Невідома Україна
1. Вечерський В. Українські монастирі. – К.: Наш час, 2008. – 400с. - (Сер. «Невідома Україна»).
Книжка присвячена українським монастирям як прадавнім центрам духовності, культури, освіти нашого народу, а також як видатним архітектурним ансамблям, з якими пов’язана історія України та її окремих регіонів. Розповідається про основні правила заснування, будівництва та устрою християнських монастирів, про їх благодійницьку та культурну працю. Про руйнування монастирських ансамблів за часів тоталітарного режиму у ХХ ст., про їх сьогоднішнє відродження. Більша частина книги присвячена розповіді про основні, найвідоміші й найстародавніші монастирі
2. Відейко М.Ю., Кот С.І. Наукова спадщина Олега Ольжича / М.Ю.Відейко, С.І.Кот. – К.: Наш час, 2007. – 296с. – (Сер. «Невідома Україна»).
Постать Олега Кандиби (Ольжича) по праву вважається символом цілого покоління української молоді, яке вийшло на арену життя у 20-х - 30-х роках ХХ століття і щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, кожна година, хвилина та секунда життя й діяльності були спрямовані на служіння своєму народові, служіння віддане та свідоме, без огляду на власні інтереси, можливу кар'єру та цілком реальні небезпеки. Науковці у Європі та США знали археолога, доктора Кандибу. Хтось захоплювався поезіями О. Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього по-іншому: «Ідеаліст», «Доктор». Однак наукові праці він підписував завжди однаково: О. Кандиба. У 23 роки захистив докторську дисертацію, учасник міжнародних експедицій, автор півсотні друкованих праць, популяризатор археологічних відкриттів, в тому числі - в Україні. Перебуваючи в Америці, 1938 року він бере участь у заснуванні Українського наукового інституту у США і формує перший збірник його наукових праць, видання якого організовує у Празі в 1939 р. Цей рік став останнім, коли діяв Ольжич-археолог. Почалася друга світова війна - життя вимагало стати політиком і солдатом. У повному обсязі результати його наукових досліджень, які і досі продовжують зберігати свою наукову актуальність та привертають увагу сучасних науковців, були видані лише у 2007 році. Відтак лише нині виникла можливість оглянути її та спробувати оцінити з точки зору сучасної археологічної науки
3. Відейко М. Шляхами трипільського світу. – К.: Наш час, 2007. – 296с. – (Сер. «Невідома Україна»).
Що таке трипільська культура, трипільська цивілізація? Звідки походять її творці та як вони виглядали? Якими були їхні житла й поселення? Чи мали вони письменність? Якою мовою спілкувались? Чи існувала трипільська держава? Чому саме трипільська культура привертає нині увагу не лише науковців, а й політиків, митців, бізнесменів? Яке відношення вона має до сучасної України? Де можна побачити трипільські старожитності й у яких книжках про них можна прочитати? Чи відомо вам, що плавити метал на території України почали понад 6000 років тому? Відповіді на ці та багато інших запитань пропонує книга "Шляхами трипільського світу", який є частиною невідомої України, історія котрої прихована в імлі тисячоліть. Це історія нашого краю тих часів, коли між Карпатами та Дніпром існувала квітуча культура - складова найрозвиненішої у Старій Європі цивілізації.
4. Глушко Ю. Омріяна країна дітей Одина. – К.: Наш час, 2008. – 208с. – (Сер. «Невідома Україна»).
Коротка історія заселення теренів України готами 2–4 ст. н.е., коли формувався ранній слав”янський етнос. Згідно з давніми джерелами, на території сучасної України, в районі Дніпропетровської та Запорізької областей остготи побудували свою столицю Данпарстат (біля сучасного поселення Башмачка), на території Криму остготи створили своє королівство, яке включало такі фортеці, як Мангуп, Чуфут-Кале, Бакла. Черняхівская культура стала археологічним відображенням імперії Германаріха. В її матеріалах сполучаються готські витоки вельбарської культури, місцеве раннєслов’янське населення зарубинецької культури а також нащадки кочових імперій скіфів і сарматів. За 200 років готської історії вони перетворюють свою державу в римську провінцію, готи зіграють ключову роль в історії пізньої Римської імперії. Готи розчинились в місцевому скіфо сарматському населенні, що пізніше дасть поштовх формуванню культури ранніх слов'ян.
5. Єльников М.В. Золотоординські часи на українських землях. – К.: Наш час, 2008. – 192с. – (Сер. «Невідома Україна»).
Книжка розповідає про часи монгольського нашестя та державу Золота Орда, вплив яких на долю населення Київської Русі і Половецького степу, на жаль, й на сьогодні не має усталеної оцінки. Незважаючи на багаторічні дослідження, питання про золотоординську епоху лишається «білою плямою», з'ясування якого мало би неабияке значення для середньовічної історії України. У книзі розглядаються контакти слов'янського населення з тюркомовними кочівниками, що позначилось на етнографічних особливостях української культури. Книжка розбиває усталений погляд на степовий регіон як «Дике поле», де проживала не тільки осіла і кочова людність, але й існували значні ординські міста.
6. Казанцева Л., Кислюк В. Київське вікно у Всесвіт/ Л.Казанцева, В.Кислюк. – К.: Наш час, 2007. – 197с. – (Сер. «Невідома Україна»).
