«Читай та слухай: літературні саундтреки до улюблених книг»

Кобилянська О. Меланхолійний вальс: фрагмент. - Львів: Каменяр, 1968. - 70 с. 
 

Музична новела «Valse melancolique» — яскравий приклад твору, написаного мовою вальсу. Словесний твір не лише наповнений музикою, а й звучить, як музика. Це виражається й в ритмічності оповіді з її перепадами від розміреного й неспішного темпу до швидкого й напруженого, а потім знову сповільненого, й у відтворенні симфонії почуттів героїнь, й у напруженій мелодійності слова. Музика стає для письменниці приводом до роздумів про проблему жіночого щастя. В новелі розказана драматична історія життя дівчини-піаністки натури вразливої, тонкої й гордої. Для втілення творчого задуму була підібрана музика яка бентежить душу. Музика наповнила літературний текст неповторною енергетикою та стала чи не найсуттєвішим засобом розкриття психології героїні, емоційною підтримкою драматичного розвитку сюжету. 

Українка Л. На крилах пісень: поезії. - К. : Веселка, 1994. - 128 с. 
 

Поетична збірка складається з різножанрових та різнотональних поетичних циклів, об’єднаних спільною ідеєю – допомоги закличним Словом занапащеному рідному краєві вибратись з уярмлення. Наприклад, етюд «Сім струн» побудовано за принципом руху до-мажорної гами, назвою нот гами розпочинається кожен вірш. Твір бере початок з «до» першої октави, де пісня брала початок, а останнє «до» звучить на октаву вище. Мелодійний та лагідний вірш Лесі Українки «Колискова», його жанр з італійської – агредіо, що означає акорд на арфі, котра, як відомо, є найніжнішим інструментом у світі. Пісня сповнена душевної ніжності до малесенького дитинчати і тривоги за його майбутню долю. Заколисуючи своє дитя, мати передає йому свій життєвий досвід у під’яремному суспільстві. Дуже тонка, добре продумана ритмомелодична система вірша. Образи, з яких виткана «Колискова», сповиті мелодією, яка в 1-й строфі є ніжною, сердечною, у 2-й – мінорною, в зажурі, в 4-й – піднесено величною.

Куприн А. Гранатовый браслет. - Харьков: Фолио, 2012. - 448 с. 
 

Повість «Гранатовий браслет» з усієї творчої спадщини Олександра Купріна є найбільш яскравим і показовим твором, де музика, звук пронизують кожне слово, де соната Людвіга ван Бетховена зображує багатозначну смислову структуру повісті й, проходячи лейтмотивом через увесь твір, досягає в фіналі свого апогею. Музичний шедевр у повісті існує як самостійний персонаж, всюди супроводжує закоханого в заможну княгиню бідного чиновника. Автор не зображує, не описує саму музику, не говорить про музичні образи та враження, він майстерно фіксує слова в уяві головної героїні, які навіяні сонатою № 2. Саме ця мелодія допомагає їй все зрозуміти і відчути красу справжньої любові. Головна тема твору, передана в мінорних, стриманих, але невблаганних, невідступних, як доля, скорботних акордах, є стрижнем всієї частини, навколо якої обвивається звучна, насичена теплотою та стриманою трагедією співуча мелодія, що асоціюється то з ласкавими словами, то з трагічним монологом.

Гурницька Н. Мелодія кави у тональності кардамону. Історія забороненого кохання: роман. - Харків: Кн. Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. - 398 с. 
 

Українська письменниця, поєднавши музику і слово, фактично створила новий художній жанр: роман-елегію, роман-сонату.  У своєму дебютному романтичному романі вона написала чарівну симфонію любові між донькою українського священика Анною та польським шляхтичем Адамом, яка розгорнулась на тлі патріархальних устоїв XIX століття. Хоча їхня історія кохання і не нова, проте з вуст авторки, вона звучить так, ніби читач вперше опиняється на порозі заборонених мрій, нестриманих почуттів, сумнівів, пристрасті та вічного кохання. Письменниця переконливо описує внутрішній світ жінки: коханки – матері – дружини. Увертюра, апасіонато, інтерлюдія, фортисимо, адажіо, кульмінація, каденція – сторінка за сторінкою композиція роману складається у витончену мелодію, що звучить в унісон забороненому коханню, за яке доведеться заплатити дорогою ціною.

Бйорнстад К. До музики; пер. з норв. Н. Іваничук. - Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. - 378 с. 
 

