Козацька святиня

Мова піде про особливий експонат з фондової колекції Дніпровського художнього музею – відому козацьку ікону – Богоматір Самарську.

Перше достовірне письмове свідоцтво про шановану в краї ікону належить перу преосвященного Феодосія (в миру Олександра Григоровича Макаревського, 1822–1885), єпископа Катеринославського і Таганрозького, й міститься в «Екатеринославских епархиальных ведомостях» за 1872 рік. За переказами, ця святиня була привезена зі сходу запорозькими козаками і зберігалася в Запорозькій січовій церкві нинішнього села Покровське або села Капулівка Катеринославського повіту.

Ще одна назва ікони – Новокодацька. Адже наприкінці ХVІІІ століття вона перебувала у Свято-Миколаївському храмі містечка Нові Кодаки. Саме тоді розповсюдилися і були зафіксовані відомості про чудеса, що походять від цієї ікони. А краєм стали поширюватися її копії.

На початку ХІХ століття ікона опинилася в Катеринославі, а згодом була перенесена до Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря, розташованого біля річки Самари недалеко від міста Новомосковська. Відтоді ікона й стала називатися Самарською (за народними переказами, її принесли води Самари). Більш пізній список її й досі знаходиться в цьому монастирі. До Художнього музею міста Дніпра Самарську ікону Божої Матері передав вчитель-краєзнавець із села Магдалинівки Іван Мостовий.

Образ, який зображено на іконі, справді рідкісний, адже не часто можна зустріти ікони з січових церков у сучасних храмах, рідкість вони і в музеях. На іконі зображено нетиповий сюжет, джерелом якого є давня легенда про те, як у юнацькі роки Діві Марії було видіння розп’яття її ще ненародженого сина, це закарбувалося їй на все життя.

Ікона промовляє до глядача мовою символів. Тут усе невипадково, кожен елемент покликаний розкрити глибокий сакральний зміст: жертовність Богоматері, її смирення перед своєю глибокою трагедією. Ідея жертовності була співзвучна світогляду січовиків, які не виключали кінець свого життя як насильницьку смерть за віру християнську. «Вочевидь, саме такий трагічний образ Богоматері-страдниці та жалібниці найбільш відповідав духу та буттю козацького товариства з його постійним ризиком… смерті… Одухотворена героїка боротьби за волю, віру і Батьківщину знаходить символічне образне втілення у такому піднесеному і зворушливому, незвичайному за іконографією, образі запорозької ікони, що посідає у ній винятково шановане, чільне місце», – писала дослідниця ікони Лідія Яценко, провідна наукова співробітниця ДХМ.

Більше дізнатись про перлину музейної колекції ХІХ ст, про символіку та художні особливості ікони, чим святий образ може допомогти нашим сучасникам, ви можете, відвідавши залу українського сакрального мистецтва Художнього музею та з альбому-каталогу «Колекція живопису ДХМ. Вибрані твори» із фонду відділу мистецтв нашої бібліотеки.

Подорожуйте у світ мистецтва з книгою!