Уроки української від Бориса Антоненка-Давидовича. Урок 6

Давноминулий час i описова форма з словами було, бувало

Продовжуємо уроки української мови разом із письменником і мовознавцем Борисом Антоненком-Давидовичем. Сьогодні розглянемо приклади правильності вживання деяких дієслів. Дієслова – самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». В українськiй мовi, на відміну від російської, є два минулі часи – минулий i давноминулий. У яких конкретних випадках можемо застосовувати ці часи дієслова та які частки вказують на минулий час?

Надаємо слово авторові Борису Антоненку-Давидовичу.

Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше вiд другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст; «дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домі одправу, i заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш... знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук i йде по бiлiй галявi до берези» (Леся Українка).

На минулий час указують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише... що це – не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квiтка-Основ’яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).

Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я – нелюба» (народна пісня).

 

Радимо прочитати:

Авраменко О. 100 експрес-уроків української. Ч. 2.; худож. Н. Гайда; наук. консультант К. Городенська.– Київ: Книголав, 2018.– 191 с.: іл.– 186 с.

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.– Київ: Центр учбової літератури, 2020.– 283 с.

Караванський С. Секрети української мови.– 2-ге вид., розш.– Львів: БаК, 2009.– 344 с.

Русанівський В.М. Дієслово – рух, дія, образ.– Київ, 1977.– 111 с.

 

Ірина Савченко
за книгою Б. Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо»

Опубліковано: Квiтень 2024