Увечері минулої п’ятниці на привокзальній площі Дніпропетровська, яка донедавна носила ім’я Григорія Петровського, відбулася знакова для міста подія. Місцеві активісти дружно під звуки Гімну України і запальні патріотичні пісні гурту «Вертеп» знесли величну скульптуру самому Григорію Петровському. Без малого 40 років його могутня спина зустрічала усіх прибулих до міста — пам’ятник стояв задом до вокзалу. Тепер же на постаменті залишилися лише його черевики. Що й казати — навіть у порівнянні з недавнім знесенням пам’ятника Леніну в самісінькому центрі міста ця подія для Дніпропетровська є особливою і символічною...
Чи не забагато честі товаришу Петровському ?
Особливу значимість такій події надавало те, що позбулися пам’ятника людині, на честь якої і назване мільйонне місто.

Дата встановлення цієї скульптури — 1976 рік — теж фальшива. Адже саме тоді Дніпропетровськ гучно відзначив своє так зване 200-річчя, пов’язане з іменем російської імператриці Катерини II. Хоча історики вже давно переконливо довели, що ця «вража баба» до заснування обласного центру і найменшого стосунку не має. Бо насправді під її егідою будували Катеринослав Кільченський, розташований за територією самого міста, а міський уклад у тутешніх поселеннях Половиці та Новому Кодаку склався задовго до 1776 року, від якого тодішній владі чомусь заманулося робити відлік історії мегаполісу, яка таким чином була обділена і вкорочена.
Фальшиву круглу дату відзначали з притаманним для тих часів розмахом. Зокрема, саме до неї приурочили відкриття театру опери і балету, а також встановлення монументального пам’ятника Григорію Петровському на привокзальній площі.

Автором цієї скульптури є відомий дніпропетровський митець Костянтин Чеканьов, нині вже покійний. Як пригадує його вдова Марія Осипівна, ще до того, як за пам’ятник взявся її чоловік, над проектом працювали митці в приміщенні біля вокзалу. Робота йшла вкрай важко. Після того, як на неї витратили майже 8 років, у Києві скульптуру повністю забракували. Отож довелося оголошувати конкурс, за результатами якого над проектом пам’ятника став працювати Костянтин Чеканьов. Саме його метрова модель і сподобалася прискіпливій комісії. Але при цьому до запланованої дати відкриття пам’ятника залишалося вкрай мало часу — близько року. Отож Чеканьов разом зі зварником Віктором Карнаухом мусили працювати буквально цілодобово, покликавши на підмогу ще одного відомого дніпропетровського скульптора Володимира Небоженка.
Згодом унікальною назвуть не лише саму скульптуру, а й постамент, на якому її встановили. Та й техніку обробки граніту при виготовленні пам’ятника називали неповторною.
Водночас з іменем Петровського в обласному центрі намітився очевидний перебір — і привокзальна площа, і проспект, і відомий металургійний завод, і саме місто названі на його честь, а тут ще й величний пам’ятник у гамірному місці поруч із вокзалами та центральним ринком Озеркою постав...
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:   http://www.umoloda.kiev.ua/number/2766/219/96613/