Український фольклор — безцінна духовна скарбниця нації

 
 

1024219 хр

398.8(=161.2)

Д 82


Думи (Історико-героїчний цикл): збірник / упор. О. Дей ; авт. передм. М. П. Стельмах ; худож. В. Лопата. - Київ: Дніпро, 1982. - 159 с. : іл. - (Бібліотека української усної народної творчості).


Терпкими соками суворої і величної історії, волелюбністю народного серця і незміреною любов’ю до рідної, навпіл засіяної зерном і кров’ю землі, вирощена українська дума.

Не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджоли, а під гадючий посвист петлі татарського ординця і зловісний блиск турецького ятагана народжувався наш героїчний епос. Відчуйте кипучу пристрасть наших предків, разючий свист козацьких шабель, брязкіт невільницьких кайданів і ясу перемог.

 

Ой  полем,  полем Килиїмським,

То  шляхом  битим гординським,

Ой  там  гуляв козак  Голота,

Не  боїться  ні огня,  ні  меча, ні  третього  болота.

Правда,  на  козакові шати  дорогії  —

Три семирязі  лихії:

Одна недобра,  друга  негожа,

А  третя  й на  хлів  незгожа.

А  ще,  правда, на  козакові  постоли в’язові,

А  онучі  китайчані —

Щирі жіноцькі  рядняні;

Волоки шовкові  —

Удвоє жіноцькі  щирі  валові.

Правда,  на  козакові шапка-бирка  —

Зверху  дирка,

Травою  пошита,

Вітром  підбита,

Куди  віє,  туди й  провіває,

Козака молодого  прохолоджає.

То  гуляє  козак Голота,  погуляє,

Ні  города,  ні села  не  займає…

уривок з народної думи "Козак Голота")

 

Посилання на книгу: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/755D5432-A3C8-4BC2-ABFE-4713232BDC62

 
 

 

1220140 хр

398.86/.87(=161.2)

Б 20  


Балади / упоряд., авт. приміт. О. І. Дей, упоряд., авт. приміт. А. Ю. Ясенчук, вступ. ст. О. І. Дей, худож. О. Лисенко. - Київ: Дніпро, 1987. - 319 с. : іл. - (Бібліотека української усної народної творчості).


Українська баладна скарбниця — одна з найбагатших у світовому фольклорі. Створювані протягом століть, вони яскраво відображають побут народу, його мораль, звичаї, багатовікову історію. Зачерпніть живої водиці з цього чистого джерела.


Ой там на горі стоять два дуби —

Ой схилилися верхи до купи.

А на тих дубах сидять голуби:

И цілуються, и милуються,

И крилечками обнімаються.

Ой де не взявсь стрілець молодець —

Голуба убив, голубку вловив.

Сховав голубка під ожиною,

Голубку назвав він дружиною.

Приніс до дому, пустив до долу,

Насипав пшениці, поставив водиці.

Пшениці не дзюба, водиці не п’є,

Та під ожину плакати іде.

— Ой голубе сив, коли б ти ожив

Хоч би ти не гув, аби живий був —

Я б твої крила позолотила,

Я б твої очиці накарувала,

Тебе самого намалювала;

Намалювала, на стіні прибила,

Ой на тій стіні, де сидіть мені,

На тій кроваті, де спочивати.


Посилання на книгу: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/0B228D50-1962-48FA-A6F7-784D4743C181


 

 
 

1220856 хр

398.6(=161.2)

З-14

 

Загадки / упор., авт. передм. І. П. Березовський, худож. Г. С. Ковпаченко. - Київ: Дніпро, 1987. - 158 с.: іл. - (Бібліотека української усної народної творчості).

 

До збірки ввійшли українські загадки про явища природи, рослинний і тваринний світ, господарське, духовне життя людини. В них відбилася народна мудрість, досвід багатьох поколінь. В них є елемент гри, що збуджує уяву та розвиває художнє мислення. Спробуйте відгадати декілька з цих загадок, не підглядаючи у відповіді.

