Петриківські орнаменти

Київський кераміко-художній завод було засновано у 1924 році як майстерню з виробництва фарби та деколей (технологія перенесення зображення, виконаного на спеціальному папері, на будь-які предмети) для усієї порцеляно-фаянсової промисловості України.

У роки ІІ світової війни підприємство зазнало значних втрат: знищено літографське устаткування, бомбами зруйновані заводські корпуси. У 1943–1946 рр. почалося відновлення інфраструктури, формування колективу фахівців. А головне – вдалося організувати експериментальне виробництво порцелянових виробів. Спочатку це була пластика, потім сервізи, посуд, декоративні предмети. Цікавим напрямком роботи фабрики стали вироби з фотокераміки. Вже 1946 р. у межах конкурсу художник КЕКХЗ Олександр Сорокін створив сервіз «Київ», а у  1950-ті роки випущено серію тарілок із видами Києва, декорованих із використанням методу фотокераміки.

Нас, дніпрян, напевно зацікавить сторінка історії підприємства, коли тут уперше широко запроваджене використання петриківського розпису на порцеляні. Були запрошені майстрині з Петриківки, талановиті учениці Тетяни Пати: Марфа Тимченко, Віра Клименко-Жукова, Віра Павленко та Ганна Павленко-Черниченко. Саме цю четвірку вважають основоположницями застосування петриківського розпису на порцеляні. Розписні вироби одразу завоювали визнання фахівців, колекціонерів і захоплення у жителів країни. Широку популярність вони мали і за кордоном – їх експортували до багатьох країн в усьому світі, зокрема до США, Франції, Німеччини, Японії тощо. Порцелянові вази, розписані особисто Марфою Тимченко, радянські діячі дарували лідерам інших країн – Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Броз Тіто.

Невдовзі налагодили масове виробництво порцеляни, прикрашеної розписом майстрів з основної школи петриківського розпису. В кращі часи його тиражі досягали мільйонів екземплярів.
 

Мистецтвознавці зазначають, що «в другій половині XX століття Київський експериментальний кераміко-художній завод (КЕКХЗ) випускав продукцію, що стала найвищим досягненням всієї історії вітчизняного фарфору. За якістю та майстерністю виробів його порівнювали з провідними заводами СРСР». І наші землячки-майстрині своїм творчим доробком додали вагомий внесок до фахової репутації та слави київського підприємства. Це була своєрідна творча лабораторія, де розробляли нові форми, ескізи орнаментів, колекції.

На жаль, у 2006 році завод припинив своє існування, його спадкоємицею стала фірма «Київпорцелян», яка має власне виробництво та права на тиражування продукції КЕКХЗ.

Та давній народний промисел живий донині й продовжує свою впевнену ходу у мистецтві. До слова, донька й онука легендарної української художниці Марфи Тимченко – Олена Скицюк і Олена Кулик продовжують традиції всесвітньо відомого петриківського розпису. «Цікаво, що разом з традиційними підходами, які були характерними для старшого покоління, у творчості наймолодшої представниці династії, Олени, бачимо використання новітніх технологій, елементів, що наближені до прийомів комп’ютерної графіки» (за матеріалами преси).

Дізнатися більше про унікальний петриківський розпис, історію української порцеляни, про творчість і долі відомих українських майстрів декоративно-ужиткового мистецтва ви зможете із видань нашої книгозбірні. 

Пізнавайте світ мистецтва разом із книгою!