Дорр, Ентоні. Все те незриме світло

Любов`ю до читання та шелесту сторінок було пронизане все її дитинство. Вступні іспити на бібліотечний факультет Харківського державного інституту культури (зараз Харківська державна академія культури) спеціальність «бібліотекар-бібліограф» вона здала блискуче, вже зараз, аналізуючи, можна сказати, – доля. Вона й досі вважає, що доленосні миті усюди та вважає себе цілковито щасливою людиною, бо гармонію її визначають дві складові – родина й улюблена справа. Сьогодні враженнями від «спалаху святої правди незримого світла» авторства магістра витончених мистецтв і володаря Пулітцерівської премії Ентоні Дорра ділиться в.о. директора КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей» Ольга Прокопович-Ткаченко.
Емоційний читацький досвід із книг про війну завжди непростий. А в реаліях жахливих подій сьогодення він ще складніший. Але інколи саме читання таких книг допомагає нам підтримувати власний психологічний ресурс.
Інтуїтивний вибір книги допоміг мені відкрити для себе нового автора.
Ентоні Дорр – сучасний американський письменник, лауреат престижних літературних премій. У 2015 році саме роман «Все те незриме світло» отримав Пулітцерівську премію. З перших сторінок зрозуміло, що сюжет книги незвичайно побудований, схожий на текстову мозаїку і розбитий на дві паралелі, протягом ходу подій поступово, логічно об’єднуючись та створюючи неймовірно захоплюючу історію. Розповідь про сліпу французьку дівчинку і німецького хлопчика, які рухаються, самі того не знаючи, назустріч один одному і намагаючись кожен по-своєму вижити, коли навкруги вирує війна. Кожен із них докладає зусиль, щоб не втратити людяності та зберегти своїх близьких. Війна вбиває та руйнує, пожирає таланти. Німецький хлопчик, який мав надзвичайний радіотехнічний хист, змушений реалізовувати його для військових цілей, а міг би робити технологічні відкриття у мирному житті. І що взагалі для божевілля знищення є творчість і краса – те, що вмів робити батько дівчинки – унікальний майстер по дереву. І чи зробила когось щасливим краса діаманту «Море полум’я»? До останніх сторінок книги ми не знаємо його долі.
Усі твори про війну різні, але так чи інакше розкривають її страшну, трагічну сутність. Через образи, звуки, події, світ, що оточує. В цій книзі ми бачимо вулички Парижа, відчуваємо там запах круасанів, а у Сен-Мало – звуки моря, запах мідій. І як у мирне життя вривається запах згарищ палаючих будівель і звуки вибухів. Чому акцент саме на ці почуття? Тому що дівчинка не бачить і так вона відчуває світ навколо. Ентоні Дорру вдалося передати війну тактильно. Ми буквально через руки героїні відчуваємо її пальцями.
Як бібліотекарю для мене було також цікавим акцентом присутність у сюжеті книг шрифтом Брайля. Ці дуже коштовні на той час, рідкісні та чималі за вагою книги дарував батько своїй доньці, для якої вони були віконцями у світ пригод і подорожей.
У книзі є ще один персонаж, який зумовлює нескінчене зло, але є важливим для того, щоб головні герої перетнулись і виявили ті риси, які й складають, певною мірою, сутність твору.
Роман «Все те незриме світло» дає нам можливість пережити палітру почуттів: надію, сум, радість, тривогу, віру у краще.
Книга охоплює географічно Німеччину, Францію, Австрію, Україну. В ній є любов і відданість, людяність і жорстокість, вона про те, що робить з людьми війна. Але найголовніше – про те, що невидиме нам світло переможе навіть найбезнадійнішу темряву.