Симфонічна музика України: музичні твори композиторів Придніпров’я

85.313 (4кр)  

1516277 иск

Т67

30 років окрилення музикою [Текст]. – Дн-ськ: Видавець Юрій Сердюк, 2007 . – 192 с.

Наш край має свою композиторську школу, має талановитих музикантів, які подарували світу цікаві музичні твори. Нам є ким пишатися! Збірка, яка пропонується читачам, присвячена 30-літтю Дніпропетровської регіональної організації Національної Спілки композиторів  України. Книга знайомить з історією створення  організації, з творчими портретами композиторів і музикантів, надає відомості про музикознавчі роботи, присвячені творчості представників  об’єднання. Доповнюють збірку цікаві фотодокументи.

780.616  

ф1554382

Н43

Нежигай О. Твори для фортепіано. Вип.3[Ноти ] / О. Нежигай. – Дніпро: Ліра, 2017. – 40 с.

Олександр Нежигай – талановитий представник середньої генерації дніпропетровської композиторської школи. Він народився  в місті Кривий Ріг. Композиторську освіту одержав в Одеській консерваторії по класу відомого майстра І. Асєєва. Деякий час О.Нежигай працював художнім керівником і диригентом об’єднань музичних ансамблів у Дніпропетровську і Миколаєві.

        Подалі життя зв’язало його з театром, відповідно музика до драматичних вистав  (Понад 60) посіла головне місце в творчості. З’явились балет «За двома зайцями» за М. Старицьким, мюзикли «Безумний день Фігаро» за Бомарше, «Много шума из ничего» за Шекспіром, рок-опера «Тристан і Ізольда», музична комедія «Хазяйка раю».

      Доповнюють багатий творчий доробок композитора симфонії, концертино для фортепіано з оркестром, камерні ансамблі, хори, твори для соло інструментів та ін. Багато уваги автор приділяє створенню репертуару для юних музикантів. У фондах бібліотеки ми маємо декілька випусків творів для фортепіано з педагогічного репертуару, які користуються попитом серед користувачів.

Щ951.1 Н-13206

Б90

Буєвський Б. Симфонія №2: Партитура[Ноти ] / Б. Буєвський. – К.: «Муз. Україна, 1982. – 136 с.

Борис Миколайович Буєвський — відомий український композитор, автор 10 симфоній, балетів «Пісня синього моря»  та «Устим Кармелюк», ораторій (на слова Ліни Костенко і Тамари Коломієць), ряду оркестрових, хорових, камерних вокальних (цикли на вірші В. Шекспіра, П. Верлена, Р. Бернса) та інструментальних творів, музики до театральних вистав, кіно, до мультфільму про козаків і понад 100 естрадних пісень, популярних у 1960—1970-ті роки: «На долині туман», «Кохання моє», «Карпатська ніч», «Пісня про вірність», «Подаруй мені весну» та ін.

    Композитор народився  7 червня 1935 року у місті  Кривий Ріг. Закінчив музичне училище при Ленінградській консерваторії та Харківську консерваторію (за класом композиції професора Дмитра Клебанова). У 1959-1961 роках викладав у Донецькому музичному училищі. Член Спілки композиторів України з 1961.

    У 1960-1993 роках працював  у Києві, від 1993 року постійно мешкає у Бельгії. Симфонію №2 композитор створив у 1975 році. Вона стала для автора «важливим етапом художнього і філософського осмислення складних проблем буття». Твір вирізняється неординарністю задуму і зрілістю концепції. Автор пристрасно й переконливо стверджує  думку про те, що пошук краси, гармонії, істини відбувається в умовах подолання перешкод і невдач на шляху становлення творчої особистості.

85.317.41  

Ф1388264

К43

Кирейко В. Лісова пісня: опера-феєрія на 3 дії, п’ять картин за однойменним твором Лесі Українки: Клавір [Ноти] / В. Кирейко . – К.,1965 . –237 с.

Віталій Дмитрович Кирейко (23.ХІІ.1926-19.Х.2016) – відомий український композитор, педагог, музично-громадський діяч, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист УРСР, лауреат премії ім. Лисенка, Кавалер ордена «За заслуги» III ст.   Народився на Дніпропетровщині, у селі Широкому Солонянського району, в сім'ї сільських інтелігентів: батько був шкільним учителем, а мати — вихователькою дошкільних установ. Його дитинство минуло у селищах Могилів та Царичанка Дніпропетровської області, у місті Кобеляки на Полтавщині. Закінчів Київську консерваторію, був улюбленим учнем Л. Ревуцького. Сам довгий час викладав у Національній академії музики ім. П.І.Чайковського.  

