24 грудня 2015 року Верховна Рада проголосувала за закон №3629 — з невиразною назвою «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо узгодження норм Бюджетного кодексу зі змінами до галузевого та податкового законодавства)». А вже 31 грудня Президент Петро Порошенко підписав цей закон та повернув його до стін парламенту. Суб’єктами законодавчої ініціативи виступили Прем’єр Арсеній Яценюк та Кабінет Міністрів України. У цьому законі цікавим є передусім таке — набуте урядом (зокрема й Мінфіном) право «отримувати інформацію, що містить банківську таємницю, персональні дані, при реалізації повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат». Іншими словами, банківська таємниця, котра досі була недоторканною, може бути порушена в ім’я пошуків неправдивих одержувачів субсидій. Якщо в абонента буде виявлений банківський рахунок, кредитна чи депозитна картка, на нього чекає адміністративне покарання за свідомий обман. Вочевидь, зайве казати, що в західних країнах поняття банківської таємниці закладалося ще в XIX столітті й суворо охоронялось. Швейцарія — еталон бездоганно працюючої банківської системи — не відмовилася від охорони чужих фінансових секретів навіть тоді, коли у 2013 році в цій країні вступив у силу федеральний закон про міжнародну допомогу у податкових питаннях. Україна не Швейцарія, що є, безумовно, дуже прикрим. Водночас є ще один момент, здатний викликати занепокоєння. Ніхто не може гарантувати, що отриману Мінфіном банківську інформацію використають тiльки з метою верифікації. А не передадуть, скажімо, як естафету, податковим органам абощо. Прикметно, що отримані Мінфіном можливості про доступ до банківської таємниці є наразі навіть ширшими, аніж у СБУ чи правоохоронних органів. При цьому притягнути якогось чиновника за статтею ККУ, котра стосується розголошення банківської таємниці, за нових умов видається цілковито неможливим. Верховна Рада визнала своїм голосуванням, що таємниць більше не існує. Такий порядок речей, напевно, дійсно посприяє певній економії в царині нарахування субсидій, проте навряд чи підтримає взаємну любов держави та її громадян. З повним текстом статті ознайомтесь у відділі періодики ДОУНБ і на сайті газети: http://umoloda.kiev.ua/number/2770/188/96730/