 Унікальні архівні документи, що репрезентують взаємини між Махном та відомим істориком Дмитром Яворницьким, відшукали й у Дніпропетровському національному історичному музеї. На початку минулого століття Яворницький очолював цей заклад і отримав «охоронну» грамоту від Махна, коли той взяв місто: «батько» заборонив втручатись у роботу музею й чіпати експонати, та ще й «виписав» установі дрова для опалення – розкішний подарунок, як на ті буремні часи. Історики кажуть: розповіді про те, що охоронний документ на свій музей Яворницький отримав в обмін на дарунок Махну – пляшку горілки з давнього кургану, – лише легенди.
Завідувачка відділу Дніпропетровського національного історичного музею Тетяна Цимлякова розповідає: «Так сталось, що в радянські часи документів про Махна в експозиції музею не було. А де була згадка про нього, то ці документи не пропускались головлітом або зафарбовувались білою фарбою. Відтак, звичайно, було багато білих плям. Ось «охоронна записка» з підписом Махна. Довгий час співробітники музею вважали, що це була єдина «охоронна записка», видана Махном тільки Дмитру Івановичу Яворницькому. Але наразі ми виявили кілька таких записок як гарант безпеки ще кільком людям. Наразі їх чотири».  Махно був досить суперечливою особистістю свого часу, але в жадібності його не можна було запідозрити.
«Слід зазначити, що Махно був досить щедрою людиною. У Катеринославі, коли він конфіскував майно двох ломбардів, коли забрав гроші в банку й здійснив конфіскацію майна в заможних мешканців, то він, про це вже знайшли документи в архівах, коли людина приходила й пред’являла документи, що має 8-ро чи скільки дітей, видавав гроші на прожиття. Крім того, 1 мільйон карбованців Махно виділив на дитячі будинки, сиротинці, інвалідам. У нашому місті Катеринославі в той період 19 разів змінювалась влада, і жодна такого не зробила. Ось прибуткова книга музею. Нестор Махно дав 10 тисяч карбованців на «усиление средств развития музея». Цей документ ми знайшли в 90-і роки. А ось ще один невідомий документ: дозвіл Махна на дрова для музею. Дрова тоді були дуже дорогі, вони видавались за картками», – каже співробітниця музею. Чимало міфів про Махна вдається розвінчувати завдяки історичним документам.  «В інтернеті з’явилась інформація про перебування махновців у нашому місті. Наприклад, пишуть, що коли махновці зайшли у місто, вони пограбували дам і одягли їхні муфти на голови. А що було насправді? Так, справді, махновці забрали шуби в багатих жителів міста, а тоді толерантно звернулись до мешканців: якщо ви хочете отримати назад свої шуби, то прийдіть в готель «Асторія» і напишіть звернення. Ніхто не прийшов. Тоді дехто з махновців пошив собі з тих шуб шапки й носив. Але ж ніяк не дамські муфти! Так, махновці грабували, забирали. Але Махно дозволяв брати лише для власного вжитку, чоботи, одяг, не для збагачення, бо це каралось. У махновців була своя дисципліна, про це писалось у їхніх наказах, зокрема, велась жорстка боротьба з пияцтвом. Один підрозділ за пияцтво випороли шомполами», – стверджує ст. науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького Тетяна Цимлякова.
22.07.2020 |
