Юрій Андрухович: творчий провокатор і пророк

 
 

м1478048кп хр
84(4УКР)6-44
А 66

Андрухович Ю.  Таємниця. Замість роману.  – Харків : Фоліо, 2007. – 478 с.

Відвертий автобіографічний роман торкається творчого зростання та витоків таланту і майстерності автора. Письменник у форматі інтерв’ю розповідає про дім, сім’ю, формування смаків і світогляду, зав’язування та розвиток знакових знайомств і стосунків. Ліричний герой, про якого йдеться у романі «Таємниця», прагне свободи та самовираження. Він змінюється залежно від віку, про який йдеться в розділах книги, в кожному з них яскраво помітний ступінь розподілу особистої свободи і несвободи. Спершу він дитина, яка є керованою і залежною у світі дорослих. Пізніше солдат – людина, яка має ще менше влади над своїм життям і смертю. Хронологічно за розділами читач може спостерегти життя автора від дитинства через юність і молодість до зрілості. Епілог замикає кільце і сюжет повертається знову до дитячих років.

 
 

ф1487355 аб
84(4УКР)6-5
А 66

Андрухович Ю. Бу-Ба-Бу : вибрані твори / Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак ; Авторський проект В. Габора. – Львів : Піраміда, 2008. – 392 с.

17 квітня 1985 року Юрій Андрухович, Олександр Ірванець і Віктор Неборак створили на той час неофіційну літературну спільноту Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада). Кожен із авторів навіть має свої прізвиська. Юрій Андрухович як найстарший зветься Патріархом. Олександра Ірванця, якого завжди захоплювала нумізматика називають Підскарбієм. Віктор Неборак став Прокуратором через свою схильність до аналізу та літературознавства. Це були молоді хлопці, які зневажали правила і прагнули самовираження. Вони намагалися звільнити українську літературу від цензури та політичної заангажованості. Їм вдалося зберегти не тільки спільну творчість, але й особисту дружбу, яку не зруйнували ні час, ні відстань. Це видання – перша спроба зібрати під однією обкладинкою тексти трьох надзвичайно різних сучасних літераторів. Цікавим і важливим особливо для літературознавців будуть розміщені у збірнику біографічні та бібліографічні відомості про кожного з учасників групи й загальні матеріали – тези, декларації й думки про «Бу-Ба-Бу» кожного з бубабістів.

 
 

1556535кп чз
821.161.2.09
А 66

Андрухович Ю. Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами. – К. : Пабулум, 2018. – 239 с.

Ця книга з'явилася на світ із розмов трьох добрих друзів, які зібралися в Ворохті для того, щоб поговорити. Три дні неквапливих відвертих і цікавих бесід являють собою три розділи цієї книги. Розмови настільки відверті та влучні, що хочеться сидіти поряд, слухати і долучатися — коментарем, усмішкою, мовчазним розумінням. Бо цю бесіду ведуть письменник Юрій Андрухович, літературний критик Олександр Бойченко та журналіст Орест Друль. На двохсот сорока сторінках читач прочитає їхні роздуми про те, як з'являються книги, як навчитися писати, не оминуть вони боком і критику, і всілякі літературні премії. Є можливість дізнатися, що вони розуміють під хорошим текстом, що думають про поезію та прозу, їхні роздуми про  переклад Біблії. І, само собою, вони поміркують про мінливості життя. Ця книга – дивовижна можливість зазирнути за лаштунки літературного процесу діячів мистецтва. Бонусом для вибагливого читача є наявність наприкінці алфавітного покажчика імен, тож всі, кого згадували автори протягом цілої книжки (а це понад три сотні персоналій), зібрані тут докупи і гарненько впорядковані, зі вказаними номерами сторінок!

 
 

1545810кп чз
84(4УКР)6-44
А 66

Андрухович Ю. Лексикон інтимних міст: довільний посібник з геопоетики та космополітики. – 3-тє вид. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2016. – 434 с.

Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає 111 історій про 111 міст, у яких йому пощастило пережити щасливі та не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Крім того, кожна «лексикона» пригода є чітко вписаною не лише у просторові, а й у часові координати, що дає читачеві можливість здійснити слідом за автором 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів. Навряд чи варто очікувати від цього атласу, цього вкрай суб’єктивного «посібника з геопоетики і космополітики» об’єктивних характеристик Києва і Львова, Варшави і Нью-Йорка. Але в ньому напевно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи та смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. А також миттєві спостереження та глибші рефлексії, ліричність і смуток, іронію і сарказм – тобто усе те, завдяки чому наше спілкування зі світом набуває ознак інтимності.

