КАЛЕЙДОСКОП ПЕРIОДИКИ

 
ПЕРIОДИКА ЗА РУБРИКАМИ

Для дома, для семьи
Как подготовиться к празднику
Красота и мода
Культура. Искусство.
Наука. Техника
Педагогика
Политика
Право
Ретро
Сельское хозяйство
Филология. Художественная литература
Экономика
 
Переглянути все

Ретро

[1] 2 3 4
 

 

Инженерно-физический журнал
Научное издание
 
 

Публикует результаты теоретических и экспериментальных физических исследований в области теплофизики, тепломассообмена, теории теплопроводности, термодинамики необратимых процессов, теории сушки, строительной теплофизики, структурно-механических характеристик дисперсных систем, реодинамики, реологии.

Издатель: Институт тепло- и массообмена имени А.В. Лыкова НАН Беларуси, Минск, Беларусь
Выходит 6 раз в год
На русском и английском языках Издается с января 1958 г.
Переиздается на английском языке под названием Journal of Engineering Physics and Thermophysics издательством Springer New York.

Отдел периодики получал этот журнал с 1961 по 2003 год.
Вашему вниманию предлагается начало статьи в рубрике «Ретро».
Ознакомиться с этим и другими выпусками Вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.
Тел.(0562) 47-37-72



Страницы журнала :   1 

 
 

Электрическая и тепловозная тяга
Производственно-технический журнал
 
 

Рассчитан на машинистов локомотивов и их помощников, ремонтников, инженерно-технических работников железнодорожного транспорта и метрополитена. Освещает передовой опыт эксплуатации и ремонта локомотивов, электро- и дизельпоездов, тяговых подстанций и контактных сетей, вопросы внедрения новой техники, безопасности движения поездов.
Ежемесячн ый журнал
Основан в 1956 году.
Отдел периодики получал этот журнал с 1957 по 1969 годы.
Вашему вниманию предлагается начало статьи в рубрике «Ретро».
Ознакомиться с этим и другими выпусками Вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.
Тел.(0562) 47-37-72



Страницы журнала :   1 

 
 

Шахматы в СССР
Шахматный журнал
 
 

Советский шахматный ежемесячный журнал, печатный орган Шахматной федерации СССР. Журнал был основан в 1931 году на базе журнала «Шахматный листок». По состоянию на 1987 год распространялся в 50 странах мира, общий тираж: 52 тыс. экземпляров. В 1995 году журнал был переименован в «Шахматы в России». В 1999 году журнал перестал выходить.
• 1921: начал издаваться «Листок шахматного кружка Петрогубкоммуны». Первый номер 20 апреля (как и все последующие) действительно представлял собой листок: на лицевой стороне были приведены две шахматные партии, ещё две и хроника шахматных событий располагались на оборотной стороне. Тираж составлял 200 экз. К концу года были выпущены 34 листка (тираж вырос до 500 экз.), затем издание было приостановлено.
• Август 1922: издание переименовано в «Шахматный листок» и стало журналом, органом Петроградского шахматного собрания (тираж до 1 тыс. экз.). В 1923 году журнал участвовал в кампании по созданию Всероссийского шахматного союза, после чего стал его печатным органом. После III Всесоюзного шахматного съезда (1924) журнал был передан Всесоюзной шахматной секции Высшего совета физической культуры.
• 1931: с 13-го номера журнал получил название «Шахматы в СССР». Первые годы печатался в Ленинграде, с 1938 года — в Москве.
• 1941—1945: в период войны журнал не выходил.
• 1992: после распада СССР «Шахматы в СССР» объединили с «Экспресс-шахматы» и переименовали в «Шахматный вестник».
• 1995: переименован в «Шахматы в России».
• 1999: выпуск журнала прекращён.
Основные задачи и направления деятельности журнала:
• Освещение актуальных мировых событий шахматной жизни.
• Повышение шахматной квалификации читателей, публикация справочных и исследовательских материалов по шахматной теории и истории шахмат.
• Содействие организации шахматного движения в стране, организации соревнований и конкурсов.
• Анализ деятельности республиканских шахматных федераций и клубов.
Постоянные разделы журнала:
• Партии
• Теория
• Творческая трибуна
• Наша школа
• Из классического наследия
• История и современность
• Шахматы — добрый спутник
• За рубежом
• Композиция
• Письма читателей
• Архив
и другие.
Издательство: Физкультура и спорт
Язык: Русский

Отдел периодики получал этот журнал с 1945 по 1991 годы.
Вашему вниманию предлагается начало статьи Романовского П. «Всесоюзный женский чемпионат».
Дочитать статью Вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.




