лише 5,9%. Підвищувався попит на літературу революційного руху – фонд поповнився на 736 книг.

Розвиток бібліотеки перервала війна. У 1941 році фонд бібліотеки нараховував 650 000 книг та близько 300 підшивок періодичних видань, які були цілком знищені у роки війни. У 1943 році бібліотека відновила  свою діяльність з фондом 6 500 документів, а вже на І січня 1945 року книжковий фонд бібліотеки становив 30 895 примірників. За 5 років фонд досяг цифри 114 536 книг. За ці роки було обслуговано 497 019 читачів, якім було видано 631 994 книги та 437 065 періодичних видань. Запити на художню літературу у 1948 році склали 21,2% від загальної кількості видач, по 19,1% запитувалась документи суспільно-політичної тематики та техніки. Не залишалась поза увагою і література природознавчого змісту  - 15,6%.

В кінці 50-х років фонд бібліотеки складав близько 400 тисяч примірників, що вимагало значного розширення книгосховища. Читачі запитували книги про героїв промисловості і колгоспних ланів, цікавились біографіями видатних людей, літературою популярних серій: напр. «Массовая радиобиблиотека», «Библиотека сварщика», «Массовая библиотека рабочего» тощо, різноманітними ідеологічними виданнями. Користувалась попитом література про Дніпропетровщину, технічна та сільськогосподарська тематика (зокрема про меліорацію, боротьбі зі шкідниками, рослинництву, вирощуванню овочів тощо). Книговидача суспільно-політичного характеру склала 19,3 %. Запити на художню літературу продовжували лідирувати - 24,2% від загальної кількості видач.

Книжкові фонди в 1963 році досягають свого довоєного рівня, змінюються не тільки кількісно, але й якісно. В цей час були розроблені наукові принципи комплектування фондів, розширився репертуар книжкових і періодичних видань. Закінчився процес створення оптимальної структури фондів, формування єдиного довідково-бібліографічного апарату бібліотеки.

Основний процент видачі на початку 60-х рр. припадав на суспільно-політичну  літературу - 38,6 %, на кінець десятиліття він склав 24,8%. Видача технічної літератури та спеціальних видів видань невпинно зростала від 22% до 28%. Видача художньої літератури склала 28,6%. Часто запитувались твори Пушкіна, Лермонтова, Котляревського, Панаса Мирного тощо. Краєзнавча література також користувалась попитом. Велике місце в популяризації читання займала ленінська тематика,  увагу читачів привертали: виставка «Поетична ленініана», огляди «Образ Ленина в художественной литературе», «Ленін і наш край» тощо.

Протягом 70-80-х рр. бібліотека продовжувала роботу по популяризації літератури на допомогу виробничій, науковій діяльності, самоосвіті та вихованню читачів (в т. ч. ідейно-політичному та патріотичному). Високим попитом користувалась технічна, суспільно-політична, художня та природничо-наукова література.

У 90-ті роки збільшуються запити з проблем екології, історії, краєзнавства, українознавства, мистецтва тощо. Стабільним попитом користується література з мовознавства та літературознавства, особливо тлумачні словники. Не вщухає цікавість і до природничо-наукової літератури. Лідером з використання залишається технічна література, література з питань права та економіки, зокрема по бізнесу, підприємницькій діяльності; права, книги про місцеве самоврядування.

Загальна кількість фонду на початок ХХІ століття року склала 2 815 432 примірники документів універсального змісту та виду. За 20 років з початку 2000-х років його  кількість коливалась від 3 034856 примірників (2016) до 2 986 200 документів на початок 2020 року. Фонди продовжують поповнюватись як за рахунок бюджету, так і за позабюджетні кошти (державні програми). Не забувають про бібліотеку і дарувальники – автори, читачі, організації (в т. ч. зарубіжні), установи, підприємства тощо.