Крихітні, витончені, ошатні, лаконічні, примхливі, але такі яскраві і непередбачувані. Не кожному Майстрові вдається опанувати та підкорити цей жанр мистецтва.
Мініатюра спершу з’явилася у декоративному малюванні, яке розвинулося в середньовічній Європі, особливо в книжковій майстерності. Заголовні літери у старовинних рукописних книгах виписували червоною фарбою. Цю фарбу називали латинським словом minium («сурик»), від якого і походить назва жанру. З часом книги стали прикрашати невеличкими ретельно виписаними ілюстраціями зі зображеннями пейзажів, історичних епізодів, портретів, тощо, які теж стали називати мініатюрами. 
Пізніше значення слова «мініатюра» в образотворчому мистецтві змінилося. Таку назву отримали твори невеликого формату, але виконані з ретельністю та витонченістю, особливою тонкістю обробки. До прикладу, це портретна мініатюра, а також витвори вжиткового мистецтва, прикрашені розписом. У сучасному мистецтві художники також створюють мініатюри. Зазвичай вони вирізняються оригінальною основою, яку використовують майстри для своїх творів – насіння фруктів, листя дерев, пташине пір’я, тощо. До слова, є в Україні свій неймовірний всесвітньовідомий Майстер мініатюри – Микола Сядристий (більше читати: https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica&lng=1&id=4&idg=136 )
Новітня сторінка творчості – цифрова мініатюра, при створенні якої використовують діджитал-технології. Ці «технологічні міні» вже ствердились у найрізноманітніших галузях. Художники можуть створювати ілюстрації для дитячих книжок, реклами, плакатів, вітальних листівок та інших друкованих видань. Діджитал-мініатюри також можуть використовуватися у дизайні кухлів, корпусів телефонів, сумок та інших предметів.
У наш час «мініатюра» присутня у переважній більшості видів мистецтва.
У літературі до мініатюри можна віднести вірші в прозі, есе, новели. Хореографічна мініатюра складається з невеличкої танцювальної сценки з обмеженою кількістю учасників, яка має свій сюжет або розкриває певний образ.
Театральні мініатюри можуть бути як із текстом (монолог, коротка п'єса-скетч, куплет), так і у вигляді пантоміми. Кількість акторів у таких маленьких виставах також обмежена.
Театри мініатюр належать до форми камерного театру і завжди користуються популярністю серед глядачів. Зараз є і телевізійні шоу-мініатюри.
У цирковому й естрадному мистецтві мініатюра – це коротка жартівлива сценка. Такі комічні сценки в цирку називають репризами і найчастіше їх виконують клоуни.
Поняття мініатюра поширилося і на музичні жанри. Інструментальна мініатюра – це короткий музичний твір для виконання різними інструментами, інструментальними ансамблями або оркестрами. За змістом мініатюра може бути ліричною, танцювальною, жартівливою, пейзажною тощо. Найбільш поширені різновиди інструментальної мініатюри – прелюдія (невелика п’єса, в якій втілено один певний настрій), ноктюрн (п’єса наспівного характеру, пов’язана з образами ночі), музичний момент (невелика п’єса, що являє собою щире ліричне висловлювання) та інші. Композитори зазвичай об'єднують мініатюри в цикли.
У вокальній музиці до мініатюр належать пісні та романси. Романс різнить від пісні те, що виконує його зазвичай один співак (іноді дует) і обов’язково з акомпанементом, а характер такого твору найчастіше ліричний. Інша назва романсу – солоспів.
Хорова мініатюра – це невеликий твір для хору. На відміну від звичайної хорової пісні, хорова мініатюра завжди виконується багатоголосно.
Більше дізнатись про мистецькі цікавинки, їхні види і жанри можна з видань, що зберігаються у фонді нашої бібліотеки.
Світлана Пономаренко,
провідна бібліотекарка відділу мистецтв ДОУНБ
| 
