Кочеров Михайло  

Призупинення дії трудового договору в умовах війни: новели закону

Призупинення дії трудового договору визначено в Законі як тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Наведене формулювання, на наш погляд,  є доволі невдалим.

Почати можна з того, що відповідно до ст. 21 КЗпП за трудовим договором обов’язок роботодавця полягає не у забезпеченні працівника роботою, а у дотриманні сукупності обов’язків – виплати працівникові заробітної плати та забезпеченні умов праці, необхідних для виконання роботи. Безперечно, що поняття забезпечення умовами праці набагато ширше, ніж  забезпечення роботою. До того ж обов’язки роботодавця не обмежуються тільки тими, що наведені у ст. 21 Кодексу. КЗпП містить цілий комплекс інших обов’язків, які як прямо передбачені в главах Кодексу, так і кореспондуються з правами працівника.

Разом із тим виконання роботи теж не є єдиним обов’язком працівника. Існують ще інші технологічні, нормативні тощо обов’язки. Наприклад, трудовим обов’язком працівника може бути зобов’язання із збереження комерційної таємниці. І такий обов’язок однозначно не є роботою, що являє собою фактичні дії з виконання завдань у межах спеціальності та кваліфікації.

Тому законодавцю треба визначитися, чи є призупинення дії трудового договору лише сукупністю «забезпечення роботою – виконання роботи», чи йдеться про призупинення трудового договору як зобов’язання, яке включає призупинення всіх обов’язків сторін такого зобов’язання.   

Якщо цього не зробити, то ризик виникнення трудових спорів залишиться, особливо стосовно фінансових питань. Якщо ми звернемося до ч. 3 ст. 13 Закону, в якій зазначено, що «відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України», то зможемо зробити висновок, що на державу-агресора покладений обов’язок тільки із відшкодування наведених платежів за період воєнного стану на час призупинення. А щодо інших фінансових обов’язків роботодавця, які виникли до початку воєнного стану, або обов’язку працівника із відшкодування матеріальної шкоди Закон не містить відповідних приписів, а отже, нам треба керуватися КЗпП та іншими чинними законодавчими актами.

Зараз практика ділового обороту свідчить, що, підписуючи правочини про призупинення трудового договору, роботодавці вважають, що у період припинення вони не мають жодного обов’язку, який був покладений на них трудовим законодавством. Але, як нами було наведено вище, це доволі спірна позиція. 

З повним текстом можна ознайомитись на сайті газети: