Коско Л.
    |
«…Тополиний пух із рук моїх у диво відтвориться»
Свої картини пані Людмила створює, не використовуючи звичайних фарб і пензликів, – вона «малює» тополиним пухом. Так, саме тим пухом, на який нарікають мешканці міста, вважаючи його алергеном і майже щорічним весняним «лихом» (хоча насправді доведено, що алергію викликає не сам пух, а пил який вбирають у себе пушинки). Незвичну техніку Людмила Олександрівна догледіла випадково, перебуваючи на відпочинку у Трускавці, де місцевий майстер виставляв свої вироби з тополиного пуху. Побачені роботи здивували і захопили, викликали велике бажання і самій навчитись такій майстерності. На початку 90-х Інтернету ще не було (а саме з тих часів аматорка почала цікавитись «пухнастим матеріалом»), майстер-класів ніхто не проводив і тоді на допомогу прийшли книги і журнали. Вони допомогли пані Людмилі самостійно опанувати складну техніку. А техніка унікальна! Рукодільниця «пише» свої картини пухом на оксамитовому папері, за допомоги пінцету, або палички-зубочистки, не застосовуючи ні фарб, ні клею. Це надзвичайно копітка праця, яка потребує зосередження, терпіння, наполегливості. Спочатку на папері промальовується контур майбутньої картини, потім за лініями викладається пух, який майстриня щільно притискає до основи. До слова, пухнастий матеріал Людмила збирає лише з дерев, а той що заполоняє наші вулиці, для творчих робіт непридатний. Чим більше пуху, тим яскравішим і об’ємнішим виходить малюнок. До прикладу, щоб відтворити хутро тваринки, потрібно згорнути пух у тоненькі джгутики у неймовірній кількості. Схибити не можна – з оксамитового паперу «виколупати» пушинки дуже складно. Готові вироби обов’язково потрібно зберігати під склом. Майстриня розповіла, що їй доводиться займатися улюбленою справою пізно ввечері, або коли залишається вдома на самоті, щоб ніхто не відволікав, не було протягів і руху повітря. Інакше «робочий» матеріал може розлетітися вмить. Та техніку «ошибани» Людмила вважає «вищим пілотажем» в рукоділлі. «Ошибана» – це створення картин із природних матеріалів рослинного походження: квітів, кори дерев, листя, соломи, трави, тополиного пуху, насіння тощо. Цікаво, що ошибану – рідкісний вид флористики вигадали в Японії понад 600 років тому як вид медитації та вміння концентруватися. Спочатку ошибаною займалися лише самураї, потім техніка ствердилась як мистецький напрямок. Першою роботою Людмили, став портрет малюка, який вона підготувала з великою любов’ю на річницю онука. До цієї пори майстриня пам’ятає той піднесений настрій, відчуття задоволення і перемоги – все вдалося! Потім було багато інших робіт, але рукодільниця не зберігає їх і не накопичує, а любить їх дарувати своїм близьким людям. Пам’ятною подією для Людмили стала участь у виставці творчих робіт, яку влаштував на алеї міського парку «Університет третього покоління» у червні 2019 року. Тоді вперше майстриня показала свої картини на широкий загал. «Дуже приємно було чути схвальні відгуки відвідувачів заходу, бачити їхні зацікавлені очі, відповідати на запитання стосовно створення виробів із пуху. Навіть мер міста Борис Філатов затримався біля композиції. Така позитивна реакція людей дуже підтримує і надихає на нові твори», – ділиться спогадами пані Людмила.
Про майстриню: Людмила Олександрівна Коско народилась у Дніпропетровську (нині Дніпро) у 1957 році. Після закінчення школи навчалась у Дніпропетровському металургійному інституті (нині Український державний університет науки і технологій), отримала фах інженера теплотехніка. За призначенням довелось працювати не довго. Потім доля пов’язала її зі структурою правоохоронних органів. З дитинства Людмила цікавилась рукоділлям: шитво, плетіння спицями, гачком. «Це було і хобі і вимушена необхідність, бо у радянські часи асортимент магазинів був одноманітним і мізерним. А хотілось бути модною самій і щось цікавеньке створити для своїх дітей» – згадує пані Людмила. Потім вона захопилась ікебаною, картинами-гербаріями з природних матеріалів, валянням вовни, картинами з тополиного пуху. Зараз рукодільниця на пенсії, але пасивний «заслужений відпочинок» – це не для Людмили. Вона має активну життєву позицію, відвідує заняття Університету третього покоління, займається спортом («плейстик»), опікується і прикрашає дачну садибу, допомагає виховувати трьох онучат і … продовжує займатись творчістю. Світлана Пономаренко, |     |
Спецпроєкт