 

Біла рілля, чорне насіння.

Хто його вміє, той і розуміє.

Хто його знає, той і позбирає. (Книжка)

 

Ніде не купиш, на вагах не зважиш,

Сам здобуваєш, у комору складаєш.(Знання)

 

Живим зерном народжений,

Живу я на землі.

Щодня рум’яним сонечком

Я сходжу на столі. (Хліб)

 

Торох, торох, розсипався горох.

Почало світати – нема що збирати. (Зірки)

 

Летить коник, басує.

Полем-долем пустує.

Ніхто його не впіймає, і ніхто не загнуздає. (Вітер)

 

Мене просять і чекають, я як покажуть – утікають. (Дощ)

На сім братів, літами всі рівні, а іменами різні. Відгадай, – хто ми? (Дні тижня)

Через воду він проводить, а сам з місця вік не сходить.(Міст)

 

Посилання на книгу: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/F2D82F53-4A18-4080-A086-2C20349C4D41

 

 
 

1115959 хр
398.21(=161.2)
Г 39  

Героїко-фантастичні казки / упор., авт. передм., авт. прим. І. П. Березовський, гравюри В. І. Лопата. - Київ: Дніпро, 1984. - 366 с. - (Бібліотека української усної народної творчості).

Найпомітніше місце в усній народній творчості займає казковий епос. Казка як особлива, вироблена віками, форма художнього відображення життя, супроводжує людину з дитинства. Важко переоцінити її виховні можливості. Особливо це стосується героїко-фантастичних казок і їх яскравих героїв.

«Як в руках розбійник – він завжди тобі друг, а як відпустиш – знову з ним наплачешся». (з казки «Про вірного товариша»)
«Оточили мене люди торгові, стали брати з мене подорожні гроші. Чим я більше даю, тим їм більше хочеться». (з казки «Дерево до неба»)
«От змій як ударив його, так по кісточки і ввігнав у залізний тік. Вирвав ноги Котигорошко, як замахнув булавою, як ударив змія,— ввігнав його в залізний тік по коліна. Вирвався змій, ударив Котигорошка,— і того по коліна ввігнав. Ударив
«Котигорошко вдруге, по пояс змія загнав у тік, ударив утретє,— зовсім убив». (з казки «Котигорошко»)

 
 

1186386 хр
398.21(=161.2)
К 14

Казки про тварин / ред. С. Д. Зубков, ред. О. І. Дей, ред., упоряд., авт. передм., прим. І. П. Березовський, ред. Д. В. Павличко, худож. Ю. І. Крига. - Київ: Дніпро, 1986. - 237 с. - (Бібліотека української усної народної творчості).

Книжка представляє художні зразки «тваринного епосу» - своєрідної форми вираження народної мудрості, вироблених уявлень про життя, поглядів на світ, моральні першооснови, прагнення передати наступним поколінням віру в добро і справедливість.

Хвалькувата муха
Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає ту, що сидить на розі вола:
 – А ти звідки їдеш, сестро?
 – З поля, – відповідає та, – цілий день орала з волами, аби люди мали хлібця досить!
Що вартий такий чоловік, котрий чужою працею хвалиться?..

 
 

1188689 хр
398.23(=161.2)
Н 30

Народні усмішки: анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилиці / упор. П. Ф. Гальченко, авт. передм., авт. прим. О. І. Дей, худож. А. Василенко. - Київ: Дніпро, 1986. - 311 с.: іл. - (Бібліотека української усної народної творчості).

У книзі представлено зразки класичного та сучасного українського народного гумору – анекдоти, жарти, дотепи, билиці та нісенітниці. Розвинене почуття комічного було і є однією з характерних рис національної вдачі українців. Переконайтесь у цьому, розгорнувши цю чудову книжку.

Проходячи повз шинок, сивий дідусь щоразу знімав шапку і тричі хрестився.
–       Діду, чого ви хреститесь? – питали старого.
–       А того, що проходжу повз потрійне кладовище: тут люди ховають і здоров’я, і гроші, і своє ім’я.