    Віхою у творчості В. Кирейка, його першою значною творчою перемогою стала опера «Лісова пісня» (1957) за драмою-феєрією Лесі Українки. Цей твір дав композитору багатющий матеріал для створення цікавої музичної драматургії. За власним лібрето В. Кирейко створив філософське музично-сценічне полотно, в якому тісно переплелося реальне й фантастичне. Автор через музику розповів про чисте кохання, про зіткнення поетичної душі з буденністю, про тугу за втраченим щастям. Композитор зумів наповнити музику яскравими барвами української народної пісенності, а глибока ліричність, поетична одухотвореність звеличували чудовий оригінальний твір свіжістю почуттів, натхненністю людських переживань. Однією з провідних в опері є ідея гармонії людини і природи. Цей високохудожній твір був гідним свого літературного прообразу.

Після прем'єри «Лісової пісні», яка відбулася у травні 1958 р. на сцені Львівського оперного театру, ім'я тридцятирічного композитора стало відомим серед культурної громадськості країни. 

 У творчому доробку композитора музичні твори різних жанрів. Серед них 5 опер, 4 балети, вокально-симфонічні, симфонічні, камерно-інструментальні твори, хори, романси, пісні на твори українських авторів та інші.

Віталій Кирейко - Арія Мавки з опери "Лісова пісня" 

Щ955.7

О49

Окань Г. Концерт Ре-мажор для контрабаса з оркестром: клавір[Ноти ] / Г. Окань. – Дн-ськ: Видавець Юрій Сердюк, 2006. – 20 с.

Окань Григорій Олександрович – український контрабасист, композитор, педагог, соліст та камерний виконавець. Закінчив Одеську державну консерваторію ім. А. Нежданової, клас Ю. Мироненка. Підвищував свою кваліфікацію у педагогів Москви та Санкт-Петербургу. Працював у Одеському Академічному театрі опери та балету, потім у симфонічному оркестрі Дніпропетровської філармонії. Г. Окань успішно поєднує виконавчу діяльність з педагогічною: викладач Дніпропетровської академії ім. М.Глінки, Кам’янського музичного училища. Займається учбово-методичною роботою, викладає курс методики гри на контрабасі, автор «школи навчання грі на контрабасі» та перекладень творів класичних і сучасних композиторів. Автор творів для контрабасу – соната, п’ять сюїт соло, варіації на теми з опер М. Лисенка, Дж. Мейербера, Д. Шостаковича, п’єси, 50 етюдів соло у п’яти зошитах , щоденні вправи для лівої та правої рук контрабасиста та ін.

Концерт Ре-мажор для контрабасу з оркестром написаний в одночасній сонатній формі.

Щ954.3  

Ф1516729

С17

Самохвалова Н. Твори для органа [Ноти ] / Н. Самохвалова. – Дн-ськ: Видавець Юрій Сердюк, 2006. – 74 с.

Нінель Леонідівна Самохвалова відома як композитор, музикознавець, піаністка, член Національної Спілки композиторів України. Закінчила Донецький музично-педагогічний інститут – фортепіанний факультет та Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського – клас композиції. Перший успіх прийшов у 1990 році, коли на київському фестивалі 

«Композиторська молодь України» у виконанні Національного симфонічного оркестру вперше прозвучала її симфонія «Discordia». Твір неодноразово виконувався дніпропетровським та іншими симфонічними оркестрами.

     Постійним є інтерес автора до жанру хорової музики. Майже всі твори написані для a’cappell’них складів і захоплюють ліричністю, багатством мелодико-гармонічних барв.

   Значне місце в творчості композитора займають камерно - інструментальні твори. У відділі мистецтв бібліотеки зберігаються нотні збірки автора для різних інструментів. Знайомимо зі збіркою творів для органу, до якої увійшли: «Соната», «Епіграми» ( «Енкомій», «Ямб», «Глосса», «Інвектива», «Елегос»), п’єса «Сурми та дзвони». Остання часто виконується у концертах. «Головною інструментальною ідеєю твору є відтворення стихії звучання саме цих символів в їх багатобарвності та розмаїтті»

786.2

С46

Скуратовський В. Твори для фортепіано [Ноти ] / В. Скуратовський. – Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. – 64 с.

Володимир Ілліч Скуратовський (28.04. 1963 – 2.06.2016) –  талановитий дніпровський композитор, піаніст, поет, педагог. Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки композиторів України, музикознавець, відомий лектор, популяризатор музичної культури.

Народився композитор у Дніпропетровську. Закінчив з відзнакою теоретико-композиторський факультет московської державної консерваторії ім. П. Чайковського. З 1991 року – викладач дніпропетровського музичного училища, з 2005 року працював старшим викладачем дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки (нині академія музики ім. М. Глінки). Викладацьку діяльність поєднував з викладанням у музичній школі №6, де був одним з найбільш шанованим вчителем серед учнів і колег. Творчо співпрацював з ансамблем скрипалів «Violino» та квартетом «Консонанс», до репертуару яких створив багато аранжувань та транскрипцій. 

   Перу Володимира Скуратовського належать твори для симфонічного оркестру, хорові, камерно-інструментальні, музика до драматичних вистав, фортепіанні і вокальні твори. «Характерною рисою творчості композитора є поєднання мелодичної щедрості, емоційної відкритості з інтелектуальним аналізом культурних традицій минулого, осмислення цінностей класичного мистецтва».

