Браславська І.М.

Є люди, які запам’ятовуються з першого погляду. Яскрава зовнішність Ірини Михайлівни Браславської приваблює багатьох. Якщо вдається поспілкуватися з нею, то перше враження не розчаровує, а тільки підтверджує думку, що це – лідер. Її бурхливі, насичені емоціями виступи, нікого не залишать байдужим. Це може бути виступ у Харківській державній бібліотеці ім. В. Короленка під час міжнародної науково-практичної конференції, а може й просто розмова в холі бібліотеки про буденні справи. Вона й тут «виступає»!

Така впевненість, гарячність йде від серця, від закоханості в бібліотечну справу, від віри в те, що все, чим вона займається, – най-най-най… Найнеобхідніше, найкраще, найефективніше!

Вона керує відділом періодики. За кількістю працівників це дійсно найбільший відділ бібліотеки.

Кажуть, нічого випадкового не буває. Ірина Михайлівна приїхала до м. Дніпро за «розподілом», після закінчення Харківського інституту культури. Молодий спеціаліст працювала у відділі читальних залів та відповідала за роботу зали періодики. Пройшов час, і в 1993 році їй доручили створення окремого структурного підрозділу – відділу періодики.

Не кожному доручать таку відповідальну, важку ділянку роботи. Звірка фонду, створення довідкового апарату, упорядкування, розташування, оформлення, популяризація, залучення користувачів, пошук партнерів …

Зібраність, цілеспрямованість, працездатність, амбіційність – головні особисті помічники Ірини Михайлівни. Саме вони й допомогли створити команду співробітників відділу. Ірина Михайлівна – Заслужений працівник культури України. А ще вона творча, з багатим душевним світом людина. Як можна залишити поза увагою вишиті серцем чудові картини, що прикрашають її кабінет?

За словами І. М. Браславської: «Світ вишивки мені знайомий ще з дитинства. Вже не пам’ятаю, як все почалось, але були нитки, голка для шиття, тканина та накладна канва. Зараз у мене зберігаються дві доріжки з того часу. Потім на довгі роки це захоплення було забуто. Школа, інститут, сім’я, робота. Натхнення прийшло тільки років дванадцять тому. Схеми брала з журналів «Радянська жінка». Потім знайомство з Інтернет, зі спеціальними магазинами. Техніка – хрест та бісер. Сьогодні вишивка для мене захоплення, стиль життя. Вишиваю людей, пейзажи, квіти, тварин…»