У книзі на основі численних публікацій, Інтернет-видань та архівних матеріалів досліджується в хронологічному порядку історія розвитку астрономії у Києві від архаїчних часів до сьогодення. Книга містить розповідь про астрономічні уявлення наших пращурів, зафіксовані в археологічних знахідках (архаїчна астрономія) та свідченнями літописців (літописна астрономія). Звертається увага на єретичність астрономії середніх віків, пожвавлення інтересу до астрономії в епоху Відродження, зародження телескопічної астрономії та виникнення перших астрономічних обсерваторій у Європі та на території теперішньої України. Для старшокласників, студентів та викладачів навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, а також для вчених та всіх, хто цікавиться історією європейської та вітчизняної науки.
7. Корнієнко О. Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр. / О.М.Корнієнко, 2008. – 488с. – (Сер. «Невідома Україна»).
Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр.
Книгу присвячено малодослідженій сторінці історії одного з п'яти слобідських полків. Утворені на засадах полково-сотенного устрою та козацького самоврядування, слобідські полки були автономними формуваннями у складі Московської держави, що безпосередньо підпорядковувалися царському уряду.
8. Липа К. Під захистом мурів. – К.: Наш час, 2007. – 184с. – (Сер. «Невідома Україна»).
Що таке оборонна архітектура? Відповісти на це питання не так легко, як може здатись на перший погляд. Адже оборонна архітектура — це не просто потужні мури, високі вежі та мальовничі замки. Це — дзеркало життя мільйонів людей протягом століть. У цьому дзеркалі відбились політичні інтриги, технологічні новинки, побутові звички, та, звичайно ж, героїчні діяння тогочасних мешканців фортець та замків. Фортифікаційні споруди — це кам’яний літопис, який розповість чимало захоплюючих історій тому, хто забажає його прочитати.
У всіх країнах Європи пошуки ідеального способу оборони, що зробив би укріплення неприступним, велися своїми шляхами протягом століть. Таким чином складалися своєрідні місцеві школи оборонної архітектури, що жваво обмінювались досвідом. Не стояли осторонь цих пошуків і наші предки. Про те, як розвивалось фортифікаційне мистецтво на теренах сучасної України, хто і як захищав та атакував твердині, що за люди були замовниками й мешканцями фортець і замків, ви дізнаєтеся з цієї книги.
9. Сидор-Гібелинда, Олег. Українці на венеційській бієнале: сто років присутності / Олег Сидор-Гібелинда. — К.: Наш час, 2008.— 306 с. .— (Сер. «Невідома Україна»)
Автор висвітлює історію найвідомішого у світі фестивалю мистецтв – Венеційської Бієннале, у дзеркалі якої, в свою чергу, відбилася складна та суперечлива історія образотворчого мистецтва ХХ століття. З самого початку її існування українські митці були її найактивнішими учасниками – як на рівні приватної участі (Рєпін, Мурашко, Архипенко), так і в складі окремих угруповань (бойчукісти), і лише останні кілька років – в контексті національного представництва, часто викликаючи суперечки та захоплення. Історія її власного мистецтва відбувалася у діалектичному протистоянні-притягувані з мистецтвом модернізму. Книга – про взаємодію Україну й Заходу, про місце її талантів у світі та сприйняття їх світом, про парадокси визнання та прекрасну марноту актуального. А також – про феномен виставки сучасного мистецтва як своєрідного свята, карнавалу геніїв (та «голих королів»).
10. Степанчук В. Льодовики, мамонти та первісні люди: Україна мільйон років тому. – К.: Наш час, 2007. – 192с. - (Сер. «Невідома Україна»)
Близько мільйона років тому на теренах сучасної України з'явилися істоти, озброєні кам'яними знаряддями. Розпочався відлік перших тисячоліть нижнього та середнього палеоліту - епохи, яка завершилася лише близько 30 тисяч років тому з поширенням Homo sapiens і його культури. Мільйон років присутності давньої людини на теренах України - період великий навіть у геологічному сенсі. За цей час неодноразово змінювався клімат і ландшафти, мінявся рослинний та тваринний світ, наступали та відступали льодовики, несталими були навіть обриси морів, та й людність, що населяла територію України в різні періоди відрізнялася одна від одної навіть за фізичною будовою. Що ж наразі відомо про перебіг подій у ці віддалені часи, про повсякденне життя наших пращурів і про них самих: як вони виглядали, де жили, на яких тварин полювали, якими знаряддями користувалися, як ховали своїх небіжчиків? Саме про це йдеться в цій книжці, а також про відкриття і відкривачів, про наукові дискусії і загадки, які ще чекають своєї відповіді. Ось одна з них: чому і за яких обставин щезли неандертальці, чи збереглася в наших жилах хоча б частка їхньої крові?
11. Чухліб, Т. В. Шлях до Полтави: Україна і Росія за доби гетьмана Мазепи / Т. В. Чухліб. — К.: Наш час, 2008. — 263 с. — (Сер. «Невідома Україна»).
Триста років тому відбулося повстання на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, а потім —сумнозвісна для України Полтавська битва. На жаль, із різних причин розуміння цих подій донині залишається в полоні народних міфів та ідеологічних нашарувань. А тому на основі вітчизняних і зарубіжних історіографічних здобутків, новознайдених документів і матеріалів автор висвітлює складні відносини між Українським гетьманатом і Московським царством в останні десятиліття XVII — на початку XVIII ст., тобто в добу правління І. Мазепи. Автор також описує участь козацької України у «загальноєвропейській» Великій Північній війні 1700–1721 рр. на першому її етапі, досліджує мотивацію переходу І. Мазепи з-під зверхності царя Петра І до протекторату шведського короля Карла XII Густава, міжнародні й військові аспекти Полтавської битви тощо, простежує діяльність наступника Мазепи — гетьмана Пилипа Орлика.
Крім того, у книзі приділено увагу сучасним проблемам відновлення національної пам’яті про доленосні для України та Росії події далекої давнини.
Спецпроєкт