   До нотної збірки увійшли улюблена автором «Сюїта пам’яті Равеля», дві п’єси та «Альбом для дітей». Збірка буде цікава як професійним так і починаючим   музикантам різних вікових груп.

Владимир Скуратовский - Сюита памяти Равеля

Щ951.1   

Н-17064

Ш92

Штогаренко А. Симфонія №6 («Біографічна»): Партитура[Ноти ] / А. Штогаренко. – К.: «Муз. Україна», 1984. – 200 с.

Андрій Якович Штогаренко  (2 (15).10.1902 – 15.11.1992)  відомий український композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР, Народний артист УРСР, Народний артист СРСР . Герой Соціалістичної Праці. Народився в с. Нові Кайдаки    (нині в складі Дніпра). До музики долучився з дитинства, беручи участь в ансамблі народних інструментів, у шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища (1912–1915 роки, клас З. Разловської). У 1926 році організував ансамбль баяністів, що отримав назву 1-го українського камерного ансамблю ім. Комсомолу, з яким концертував до 1930 року. Музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті на факультеті теорії та композиції (клас професора С. Богатирьова). До часу закінчення вишу він був автором кількох хорових і вокально-симфонічних творів.

    Після закінчення консерваторії у 1936 році Штогаренко залишився у Харкові, де працював заступником голови Спілки композиторів (Харківське відділення).

В роки війни Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабада. Під час перебування там митець продовжував громадську і творчу діяльність. У ці роки хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У 1943 році вперше була виконана в Москві його кантата-симфонія «Україно моя» (слова А. Малишка, М. Рильського)

    З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії: професор, завідувач кафедри композиції, а згодом ректор консерваторії.

Штогаренко автор шести симфоній, сюїти «Пам'яті Лесі Українки», поеми для струнного оркестру «Душа поета» («Пам'яті Кобзаря»), «Симфонічні казки», трьох сюїт для струнного оркестру, «Дивертисмент» для флейти й камерного оркестру, фортепіанного тріо, струнного квартету, численних хорових творів, між ними цикли «Шевченкіяна» і «Жіночі портрети», солоспіви, музика до драматичних вистав і фільмів.

    Симфонія №6 – один із масштабних творів і має підзаголовок «Біографічна». Проте це не «життєпис» композитора. Задум автора складається з прагнення показати процес становлення творчої особистості, єднання з життям суспільства, з основними етапами культурного будівництва. «Загальний тон твору – мужній, наснажений драматизмом, часом звучання набуває трагедійного обарвлення». Проте головним тут є підкреслено громадянський пафос вислову. Симфонія №6 створена А. Штогаренком у 1978 році і є прикладом етапного твору українського радянського симфонізму. Це історія  музичної культури України.

Щ951.3  

ф 1518635

Щ61       

ф 1518639

Ф 1518640

Щербаков І. Твори для камерного оркестру у трьох зошитах[Ноти ] / І. Щербаков. – К.: «Муз. Україна, 2011. – (Бібліотека Шевченківського комітету)

Ігор Володимирович Щербако́в — відомий український композитор, педагог, професор кафедри композиції Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Заслужений діяч мистецтв України , Член Національної Спілки Композиторів України . Був секретарем Правління НСКУ, головою Київської організації національної спілки композиторів України. 3 2010  — голова Національної спілки композиторів України, Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1999). Член-корреспондент Національної академії мистецтв України, Лауреат Всеукраїнського Фестивалю-конкурсу «Композиторська молодь України» (1990, 1-ша премія). Лауреат Муніципальної премії «Київ» імені Артемія Веделя. Організатор і музичний директор фестивалю «Міжнародний форум музики молодих»(1991–2000), «Музичні прем'єри сезону» (з 2000).

     Народився композитор 19 листопада 1955року в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровське музичне училище та Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (клас композиції В. Кирейка).

Працює в жанрах оперної, симфонічної, театральної, камерної інструментальної, вокальної, хорової та дитячої музики. Його твори виконуються на Батьківщині й у багатьох країнах світу. Нотні збірки видаються в Україні й Швейцарії. Ексклюзивні права на видання творів Ігоря Щербакова у всьому світі, крім України, має видавництво Carl Fischer Music  (USA)

   Ігор Щербаков належить до генерації сучасних українських композиторів, чия творчість і духовна спрямованість сформували обличчя української музики кінця ХХ — початку XXI століть. «Творчий стиль композитора відзначає висока духовність, широке семантичне поле музичної образності, особлива енергетична наповненість інтонаційного змісту, медитативність вислову, концепційність музичної драматургії, вишуканість оркестрової палітри, досконале володіння музичною формою».

    У комплект трьох зошитів увійшли: Зошит перший. «Покаянний стих»: Камерна симфонія №1, для скрипки та струнних: Партитура, «Warum?»: Камерна симфонія №5 для камерного оркестру: Партитура, Зошит другий. Концерт №1 для фортепіано та струнних: Партитура, Зошит третій. Концерт для флейти та камерного оркестру «Пам’яті Олега Киви».