...

Творчі люди завжди своїми роботами роздмухують або ж гасять вогники в людських душах. Звичайно, це не всім дано, але є багато творчих особистостей, які володіють такими здібностями акторської натури.

З актрисою Валентиною Батаєвою-Соболєвою я познайомилася під час вистави «Сповідь Айседори Дункан». Ранньою весною на початку цього століття у місті Дніпро (на той час Дніпропетровськ) проводили фестиваль, присвячений творчості поета Сергія Єсеніна. Організував і проводив його подвижник, чудовий читець, великий знавець поезії, провідний актор Дніпропетровського театру драми і комедії (на той час театру ім. Горького) Василь Соболєв. В один із вечорів у межах фестивалю давали моновиставу «Сповідь Айседори Дункан» (2002) у постановці Григорія Богомаза-Бабія. Я з деяким хвилюванням очікувала початку вистави, думаючи про те, як драматична актриса зіграє роль великої танцівниці…

…Спектакль розпочався, і Актриса повела за собою глядацьку залу. Пурпуровий шарф у її руках то здіймався вгору, то стрімко падав на підлогу, то легенько опускався на стілець. Було таке враження, ніби цей пурпуровий шарф і є сама Айседора Дункан, яка опинилася у ці хвилини на театральних підмостках.

Проникливо і пристрасно грала актриса Батаєва у цій виставі. З нею вона побувала в багатьох містах і містечках України. Слідом за її виступами до Театру приходили вдячні відгуки і листи.

Довгий час для мене образ актриси Валентини Батаєвої асоціювався з образом всесвітньо відомої танцівниці Айседори Дункан.

Довідка: Валентина Іванівна Батаєва-Соболєва народилася 1940 року у м. Новосибірськ (РФ). Закінчила Новосибірське театральне училище за спеціальністю «Актриса драматичного театру» (1964). З 1970 року служить у Дніпровському академічному театрі драми і комедії (на той час Дніпропетровський російський драматичний театр ім. Горького) 

Проте, в акторській долі Валентини Іванівни було багато інших цікавих творчих робіт: міс Вільгельміна «Дивна місіс Севідж» Дж. Патрика, Аполінарія Панфилівна «Серце не камінь» О. Островського, Арина Іванівна «Діти Ванюшина» С. Найдьонова, Голда «Мир дому твоєму» Шолом-Алейхема, Манефа «На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського, Анна Павлівна «Афінські вечори» П. Гладіліна. І незважаючи на те, що більшість її ролей – не головні, а ролі другого плану або навіть епізоди, актрису Батаєву глядач завжди пам’ятає. У неї  широке коло шанувальників. З кожною з цих ролей Валентина Батаєва поріднилася, кожну з них полюбила, тому що вклала в них частинку свого серця. Звичайно, в цьому їй допомагали режисери, з якими Актрисі доводилося у цих виставах працювати: В. Ковалевський, В. Саранчук, Ж. Мельников, Гр. Богомаз-Бабій…

Однак, у її послужному списку особливе місце посіла роль поміщиці Пересоліхіної зі спектаклю «Дворянські вибори» Гр. Квітки-Основ’яненка (2006) у постановці Григорія Богомаза-Бабія. Ця роль була цілковитою протилежністю внутрішній суті актриси, дуже неочікуваною для неї. Гротескна фарсова поміщиця Пересоліхіна завжди викликала в залі сміх і бурхливі овації. І як результат – Валентина Батаєва перемагає у номінації «Краща жіноча роль другого плану» фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна» (2006). З упевненістю можна сказати: «Театру пощастило з такою Актрисою».

З не меншою любов’ю хочеться говорити і про актрису Любов Бондарєву. Адже недаремно головний режисер театру (в минулому) Ілля Кобринський, народний артист УРСР, лауреат Державної премії, побачивши молоденьку Любу Бондарєву у виставі «Викрадення цибулин…» сказав: «Це щастя для театру, що прийшла така казкова актриса». І з тих пір вона є невід’ємною частиною одного з найстаріших і найкращих театрів України.

