«Лісова пісня» – бренд українського балету

За твердженнями мистецтвознавців, література і драматичний театр завжди були для балету могутнім джерелом оновлення тематики, сюжетів, образного змісту вистав. Так сталося і з балетом «Лісова пісня», створеним за драмою-феєрією Лесі Українки відомим українським композитором і педагогом Михайлом Скорульським (1887–1950). Композитора підкорила глибоко емоційна п’єса про красу чистого кохання, про одвічний потяг людини до прекрасного, про боротьбу великого і ницого. До того ж, твір виявився дуже близьким природі балетного мистецтва. Музику написано 1937 року, а втілення постановки затяглося майже на десять років, «у які вмістилися репресії 1937–1938 років щодо діячів української культури, Друга світова війна, пошуки національної форми класичної вистави і принципів реалістичної акторської виразності». Прем’єра «Лісової пісні» в хореографії Сергія Сергєєва і в декораціях Олександра Хвостенка-Хвостова відбулася 1946 року (дириґент – Борис Чистяков). Лібрето написала донька композитора Наталія Скорульська (на ту пору солістка балету, згодом талановита хореографиня). Першими виконавцями партій Лукаша і Мавки стали Олександр Бердовський і Антоніна Васильєва.

1958 року Вахтанг Вронський за участі Наталії Скорульської та сценографа Анатолія Волненка здійснив нову постановку, яка не сходила зі сцени багато років. Популярність зумовили і романтична історія на тлі казково-фантазійного сюжету, і мелодійність музики, яка спирається на мотиви та інтонації народних пісень і танців, дивовижні декорації та костюми, майстерність виконавців кількох поколінь танцівників. Постановку вистави здійснили багато різних балетних колективів: у Донецьку, Ризі, Харкові, Одесі, Москві. У Київському театрі опери і балету виставу поновлювали тричі (1972, 1986, 1991 рр.).

Була своя «Лісова пісня» і на сцені Дніпропетровського театру опери і балету. У 1975 році молода творча команда у складі балетмейстерки Зої Кавац, сценографа Володимира Ареф’єва, дириґента Валерія Мертенса відтворила балет, про який глядачі зі стажем згадують донині з вдячністю та захватом. Головні партії виконали Ольга Загуменнікова (Мавка), Віктор Рогачов (Лукаш), Юрій Маценко (Перелісник), Зінаїда Зінченко (Килина) – тепер ці прізвища стали легендою дніпропетровського балету.

2021-го виповнюється 75 років від дня прем’єри. Балет став візитівкою українського хореографічного мистецтва. З успіхом відбулися покази вистави в Румунії, Японії, США. За час довгого сценічного життя вистави провідні партії у ній виконали найкращі українські танцівники: Євгенія Єршова, Олена Потапова, Алла Гавриленко, Іраїда Лукашова, Тетяна Таякіна, Раїса Хилько, Людмила Сморгачова, Катерина Кухар, Микола Апухтін, Анатолій Бєлов, Геннадій Баукін, Федір Баклан, Роберт Клявін, Веанір Круглов, Валерій Ковтун, Сергій Лукін, Валерій Парсєгов, Микола Прядченко, Олександр Стоянов та інші.

Дізнатися більше про балет «Лісова пісня» усі зацікавлені можуть у книжці Юрія Станішевського «Балетний театр України», яка зберігається у відділі мистецтв ДОУНБ.

Цікаві факти з історії вистави:

– 25 лютого 2021 року 150-річчя від дня народження Лесі Українки колектив Національної опери України відзначив виставою «Лісова пісня»;

– 2014 року вперше за роки незалежності нашої держави відбувся показ української національної оперно-балетної класики на двох міжнародних мистецьких форумах Балтійського регіону. Участь танцівників Національної опери в Йіхвіському балетному фестивалі – одному з найпрестижніших у Європі – ознаменувалася тріумфальним показом «Лісової пісні» М. Скорульського;

– 1995 року – балет танцювали на Міжнародному фестивалі в Чарльстоні (США);

– поновлення балету в 1991 році відбулося завдяки японській телекомпанії «Ен Ейч Кей», яка знімала серіал про балетне мистецтво народів світу, і в межах проєкту побажала відновити саме цей твір української хореографії, щоб включити його в свою відеоантологію. Виставу присвятили 120-й річниці від дня народження Лесі Українки;

– 1961 року свою балетну версію «Лісової пісні» представив Большой театр у Москві (О. Тарасова, О. Лапаурі – балетмейстери, М. Габович – лібрето, Б. Хайкін – дириґент). Головні партії виконали В. Васильєв і К. Максимова. Але, незважаючи на зірковий склад команди, не склалося. Відгуки критиків були не втішні: «схема, замість поезії», «спрощене й однозначне тлумачення твору», «зневажливе ставлення до його ідейно-образного змісту». Вистава на сцені довго не протрималась;

– високу оцінку балету «Лісова пісня» дали відомі діячі хореографічного мистецтва різних країн, до прикладу Жорж Ірж (Франція), Віра Красовська, Ростислав Захаров, Леонід Лавровський (Росія) та інші;

– існують два відеозаписи балетних вистав «Лісова пісня» (1991, 2019 рр.) у виконанні артистів Київського національного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка.

Завершити розповідь хочу фрагментом із інтерв’ю з Катериною Кухар, відомою українською балериною, народною артисткою України: «Лісова пісня» – це українське «Лебедине озеро». Я завжди із величезним задоволенням танцюю партію Мавки, вона мені значно ближча, ніж ролі Одетти та Одилії… Це образ, що несе в собі чистоту думок, бажань і дій».

Світлана Пономаренко, завідувачка відділу документів з питань мистецтв ДОУНБ

26.03.2021