Кілька поліщуків прийшло в Київ на богомілля. Поставали вони коло дзвіниці, що в Лаврі, та й дивуються:
–     Ну як вони її побілили?
–     А як, - каже один, - повалили та й побілили.
–     А як вони хрест воткнули?
–     Нагнули да і воткнули.

 
 

1093832 хр 
1093831 аб 
Д2202 куц
398.91(=161.2)
У 45   

Українські прислів'я та приказки / ред. С. Д. Зубков ; упор. С. В. Мишанич; авт. передм. М. М. Пазяк; худож. А. Василенко. - Київ: Дніпро, 1984. - 390 с.: ил. - (Бібліотека української усної народної творчості). 

Прислів'я та приказки – це важлива частина фольклорної спадщини, одне з найцінніших духовних надбань кожного народу, в тому числі й українського. У гранично стислій, найлаконічнішій формі в них узагальнено історичний і соціальний досвід, набутий сотнями поколінь у боротьбі за своє існування, відбито звичаї та світогляд народу. Саме тому вони ніколи не зникнуть з української мови, допоки існуватиме наш народ. 
Книга вчить, як на світі жить.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Людей питай, а свій розум май!
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Де руки й охота, там скора робота.
Без труда нема плода.
З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся.

 
 

1214169 иск
398.82(=161.2)
К 17
 
Календарно-обрядові пісні / відп. ред. М. М. Пазяк, упор., авт. передм., авт. прим. О. Ю. Чебанюк, авт. гравюр В. Перевальський, авт. гравюр А. Павленко. - Київ: Дніпро, 1987. - 390 с. - (Бібліотека української усної народної творчості).

Пісня - то душа народу. Вона супроводжувала людину від народження й до останнього подиху. Жодна подія в житті людини не обходилася без пісні. Її співали скрізь і завжди. Кожне своє враження,кожне переживання людина виливала в пісні. До представленого збірника ввійшли кращі зразки української календарно-обрядової поезії: веснянки, петрівки, колядки, щедрівки, а також русальні та купальські пісні і фольклор, що супроводжує польові роботи.

Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала.
«Ой світи, сонце, світи та й не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів.
Щоб мій віночок живим зостався,
Щоб миленькому в руки дістався».
Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, до річеньки йшла
Ой на Івана, та й на Купала.

 
 

1130845 иск
398.8(=161.2)
С 69 

Соціально-побутові пісні / упор., авт. передм., авт. прим. О. М. Хмілевська, авт. гравюр В. Перевальський, авт. гравюр А. Павленко. - Київ: Дніпро, 1985. - 332 с. - (Бібліотека української усної народної творчості).

У неосяжному океані народної писемності важливе місце посідають соціально-побутові пісні: козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, робітничі. Крізь призму цих пісень допитливий читач може досліджувати цікаві аспекти життя українського народу.

Стоїть явір над водою, в воду похилився;
На козака пригодонька, козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися, вода корінь миє!
Не рад козак журитися, так серденько ниє!
Ой поїхав з України козак молоденький,—
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину та там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину:
«Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!»

 
 

1175759 иск
398.83(=161.2)
П 11   

Пісні кохання / відп. ред. Д. В. Павличко, упор., авт. передм., авт. прим. О. І. Дей, авт. гравюр В. Перевальський. - Київ: Дніпро, 1986. - 368 с. - (Бібліотека української усної народної творчості).

В багатобарвному суцвітті української народної пісенності чи не найпривабливішими кольорами виграє глибоко емоційна, поетична і мелодійна лірика кохання. Розкрийте цю книгу, читачу. І якщо ви закохані, ви обов’язково знайдете в ній пісню, що відгукнеться у серці.

Знати синю квітку
Поміж квіточками,
Знати бідну дівку
Поміж багачками.

Багата дівчина
В будний день вбереться,
Прийде до бідної,
З бідної сміється.

Багата дівчина
Роботи не знала.
Багата дівчина
Три дні копу жала.