Страницы журнала :   1 

 
 

Радянська жінка
Громадсько-політичний ілюстрований журнал
 
 

Поряд статей про участь і досягнення радянських жінок у господарському, політичному, науковому і культурному житті, містив поради щодо виховання дітей, охорони здоров’я, домашнього побуту, моди тощо. Журнал «боровся» за мир і демократію у світі. У журналі співробітничали визначні радянські письменниці. Наклад у 1973 році становив 1,7 млн примірників.
Був органом Української республіканської ради професійних спілок і Спілки письменників України.
Виходить у Києві з 1946 року. З дев’яностих років під назвою «Жінка».
Виходить 12 разів на рік.
Видається українською мовою.
Відділ періодики отримує це видання з 1946 року.
Вашої уваги пропонується перша сторінка статті Кодацької Л. «Шевчено і світова література».
До Ознайомитись з представленим та іншими номерами журналу можна за адресою:
м. Дніпропетровськ,
пр. К. Маркса, 18.
Відділ періодики ДОУНБ.



Страницы журнала :   1 

 
 

Вокруг Света
Научно-популярный и страноведческий журнал
 
 

Журнал был основан в Санкт-Петербурге в 1861 году и издаётся на протяжении уже полутора веков. «Вокруг света» публикует новые взгляды на известные исторические события, рассказы о знаменитых людях и их судьбах, информацию о научных и географических открытиях и технических достижениях. Большую часть материалов составляют репортажи, подготовленные специально для журнала.
Журнал землевладения, естественных наук, изобретений и наблюдений» появился в книжных магазинах Петербурга в декабре 1860 года с датой – «январь, 1861 года".
Первым издателем журнала «Вокруг Света» был Маврикий Осипович Вольф (1825-1883), человек, хорошо осведомленный о читательской среде того периода и заботящийся о просвещении русского народа.
1825-1915 годы.
Первым редактором журнала стал Павел Матвеевич Ольхин
Владея в совершенстве французским и немецким языками, практически все материалы для журнала и начавшего выходить в 1862 году приложения «Природа и Землеведение», он переводил сам. И, чтобы максимально достоверно и оперативно информировать читателя на основании материалов европейских изданий, переехал в Баварский Нюрнберг вместе со своей женой, которую обучил всем известным ему методам перевода.
Богатые библиотеки, Национальный музей и архивы способствовали совершенствованию Павла Матвеевича как переводчика и автора журнала. Редактор сформировал основной принцип нового журнала — показывать жизнь на планете глазами очевидца. Этому принципу «Вокруг Света» верен по сей день.
Возможно, сведений о существовании журнала «Вокруг Света» сегодня не было, если бы братья Михаил и Евгений Вернеры не взялись за возобновление выпуска издания в 1885 году. Журнал стал выходить в Москве под названием: «Вокруг Света. Журнал путешествий и приключений на суше и на море».
Образование братья получили за границей, что повлияло на их видение концепции журнала в целом, а в частности на его оформление – желание соответствовать европейским стандартам выражалось в стремлении придать изданию необычный вид.
С 1895 года четко прослеживается научность журнала, помимо рассказов, романов и путешествий много внимания стало уделяться флоре и фауне. Появляются рубрики, сменяющие друг друга: «Из области естествознания», «Из жизни растений», «География и этнография», «Астрономия и космография». Неизменной остаётся актуальность журнала – печатаются материалы на самые острые и интересные темы.
Например, журнал подробно освещает начавшееся освоение небесного пространства – на его страницах появляются материалы о новейшем изобретении – летательных аппаратах. Богатые библиотеки, Национальный музей и архивы способствовали совершенствованию Павла Матвеевича как переводчика и автора журнала. Редактор сформировал основной принцип нового журнала — показывать жизнь на планете глазами очевидца. Этому принципу «Вокруг Света» верен по сей день.
