Люко Дашвар: «Я залишаю світло…»

Люко Дашвар – неодноразова переможниця та лауреатка конкурсу «Коронація слова» (2007, 2011, 2012, Вибір видавця-2014), переможниця конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі-2008» – роман «Молоко з кров’ю», перший лауреат премії «Друг Читача» – «Дебют року» (2008 р.), володарка премії імені Пантелеймона Куліша (2019), «Золотого письменника України».

Читаючи її, жваво уявляєш якесь живописне полотно або ж кіно. І з кожним рядком ти немов сам, як додаткова прозова фарба або герой, опиняєшся всередині сюжету, сповненого поліфонії характерів, піків напруження, природності та нестримності почуттів, щільної за сприйняттям реальності. Це цілком про її об'ємний стиль – немов барочні, у перекладі з французької, перлини неправильної форми. Недарма їй близькі художні пошуки непередбачуваних і дивних, за її ж словами, Франсіско-Хосе де Гоя, Мікеланджело Буонарроті, Тиціана Вічелліо, Пітера Пауля Рубенса, представників фламандської школи, Томаса Гейнсборо, братів Кранах.

Улюблені герої в реальному житті – ті, хто роблять справу. Більш за все ненавидить – насилля. Серед бажаного – спроможність літати.

Сьогодні в рубриці СПЗЗ «Book stories: з рук у руки» неймовірно неповторна Люко Дашвар та враження від її «Ініціації» нашої користувачки Тетяни Волкової.

«Декілька сюжетних ліній, які перетинаються в захоплюючу історію. «Чорні рієлтори», відібрана квартира, хутір, доброзичливі люди та зникнення героїні разом із хатою… Інша героїня – Меланія у круговерті кохання, зрад, снів про ту саму Костомарову, яка потрапила в халепу із рієлторами та зникла.

Ти немов рухаєшся шляхом пригод і відкриваєш не лише героїв, а й самого себе. Розумієш та відчуваєш, як саме ти вчинив би у тій чи іншій ситуації. Ти немов присутній всередині сюжету. Ти немов сам проходиш ту саму ініціацію на відповідність моральності та людяності.

Це перша моя зустріч з твором Люко Дашвар. Це щось цілком авторське, неповторне й окремішне. Впевнена, через деякий час повернуся до її творів, тому що книга лишила, з одного боку, післясмак та не відпускає, а з іншого, – є потреба, знову поринути у цю стилістику та непередбачувану сюжетність автора, знову пройти ініціацію завдяки іншим героям.  

До речі, після читання захотілося більше дізнатися про авторку. Ось декілька цитат із її інтерв`ю. «Життя кожної людини – легенда. Навкруги – тисячі захоплюючих історій. Головне – розповісти їх цікаво. На мій погляд, письменництво споріднене з «Еріксоніанським гіпнозом», який починає оперувати свідомістю, видаючи на гора десять фактів, з яких дев’ять реальні, а один – вимисел, потім переходить до восьми реальних і двох нереальних і так далі…». «Незважаючи на якісь життєві обставини, я залишаю світло і ніколи не наголошую на тупиковій ситуації, навпаки. Мені здається, що тексти віддзеркалюють світосприйняття автора. Напевно, я така, так бачу».