Жала вона, жала,
Не вміла зложити,
Мусила бідної
Дівчини просити.

А бідна дівчина
Цілий тиждень робить,
В неділю вбереться, -
Квітонькою ходить.

 
 

1258141 иск
398.8(=161.2)
В 38

Весільні пісні / упор., авт. передм., авт. прим. М. М. Шубравська, худож. В. Є. Перевальський. - Київ: Дніпро, 1988. - 476 с. - (Бібліотека української усної народної творчості). 

Весільні пісні – найбільш численний в українському фольклорі жанр, багатство і різноманітність якого пояснюються особливістю різних  регіонів та тим, що весь хід українського весілля – від сватання й заручин до весільного понеділка - супроводжувався піснями. Знайомтеся з іще одним джерелом пізнавання нашої історії.

Горіла сосна, палала,
Під нею дівка стояла.
Під нею дівка стояла,
Русяву косу чесала.
– Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.
Більше служить не будете,
Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під хустку,
Більш не підете за дружку.
Під білий вельон з кінцями,
Більш не підете з хлопцями.
Горіла сосна, смерека,
Сподобавсь хлопець здалека.
Сподобавсь хлопець та й навік,
Тепер вже він мій чоловік.

 
 

1255533кп иск 
1255534 аб
398.83(=161.2)
П 11

Пісні родинного життя / відп. ред. І. П. Березовський, упор., авт. передм., авт. прим. Г. В. Довженок, худож. Г. Копаненко. - Київ: Дніпро, 1988. - 360 с. - (Бібліотека української усної народної творчості). 

Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов'язані з її особистим життям, подіями в сім'ї, родинними стосунками. До збірника включено кращі зразки українських народних пісень про сімейне життя, записаних в різних регіонах України.

Ой жоно моя, жононько!
Та люби мене, серденько!
А як я поїду від міста до міста,
Куплю своїй жоні спідниченьку з крам.

Зачекай, жоно, нехай приміряю,
Ой чи раз, чи гаразд, чи не коротенька.
Люби ж мене, моя жоно
Ще й моє серденько!

Ой жоно моя, жононько!
Та люби мене, серденько!
А як я поїду від міста до міста,
Куплю своїй жоні сорочку з краму.

Зачекай, жоно, нехай приміряю,
Ой чи раз, чи гаразд, чи не коротенька.
Люби ж мене, моя жоно
Ще й моє серденько!

 
 

1029798 хр
398.21(=161.2)
Б 95

Былины: Киевский цикл: сборник / сост., авт. предисл. И. Березовский, худож. А. Мезенцев. - Киев: Днипро, 1982. - 254 с.: ил. - (Бібліотека української усної народної творчості).

До збірника увійшли зразки билинного епосу, у яких злиті воєдино тема захисту батьківщини з темою народного життя. Билинні сюжети були створені переважно в часи Київської Русі. Ці епічні речитативні пісні в княжі часи виконували в Україні народні співці-музики, кобзарі. Билинні наспіви дуже подібні до плавної, співучої народної мови. 

Ой став молод-Добриня добре дбати, 
В чисте поле виїжджати, 
Доброго коня сідлати, 
А бере він сідло черкаськоє, 
Дванадцять попруг шовкових, 
Попружечки тягнуться — не рвуться, 
Стременочки зі золота заморського, 
Тягнуться — не ламаються. 
Золото-пряжечки — намокне та не ржавіє. 
Козак наш на коні сидить, 
Сидить та не старіє.
 Ой став молод-Добриня із двору виїжджати, 
Стала його рідная мати проводжати, 
Словами промовляти, 
Сльозами умивати: «Гей, лучче би, Добриня Микитич, 
Безпечно себе мав 
Та декуди в чистому полі не гуляв, 
На гору Сорочинськую не виїжджав, 
Змія не воював, 
Змієвих діточок не топтав, 
А ще лучче б ти у Пучай-річці броду не шукав,
Бо Пучай-річка струя бистрая, Як пожар вогнистая».
(уривок з билини «Добриня і змій»)