После начала репрессий и революционных восстаний журнал закрылся и не выпускался 10 лет.
И вот в 1927 году появилось сразу два издания. Одно выходило в Москве – «Вокруг Света. Путешествия, приключения на суше, на море и в воздухе», в качестве бесплатного приложения к «Всемирному следопыту»; выпускало его государственное акционерное издательское общество «Земля и фабрика». Другое - «Журнал сюжетной литературы, революционной романтики, научной фантастики, приключений, путешествий и открытий» - в Ленинграде, в издательстве «Красная газета».
Другое - «Журнал сюжетной литературы, революционной романтики, научной фантастики, приключений, путешествий и открытий» - в Ленинграде, в издательстве «Красная газета».
После начала Великой Отечественной Войны журнал не издавался 4 года и только в 1946 году издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» возобновило выход журнала под названием «Ежемесячный географический научно-популярный и литературно-художественный журнал «Вокруг Света».
Множество материалов было посвящено родной земле, а так же зарубежным странам. Не обходилась стороной и тема минувшей войны и её последствии.
В 1961 годужурналу исполнилось 100 лет.
На страницах журнала публикуются поздравления не только от постоянных читателей и верных соратников журнала, но и от вышестоящих инстанций, где сформулирована главная задача издания, по мнению главы ЦК Н.С.Хрущёва (1894 -1971): продвижение идей коммунизма в сознание советского народа и народов других государств.
В связи с чем все экспедиции и путешествия стали проводиться под эгидой распространения идеологии коммунизма. Результатом данной деятельности является награждение журнала в 1982 году Орденом Дружбы народов «За многолетнюю плодотворную работу по воспитанию у молодежи чувства любви к Родине и пропаганду идей социалистического интернационализма».
2001
Права на использование товарного знака приобретает предприниматель С. А. Васильев.
Этот период - переломный момент в современной истории журнала. Работа над изданием началась практически с нуля. В свет начал выходить обновленный журнал «Вокруг Света». Новый коллектив, создающий современный, яркий контент, глянцевая обложка, высокое качество издания.
В этот же период на Российском телевидении появилась еженедельная одноименная программа «Вокруг Света».
Сегодня журнал «Вокруг Света» впечатляет разнообразием рубрик и является несомненным лидером в своем тематическом классе. Издается ежемесячно тиражом 180 000 экземпляров. Количество полос от 192 до 216. С 2005 г. журнал выходит по лицензии в Украине, с 2008 г. в Республике Казахстан.
2011
Журналу «Вокруг Света» исполняется 150 лет.
Группу компаний «Вокруг Света» по праву можно назвать хранителем и продолжателем уникальной традиции журнального дела, остававшейся неразрывной на протяжении 150 лет.
«Тираж каждого номера проходит добровольную сертификацию в Национальной тиражной службе. По итогам ежегодного общероссийского конкурса «Тираж — рекорд года» Национальная тиражная служба трижды (в 2010, 2011 и 2012 годах) присуждала журналу звание победителя в номинации «Научно-популярное издание».
Выходит 12 номеров в год.
Журнал издаётся по лицензии местными издателями на Украине, в Казахстане (на русском языке) и в Болгарии (на болгарском). Тематикой статей являются география, путешествия, этнография, биология, астрономия, медицина, культура, история, биографии, кулинария.

Отдел периодики получает этот журнал с 1947 года.
С 2006 года виходит региональное издание «Вокруг света Украина».
Вашему вниманию предлагается статьи Александра Кармен «Камышовый народ уру?».
Дочитать статью Вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.




Страницы журнала :   1 

 
 

Вісник Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки
Науковий журнал
 
 

