Моя мама, Олена Дмитрівна Десятерик, у дівоцтві Трицкан, народилася на Івано-Франківщині (тоді — Станіславщині) ще за Польщі, 16 листопада 1935. Бачила прихід «перших Совітів», німецьке вторгнення, другі Совіти, боротьбу УПА проти обох окупацій. Переїхала до мого батька, Валентина Десятерика,  в Дніпро (тоді — Дніпропетровськ) у 1962. З 1965 й до виходу на пенсію працювала в обласній газеті «Зоря» — літредакторкою, кореспонденткою, завввідділом. Досі веде започатковану 37 років тому рубрику «Особисте», що тепер називається «Де ти, моя доле?» Читачі й читачки називають маму «наша Оленка». Це справжній клуб самотніх сердець Олени Десятерик; парами й сім’ями, які з’явилися завдяки «Моїй долі», можна було би заселити ціле містечко. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: 

https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/lyubov-smert-i-knyzhky