Короткевич М.

Шлях жінок у мистецтві завжди був складним і незатишним. Якщо уважно придивитись до історії мистецтва, то можна з’ясувати, що провідні ролі у мистецькому світі завжди належали чоловікам, а жінкам доводилося докладати додаткових зусиль, щоб заявити про себе, і навіть тоді вони залишалися на других ролях. Хоча, на думку мистецтвознавців, їхні твори були не гіршими за ті, що створювали чоловікі.

Нашій землячці, Марії Короткевич теж довелося «пробиватись» у царині скульптури. Марія Петрівна народилась 13 жовтня 1928 року у селищі Магдалинівка Дніпропетровської області. Ще у шкільні роки у дівчини виявився хист до малювання, до творчості. 1956 року Марія закінчила Київський художній інститут, де її викладачами були, зокрема, Макс Гельман, Макар Вронський, Олексій Олійник.

Творчість Марії Петрівни припадає на 50–80-ті роки ХХ століття, коли в українській скульптурі діяли такі майстри як Михайло Лисенко, Валентин Зноба, Анатолій Кущ, Василь Бородай та інші. Конкуренція була неймовірною, але художниця змогла віднайти свою творчу нішу. Перші ж її роботи звернули на себе увагу колег і фахівців, і вже у 29 років Короткевич була прийнята до Спілки радянських художників України.

Створення скульптури – процес досить складний, який вимагає від фахівця особливих знань і вмінь: мають бути добре розвиненими художні здібності, творча уява, зорова пам'ять на образи, потрібні знання навичок проєктування, хороший окомір, гнучкість пальців і твердість рук, фізична сила і витривалість. Слід опанувати безліч інструментів і технічних прийомів, вивчити властивості природних і не тільки матеріалів, із якими доведеться працювати. Латинське слово «sculpere» перекладається як «вирізати, висікати», що дуже точно описує специфіку роботи скульптора по каменю або дереву.

Марія Петрівна була фахівцем станкової та монументальної скульптури. О тій порі панівне місце у мистецтві посідав стиль соціалістичного реалізму, і витвори підкорювалися його затвердженим канонам. Але, дивлячись на скульптури Короткевич, відчуваєш, що майстриня намагалась у своїх витворах надати образам людяності, ніжності, натхнення. У її творчому доробку є цікаві роботи, деякі з них до цієї пори прикрашають міста нашої країни. До прикладу, відомим є пам’ятник Марусі Богуславці, створений і встановлений в 1981 році на кургані над річкою Рось у центральній частині міста Богуслава (Київська обл.). Постать легендарної героїні відлито у бронзі, у лівій руці вона тримає квітковий віночок – символ гідності та краси. Біля підніжжя пам’ятника табличка зі словами: «Живе в думах і піснях народна героїня Маруся Богуславка». 

Марія Петрівна пішла з життя 22 липня 2009 року, похована у Києві.

Тривимірне мистецтво нашої країни сьогодні переживає трансформацію і потужний сплеск у розвитку. Тут мають місце всі можливі процеси, пов'язані з переосмисленням досвіду минулого та пропозиціями від майбутнього. Це вирішувати талановитим митцям, сучасникам на підґрунті історичної пам’яті. Тільки з минулого має бути прокладено шлях у майбутнє, адже, осмислюючи час, створюватимуться нові скульптури.

Більше дізнатись про мистецтво скульптури України і світу, її історичний розвиток, традиції, видатних скульпторів можна з добірки документів фонду відділу мистецтв нашої бібліотеки. Запрошуємо!

Світлана Пономаренко, 
провідна бібліотекарка
відділу мистецтв ДОУНБ