Художня фотографія

Художня фотографія є одним із видів образотворчого мистецтва, який не передає об’єктивної дійсності, а навпаки, показує сцени, які спеціально були підготовлені для даного типу фотографії, які несуть в собі певну ідею, сенс, характер і настрій фотографа.

Хоча дискусія серед мистецтвознавців з приводу «чи вважати фотографію мистецтвом, чи ні?» точиться вже понад 150 років. Одні стоять проти через високий ступінь автоматизації процесу фотографування. Як доказ наводять той факт, що за наявності хорошої фототехніки навіть дилетант може без жодного задуму робити гарні фотознімки. Інші пропонують зосередити увагу виключно на роботах професійних фотографів-художників. Для створення вдалого знімка доводиться сформувати ідею, вибрати локацію, правильно використовувати прийоми гри світла і тіні, будувати композицію, добирати кольорові фільтри і використовувати інші можливості художньої мови.

Тому напевно, визнання фотографії мистецтвом прийшло не одразу, знадобилось немало часу, щоб людство і фахівці віддали належне одному із найпопулярніших і цікавих видів творчості.

Вважається, що історія фотомистецтва починається з моменту винаходу фотографічного процесу Луї Дагером (1787–1851, французький художник і винахідник) у 30-х роках XIX століття у Франції. Але свого справжнього розвитку мистецтво фотографії досягло в другій половині XIX століття. Саме тоді у фотомистецтві ствердились такі жанри як пейзаж та портрет, пізніше – натюрморт, також з’являється зовсім специфічний – «живі картинки». На них актори в костюмах брали участь у постановочних сценах на релігійну тематику.

Поштовх для подальшого руху художнього фото надала технологія композитного друку, яка передбачала накладання різних негативів один на один для створення нових творів. Окремою віхою у боротьбі за визнання цього виду творчості мистецтвом став рух під назвою пікторіалізм. Генрі Піч Робінсон (1830–1901, англійський художник і фотограф) і його однодумці починають використовувати композиційні та стилістичні прийоми визнаних напрямків живопису – академізм, імпресіонізм, символізм та інші. Цей рух подарував світові безліч чудових фотознімків

Справжньою революцією для творчого напрямку стало відкриття у післявоєнні часи кольорової фотоплівки, яка відкрила перед фотомистецтвом нові можливості і перспективи. Нову технологію стали активно використовували насамперед для створення циклів робіт із вуличної фотографії. У ці часи фотомистецтво все частіше виходить на аукціони, роботи фотомитців освоюють майданчики профільних музеїв. Мистецтво фотографії завжди одним із перших реагувало на зміни у суспільстві, виклики нових мистецьких тенденцій. Були періоди, коли воно зазнало сильного впливу ідей концептуалізму, постмодернізму та інших модних філософських течій.

Останні десятиліття ХХ століття подарували новітню технологію – цифрову фотографію, яка дозволяє використовувати замість світлочутливих матеріалів, перетворення світла світлочутливою матрицею і отримання цифрового файлу з подальшою можливістю обробки і друку. Але приємно зазначити, що традиційне фотомистецтво з його ручним процесом проявлення та друкування фотографій не зникло з приходом цифрових технологій. Багато фотографів сьогодні прагнуть зберегти ці методи, використовуючи їх у сучасних роботах. Фахівці зазначають: «Таке поєднання аналогових і цифрових технік дозволяє створювати щось особливе, увібравши душу старої майстерності, надає художнику можливість самостійно обирати художню мову та естетичну концепцію».

Більше дізнатися про світ художньої фотографії, познайомитись із фотоальбомами відомих фотомайстрів як українських, так і зарубіжних країн, отримати підказки з теорії і практики фотосправи можна з видань, які зберігаються у фондах нашої бібліотеки. 

(книги з фонду ДОУНБ)

Є чим і ким пишатися і вітчизняному фотомистецтву. Українська спільнота фотохудожників давно здобула визнання і повагу у світі художньої фотографії. Біля її витоків стояли такі майстри як Ярослав Савка, Юрій Дорош, Яків Давидзон, Євген Халдей. Фотороботи сучасних майстрів Кирила Горішного, Анатолія Мізерного, Ігоря Бабія, Олександра Чекманьова, Степана Назаренка, Марти Сирко, Валентина Бо, Сергія Мельниченка та багатьох інших – впізнавані, представлені у вітчизняних і закордонних мистецьких галереях. Поціновувачі охоче купують твори українців на аукціонах для приватних колекцій.

Свій цікавий внесок до мистецької скарбниці країни привнесла і Дніпропетровська школа фотографії. Початок було закладено відомим фотографом Марленом Матусом, який в 1978 році започаткував фотоклуб «Дніпро». Згодом з’явилась його «Молодіжна секція» за ініціативи фотографа та теоретика фотомистецтва Олександра Фельдмана. Клуб став потужним осередком фототворчості поза стереотипами «пролетарської» фотографії, ввібравши традицію радянського неофіційного репортажу та пікторіалізму. Визнання отримали Юрій Бродський, Семен Просяк, Марк Мілов, Олексій Шпак та інші.

Мені особисто цікаві роботи Віталія Загінайла, який належить до молодої генерації талановитих дніпровських фотохудожників.

(https://www.facebook.com/vitali.zahynailo/)

Він широко відомий як неперевершений майстер художніх фотографій за участю артистів Дніпровського театру опери та балету. Роботи нашого земляка неодноразово ставали учасниками та переможцями престижних фотоконкурсів. Ще до війни Віталію вдалося реалізувати витончений проєкт «Місто у танці», в якому він робив фотографії тендітних дівчат-танцівниць на тлі відомих міських будівель Києва і Дніпра.

І ось ще один подарунок для поціновувачів – новий календар на 2024 рік.

(https://www.facebook.com/vitali.zahynailo/).

У інтерв’ю фотохудожник зазначив: «Я, звичайно, не артист балету і зовсім навіть не актор театру, але по-своєму обожнюю це місце. Щоразу, коли потрапляю в закулісся, поринаю в абсолютно іншу реальність. Це окремий світ... Тут зупиняється час... Справи та метушливі питання йдуть на другий план. Тут завжди своя атмосфера та свій настрій. Навіть повітря якесь особливе...».

Музи-покровительки фото, танцю і театру об’єднались! Неймовірно красиві роботи! (https://www.facebook.com/vitali.zahynailo/)