Норвезький піаніст, композитор та письменник Кетіль Бйорнстад багато знає про жорстокий та прекрасний світ музики, де панують свої закони. У певний період його життя музика й література почали йти пліч-о-пліч. Його динамічний роман «До музики» про талановитих, цілеспрямованих юних піаністів. Класична музика стала для них головним сенсом, їй вони принесли у жертву свою безтурботну юність, дні «святого» неробства і спокійний сон. На сторінках твору автор розкриває важливі проблеми: екзистенційні пошуки, кохання, дорослішання, заздрість і музика. Роман,  як справжній музичний твір, має особливий ритм. Його короткі речення, де автор використовує слова немов ноти й акорди, переходять в довгі протяжні, що творять особливу словесну композицію тексту – драматичну й напружену, яка закручується, немов пружина, і от-от має вистрелити. Всі проблеми, сварки, трагедії, що постають зі сторінок роману, зливаються в одну протяжну драматичну мелодію та водночас звучать поліфонічно.

Мураками Х. Норвежский лес; Пер. с яп. А. Замилова. - М.: Эксмо, 2008. - 386 с. 
 

Відтворюючи музику та розповідаючи про неї, японський письменник Харуки Муракамі намагається зафіксувати музичні звуки, в результаті чого текст стає свого роду фонографією, набуваючи певних акустичних якостей. Його літературні герої завжди живуть в ритмі, відповідному музичному стилю. В одному з найвідоміших романів письменника «Норвезький ліс» музична композиція є не тільки визначальним мотивом, а й подарувала назву всьому твору. Йдеться про пісню Norwegian Wood групи The Beatles. Після приїзду до Берліна головний герой Ватанабе несподівано чує знайому музику, яка відсилає його до далекого минулого. На спогадах персонажа й будується сюжет культового роману. Кожен рядок, кожне слово нагадує мінорні або мажорні акорди, в залежності від ситуацій. Все, що роблять герої, відбувається під музику, яка звучить в різних варіаціях: по радіо, з програвачів, у власному виконанні героїв (вони співають, насвистують, грають на піаніно або на гітарі). Музика допомагає героям впоратися з власними проблемами та переживаннями. 

Дереш Л. Культ: роман. - Львів: Кальварія; К.: Книжник, 2002. - 206 с. 
 

Музичні посилання в романах Любко Дереша є однією з найістотніших характеристик його творчості. Вони поруч з іншими творять культурний шар його прози та дозволяють розпізнати ту систему координат, яка є підґрунтям чи не всіх його текстів – урбанізм, анархізм, протест, свобода, самотність. Найважливіші світоглядні концепти його творчості або проговорюються на рівні тексту, або залишаються натяком, упізнаваним за маркером музичної цитати. Музика як тема, музика як натяк на подальше розгортання подій чи прихований символізм ситуації найнаочніше представлена в романі «Культ». Головний герой  твору – сучасний молодий викладач біології Юрко Банзай, їде на викладацьку практику до коледжу у невеличке містечко неподалік Львова. Разом з новоспеченими друзями він вирушає коридорами коледжу, вулицями містечка та лабіринтами снів у пошуках сенсу свого земного життя-буття, межі між світами, між матеріальним і нематеріальним. Втекти від сірої буденності, висловити свої емоції та хвилюючи смутні переживання Юрку допомагає світ музики,  а саме ритми пісень британського гурту «Van Der Graaf Generator». Хлопець носить футболку з  підписом «the new art-rock generation» та шаленіє від  арт-року. Експресивна сила рок-музики створює загальний настрій твору, стає важливим компонентом юнацького спілкування. Таким чином, музика для головного героя окреслює процес самоздійснення та становлення чоловічої ідентичності.

Зюскинд П. Контрабас: пьеса. - СПб: Азбука, 2001. - 128 с. 
 

В п'єсі «Контрабас» автор пише історію музиканта, який обожнює свій інструмент. Попри те, що контрабас такий незручний та громіздкий, головний герой не може відмовитися від свого вірного супутника. Для нього контрабас важливіший за всіх людей, адже він живий і ніколи не покине свого господаря, на відміну від людей. Вся книга – емоційний монолог чоловіка про свою професію і музику, такий собі крик душі людини-аутсайдера, яка хоче привернути до себе увагу. Читач практично чує його голос, відчуває ритм мелодії, стає співучасником та співавтором дійства. Таким чином, інструмент не тільки центральний образ п'єси, а й організатор її музично-ритмічної структури, що перетворюється в доленосний предмет.