Довідка: Любов Миколаївна Бондарєва народилася у 1952 році у місті Сватове Луганської області. Закінчила Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського за спеціальністю «Актриса драматичного театру та кіно» (1975). У трупі Дніпровського академічного театрі драми і комедії (на той час Дніпропетровський російський драматичний театр ім. Горького) з 1975 року.

Творче життя актора, за влучним висловом, – це «сліди на піску». Але, коли Актриса згадує, у яких п’єсах їй доводилося грати, з ким їй доводилось працювати на знаменитій сцені, з якими режисерами створювати образи, приходить розуміння, що не все йде у пісок. Багато залишається у пам’яті, у душах глядачів, у серцях колег по сцені, а також у програмках, афішах, рецензіях…

Актриса Бондарєва грала і тепер багато грає у виставах для маленьких глядачів: Фея Чудес в однойменному музичному спектаклі за п’єсою С. Шувалова, Мама «Загадкова Червона Шапочка» З. Квіжінадзе (за Ш. Перро), Люсі «Викрадення цибулин, або Скарби Бразилії» К. Машаду та інші. Любов Миколаївна завоювала щиру любов багатьох поколінь юних глядачів. Адже амплуа «казкової актриси» назавжди злилося з її іменем.

Любов Бондарєва грала ролі у виставах різного спрямування: від Лілі-Белл «Дивна місіс Севідж» Дж. Патрика (режисер В. Ковалевський) до господині шинку «Дворянські вибори» Гр. Квітки-Основ’яненка (режисер Гр. Богомаз-Бабій). 

Проте, вона відчуває духовну спорідненість не з кожним режисером. Найближчим їй духовно був Володимир Саранчук, народний артист України, режисер, який був добре відомий багатьом поколінням театралів. Адже саме у його виставах актриса зіграла різні за ідейним спрямуванням і емоційною наповненістю ролі: Клавдія «Діти Ванюшина» С. Найдьонова, Тамара «Ваша Величність, Жінка…» А. Марданя, Марлен «Вечеря дурнів» Ф. Вебера.

І ось акторська доля звела цих двох прекрасних жінок і не менш чудових актрис у одній виставі – ліричній комедії «Дикун» за п’єсою Алехандро Касона в постановці Володимира Саранчука (2013). Вони так зіграли ролі двох сестер – Матильди (В. Батаєва) і Анхеліни (Л. Бондарєва), що стали «Кращим дуетом» фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна» (2014). 

Ці сестри надзвичайно різні: Матильда – строга і рішуча; вона, безумовно, лідерка у цьому дуеті, а Анхеліна – трішки розсіяна і боязка, але обидві надзвичайно чарівні і викликають симпатію у глядачів. Вони проникнуті теплим, зворушливим почуттям любові до свого племінника, до його молоденької учительки, яку на свій страх і ризик запросили на роботу, і не помилились! Люблячі серця їм підказали, що це саме та людина, яка потрібна їхньому племінникові. Відчувається, що кожна з них ставиться надзвичайно тепло, з любов’ю до своєї сестри, хоча вони деколи і кепкують одна з одної, на що зал завжди відгукується легким сміхом. Саме вони, ці дві пані, що прожили все своє життя самотніми, є символом, втіленням заповітного третього слова, що стоїть поміж двома іншими головними словами, – Життя і Смерть. І це третє слово – Любов. 

Галина Бабій,
керівник літературно-драматичної частини
Дніпровського академічного театру драми і комедії
(2002–2020)

Коментар бібліотекаря: Більше дізнатися про історію Дніпровського театру драми і комедії, творчий шлях режисерів і провідних акторів трупи, познайомитись із рецензіями на вистави можна з добірок документів, які зберігаються у фонді нашої бібліотеки. Запрошуємо! Пізнавайте світ національного мистецтва з книгою!