На сторінці «Калейдоскопу періодики» в рубриці «Ретро» розповімо про історія створення Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни (НАН України) та її друкованих видань.
Академія наук України — вища наукова установа України з самоврядною організацією.
Назва Академії неодноразово зазнавала змін. У 1918–1921 рр. вона іменувалася Українська академія наук (УАН), з 1921 по 1936 р. — Всеукраїнська академія наук (ВУАН), у 1936–1991 рр. — Академія наук Української РСР, з 1991 по 1993 р. — Академія наук України, а з 1994 р. — Національна академія наук України.
Ініціатива її заснування вийшла від Українського Наукового Товариства в Києві в квітні 1917 р., але датою заснування вважається 1918 рік. На пропозицію міністра освіти та мистецтва М. Василенка створили спеціальну комісію, яка від 9 липня до 17 вересня 1918 р. виробила законопроект про заснування УАН, затверджений гетьманом П.Скоропадським 14 листопада 1918 р. Її урочисте відкриття відбулося 24 листопада 1918 року.
Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, у подальшому членів мали обирати ці академіки. На президента Академії Гетьман запросив М. Грушевського, але він відмовився. Установче спільне зібрання 27.11.1918 обрало президентом УАН професора В.Вернадського, а неодмінним секретарем — А.Кримського.
Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.
Декретом від 14 червня 1921 р. Рада Народних Комісарів УСРР схвалила «Положення про Українську Академію наук», згідно з яким Академія визнавалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася наркомату освіти. Академію було перейменовано УАН на ВУАН (Всеукраїнська Академія Наук).
З 1930 р. виразно почався спад ВУАН у зв'язку з процесом Спілки Визволення України (СВУ). На поч. 1930-х pp. припинили своє існування всі серійні видання ВУАН у ділянці гуманітарних наук, а видані раніше були здебільше засуджені й вилучені з ужитку як «націоналістичні». Чимало важливих праць Академії, призначених до друку (або навіть уже надрукованих), знищено у першій половині 1930-х pp. Більшість установ ВУАН, очолюваних Михайлом Грушевським, на початку 1930-х років було ліквідовано, а його самого депортовано до Москви. У 1930–1931 рр. проведено «чистки» співробітників ВУАН, а також примусові збори з т. зв. «критикою й самокритикою» членів Академії. У 1930-х рр. репресовано понад 250 наукових співробітників ВУАН (у тому числі 22 академіки). Найбільше число репресованих було серед вчених гуманітарних дисциплін. Репресії тривали аж до початку Другої світової війни.
Під час Великої Вітчизняної війни інститути були евакуйовані в 1941 році. Більшість інститутів та Президія АН УРСР переїхали до Уфи, Інститут електрозварювання — до Нижнього Тагіла, інші установи — до Свердловська, Челябінська, Златоуста та інших міст СРСР. Зусилля академії були прямовані на подання допомоги фронту і тилу. Першочергове місце посіли наукові розробки в галузі оборонної промисловості, поліпшення методики лікування поранених тощо. Під керівництвом Є. О. Патона були розроблені і впроваджені в практику високоефективні методи зварювання металів під шаром флюсу. Під час війни широко впроваджувалась в лікувальну практику антиретикулярна цитотоксична сиворотка акад. О. О. Богомольця. Академік О. В. Палладін і його учні запропонували високоефективний кровоспинний препарат вікасол. За роботу в роки війни і цінні наукові досягнення багато вчених АН УРСР були удостоєні високих урядових нагород. Почесне звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно президентові АН УРСР акад. О. О. Богомольцю і акад. АН УРСР Є. О. Патону. З осені 1943 року перебувала у Москві. Кількість наукових співробітників скоротилася утричі, але ядро кваліфікованих спеціалістів було збережене.
Німецькі окупанти заподіяли величезних збитків установам АН УРСР. Було знищено або вивезено цінностей АН УРСР на суму 150 млн крб., в тому числі бл. 1 млн книг і цілий ряд унікальних музейних експонатів. В березні 1944 почалась реевакуація АН УРСР інститутів до Києва.
У післявоєнні роки АН УРСР швидко розбудовувалася. До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). В 1959 в установах академії працювало 11 790 співробітників, у тому числі 2226 наукових працівників, серед них 87 академіків, 121 член-кореспондент. В складі АН УРСР було п'ять відділів:
• Відділ суспільних наук,
• Відділ фізико-математичних наук,
• Відділ хімічних та геологічних наук
• Відділ біологічних наук
• Відділ технічних наук
