За економічним потенціалом Придніпров’я завжди було головним конкурентом Донбасу. Нині в Дніпропетровській та Запорізькій областях проживає 5,1 млн осіб, що становить 11,9% населення країни без окупованого Росією у 2014 році Криму та менш ніж 13%, якщо рахувати без не підконтрольних Києву окремих районів східних областей (ОРДіЛО). Натомість, уже за даними 2013 року, на Придніпров’ї було вироблено 14,1% вітчизняного ВВП (без Криму). Уже тоді регіон ледь поступився сукупному показникові довоєнних Донецької та Луганської областей (неповні 15%). При тому що в розрахунку на особу обсяг валового продукту в Придніпров’ї вже тоді був більший: $5,8 тис. на Дніпропетровщині й $3,75 тис. на Запоріжжі проти $4,7 тис. на Донеччині й $3 тис. на Луганщині.
А після подій 2014–2015 років уже не може йтися про жодне конкурування із Придніпров’ям Донбасу чи будь-якого іншого регіону країни за винятком Києва. Проте якщо обрахувати частку Придніпров’я в національній економіці за винятком столиці (бо ж її офіційна частка у ВВП куди більша, ніж реальна вага у виробництві країни), то показник уже 2013 року становив 17,9%. Даних за 2014-й наразі немає, однак з огляду на втрату частини економічного потенціалу на Донбасі нині Придніпров’я концентрує в собі до чверті економічної потужності країни. Із тих орієнтирів, які є, виходить, що за результатами першого півріччя 2015-го частка Придніпров’я у промвиробництві становила 29,5% проти донбаських 12,9%. Регіон забезпечив 26,6% товарного експорту країни проти 10,2% з Донбасу, хоча за той самий період торік дав лише 22,6% проти 24% відповідно. Вивіз у Донбасу сьогодні ледь перевищує аналогічні показники слабшої Запорізької області (8%).
Нові тренди в економіці
Економіка Придніпров’я за останні сім років пройшла процес глибокої трансформації та адаптації виробництва до викликів часу. Мова і про вплив світової економічної кризи 2007–2009 років, і про посилення конкуренції на металургійному ринку світу внаслідок виходу на нього потужних гравців із Китаю та інших країн, що розвиваються, і про підвищення цін на газ для хімічної промисловості, і про зменшення постачання низки видів машинобудівної продукції до Росії внаслідок введених після створення Митного союзу обмежень. Спричинений усіма цими факторами процес адаптації був болісним, однак його наслідком стало зміцнення економіки ре-гіону до зовнішніх викликів.
 Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://tyzhden.ua/Economics/147668