 
 

1553081кп хр мба
821.161.2'06-31
А 66

Андрухович Ю. Рекреації : роман. – Харків : Ранок : Фабула, 2017. – 240 с.

У цьому невеликому дебютному романі описується поїздка друзів-поетів до Чортополя на Свято Воскресаючого Духу, такий собі український варіант бразильського карнавалу. З кожним із них там трапляються неймовірні пригоди, а наприкінці всіх чекає сюрприз від організаторів. Якщо Ви спробуєте пошукати Чортопіль на сучасній карті, то навряд чи його знайдете; хоча місце це не зовсім фантастичне, оскільки так називалося колись у давнину село Маріямпіль Івано-Франківської області. Роман написаний восени 1990 року, коли Україна стрімко мчала до незалежності, а Союз, особливо після літніх подій, був приречений. Саме цією постколоніальністю, п'янким духом такої незвіданої та бажаної тоді Свободи просякнутий цей постмодерністський роман, такий не схожий на всю тодішню літературу офіціозу. Тут немає сюжету як такого, а тільки опис подій одного дня і однієї ночі. Зате скільки там всього відбувається – справжня буфонада, каламбур, гротеск і карнавал. Драйв і енергія переповнюють кожен рядок оповіді. Роман «Рекреації» уже давно зайняв почесне місце в сучасній українській літературі. Окрім роману до збірки увійшло ще 5 оповідань.

 
 

1562133кп хр
821.161.2'06-4
А 66

Андрухович Ю. Тут похований Фантомас: есеї: вибрані ТСН-ки 2010–2014 рр. – 3-тє вид. – Брустурів : Дискурсус, 2019. – 238 с.

Ця книга є своєрідний зріз історії України останніх років. Вона складається з колонок письменника, написаних для сайту «Телевізійної служби новин». Інакше кажучи — ТСН-ок як означено цей жанр у підзаголовку. Зібрані разом, ці коротенькі твори на межі журналістики, есеїстики та малої прози охоплюють період від 2010 по 2014 рік. До уваги читачів – своєрідне вибране з цих щотижневих записів, розташоване у суворо хронологічній послідовності. Готуючи цю збірку, автор свідомо не вносив змістових коректив, але вважав за доцільне вказати точну дату кожної публікації. Дати тут є не тільки каркасом, але й значною мірою орієнтиром. Центральне в цій книзі є есе «Тут похований Фантомас», бо в ньому зібрані всі проблеми, які автор порушує знову й знову в наступних оповідках. Письменник у жодному інтерв’ю не дав відповіді, чому саме цю назву обрав для видання. Але, можливо, він про це сказав уже в самій книзі: «У нас в Україні на Гелловін теж цікаво. І на Гелловін, і завжди. Таке враження, наче в нашу землю справді закопали когось дуже недоброго. Суцільна ніч. Устигай тільки бачити й боятись. І коли вже ті треті півні світанку?»

 
 

1573409кп чз
821.161.2'06-31
А 66

Андрухович Ю. Радіо Ніч: роман. – Чернівці : Померанцев Святослав, 2021. – 456 с.

«Радіо Ніч» – найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Це історія про музиканта, героя барикад, революціонера Йосипа Ротського, який через життєві обставини створює нічну радіостанцію «Радіо Смуток». Головний герой – музикант на барикадах, на своєму радіо він має власний плейлист, який вмикає слухачам. Філософ і письменник Володимир Єрмоленко назвав книгу «акустичним романом», бо музика грає важливу роль у тексті. Зокрема, читачі мають можливість послухати саме ті твори, які вмикає Ротський, за допомогою QR-коду, розміщеного на обкладинці. У тексті є трохи детективу, містики, соціально-політичної проблематики, а також чимало відсилань до інших авторів і книжок: Роберта Вальзера (власне, його «Прогулянку» Юрій Андрухович переклав українською), Едґара По, Михайла Булгакова, Йоганна Вольфґанґа Ґете, Біблії, Тибетської книги мертвих та інших.

Автор розповів, що радіо у назві не випадкове: «Це дивовижне явище. Радіо залишає вимір перебування сам на сам, вимір інтимності, вслуховування у щось інше або дуже близьке, знайоме. Радіо, безумовно, музичне. Герой роману – ексмузикант, в силу зовнішніх обставин, поступово втратив здатність грати на клавішних інструментах на тому рівні, як колись міг. І радіо стає його новим інструментом».