З лютого 1962 року і до нині АН УРСР очолив фахівець з електрозварювання Борис Патон. У 1963 році АН УРСР реорганізовано за зразком АН СРСР, тобто поділено на три великі секції: фізико-технічних і математичних наук, хіміко-технологічних і біологічних наук, суспільних наук. Від 11 квітня 1963 року АН УРСР (як і всі інші академії національних республік) була підпорядкована АН СРСР, тобто стала філією російської академії під назвою всесоюзної. У ці десятиліття найбільш прискореними темпами розвивалися технічні інститути. З 1970 років в АН УРСР почали створюватися науково-технічні комплекси, які складалися з інститутів, конструкторських бюро, дослідних виробництв і заводів. У 1962 Обчислювальний центр було перетворено на Інститут кібернетики. Незабаром він завоював провідне становище в СРСР в галузі створення автоматизованих систем управління виробництвом. У Фізико-технічному інституті споруджено найбільший в Європі лінійний прискорювач електронів. У матеріалознавчих інститутах успішно розроблялися технологічні процеси, які давали можливість по-новому спрямувати розвиток цілих галузей економіки. Вагомі наукові результати одержано в інститутах хімії та хімічної технології, біохімії, фізіології і теоретичної медицини, загальної біології.
Після досягнення незалежності НАН України вперше стала справді самоврядною організацією з правами власності на матеріальну базу, якою вона користувалася. Перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування вчених із колегами за кордоном.
Академія нині налічує 173 наукові інститути та установи, де працює більше 43 тисяч співробітників, з них понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії 478 академіків і членів-кореспондентів.
На сьогонішній день НАН України складається з шести регіональних центрів:
• Західний науковий центр. Місце перебування керівництва — м.Львів, налічує 18 установ.
• Північно-східний. Місце перебування керівництва — м. Харків, налічує 17 установ.
• Донецький науковий центр. Місце перебування керівництва — м. Донецьк, налічує 9 установ.
• Кримський науковий центр. Місце перебування керівництва — м. Сімферополь, налічує 8 установ.
• Придніпровський науковий центр. Місце перебування керівництва — м. Дніпропетровськ, налічує 7 установ
• Південний науковий центр. Місце перебування керівництва — м. Одеса, налічує 7 установ. Установи, розташовані в Києві (108 установ), не входять до жодного з регіональних центрів.
У Національній академії наук діють три секції, що об'єднують 14 відділень наук:
• математики;
• інформатики;
• механіки;
• фізики і астрономії;
• наук про Землю;
• фізико-технічних проблем матеріалознавства;
• фізико-технічних проблем енергетики;
• ядерної фізики та енергетики;
• хімії;
• біохімії, фізіології і молекулярної біології;
• загальної біології;
• економіки;
• історії, філософії та права;
• літератури, мови та мистецтвознавства.
Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи. Вони діють на підставі власних статутів, затверджених і зареєстрованих у НАН України.
Дослідно-виробнича та конструкторська база Академії охоплює дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні та обчислювальні центри. При установах НАН України функціонують малі та спільні підприємства, які сприяють комерціалізації результатів наукових досліджень. За активної участі установ НАН України працюють 8 технопарків, на які законодавчо поширено спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності.
До структури Академії входить Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, яка є депозитарієм ООН і фонди якої містять близько 15 млн одиниць зберігання, та Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника. Академія має видавництва «Наукова думка» і «Академперіодика».
Основні досягнення
НАН України стала одним з визначних наукових центрів, збагативши вітчизняну і світову науку цінними відкриттями й винаходами. Так, вчені-фізики здійснили ряд важливих досліджень в галузі теоретичної фізики, зокрема ядерної фізики, в галузі вивчення напівпровідників (германійові діоди і тріоди). Широко відомі праці О. І. Лейпунського в галузі фізики ядра. Праці М. М. Крилова і М. М. Боголюбова та їхніх учнів є видатним вкладом в галузі дослідження наближених методів математичного аналізу і теорії динамічних систем. Українські математики створили новий відділ математичної фізики — нелінійну механіку. Значним вкладом в науку є праці Г. Ф. Проскури з аерогідродинаміки та дослідження М. О. Лаврентьєва з геометричної теорії функцій комплексної змінної та її застосування до гідродинаміки й аеродинаміки. В Інституті електротехніки академії вперше в СРСР була створена мала електронна обчислювальна машина, яка стала прототипом великої обчислювальної машини, створеної в АН СРСР.
Вчені АН УРСР мають досягнення в галузі генерування надвисоких частот сантиметрового і міліметрового діапазонів радіохвиль, що знайшли широке застосування в новітній техніці. Здійснено важливі дослідження по вивченню поширення радіохвиль ультракороткохвильового діапазону в топосфері. В Інституті фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського вперше в СРСР здійснені дослідження із застосування важкого ізотопу азоту для вивчення механізму хімічних процесів. 1934 в цьому інституті вперше в СРСР було одержано важку воду, що стало початком розвитку науки про стабільні ізотопи в Радянському Союзі. Видатні відкриття належать вченим АН УРСР в галузі органічної хімії, зокрема органічного синтезу (ненасичених спиртів, ціанінових барвників тощо). В Інституті органічної хімії АН УРСР синтезовано високоефективний антибіотик саназин, який широко використовується медициною СРСР для лікування туберкульозу очей, кісткового туберкульозу та ін. захворювань.
У післявоєнні роки вчені АН УРСР добилися значних успіхів у винайденні легуючих кольорових і рідких елементів. Створено ефективні й економічні технологічні схеми одержання з руд титану, цирконію та інших рідкісних металів. На основі розроблених АН УРСР даних на території республіки було виявлено нові родовища корисних копалин (вугілля, залізних руд, рідкісних металів, нафти тощо). Українські геологи внесли значний вклад у справу розширення меж видобутку корисних копалин Донецького басейну.
Зусиллями вчених АН УРСР розв'язано ряд важливих проблем автоматизації виробничих процесів, розроблено методи розрахунку машин на міцність, створено нові досконалі машини і механізми. Загальнонародне визнання здобула наукова діяльність Є. О. Патона, який зробив великий вклад у рад. мостобудування та автоматичне електрозварювання. В Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР розроблено теорію зварювання та апаратуру для автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом для потреб машинобудування, суднобудування, апаратобудування і багатьох ін. галузей промисловості. Розроблені колективом інституту і удостоєні в 1958 Ленінської премії метод і апаратура електрошлакового зварювання металу великої товщини широко впроваджені на багатьох заводах важкого машинобудування. Дослідження проблем порошкової металургії дозволило створити ряд металокерамічних виробів, які знайшли застосування в радіотехнічній промисловості і будівництві енергетичних систем. Інститут чорної металургії АН УРСР успішно досліджує питання інтенсифікації металург. процесів, розробляє нові й удосконалює існуючі процеси, а Інститут гірничої справи у творчій співдружності з працівниками виробництва створив гірничий комбайн для розробки слабких порід марганцьоворудних і буровугільних родовищ, а також оригінальний прилад — метангазоаналізатор безперервної дії Успішно впроваджуються в практику гідробудівництва розроблені науковими працівниками Інституту гідрології і гідротехніки нові методи будівництва гребель з кам'яного накиду.
Великими тиражами видано в Україні монографічні наукові праці з питань історії українського народу, з проблем українського літературознавства, фольклору та мистецтвознавства. Вчені Академії наук УРСР розв'язали ряд практичних і теоретичних наукових питань в галузі історії, зокрема створено двотомний курс історії Української РСР. В Інституті літератури АН УРСР створено курс історії української літератури, видано твори класиків української літератури (Т. Шевченка, І. Франка, П. Мирного, Лесі Українки, П. Грабовського та ін.). Вчені Інституту мовознавства видали монографії про походження української мови, курс сучасної української літературної мови та її історії, ряд словників та ін.
Одне з видань АН України журнал під назвою «Вісті ВУАН» заснований у 1928 р. У 1947 р. назву видання змінено на «Вісник Академії наук Української РСР».
З 2010 р. дизайн «Вісника НАН України» було змінено. Нове оформлення було розроблене видавничим домом «Академперіодика» з урахуванням традицій видання.
Періодичність 12 разів на рік.
Мова видання: українська, англійська.
Відділ періодики отримує це видання з 1947 року.
Вашої уваги пропонується стаття М.М. Підоплічки та Білай В.Й. «Деякі наслідки та дальші завдання дослідження мікрофлори зерна хлібних злаків».
До Ознайомитись з представленим та іншими номерами журналу можна за адресою:
м. Дніпропетровськ,
пр. К. Маркса, 18.
Відділ періодики ДОУНБ.



Страницы журнала :   1   2 

 
 

Сварочное производств
Научно-технический и производственный журнал
 
 

В журнале публикуются материалы о новейших достижениях в области сварки, наплавки, пайки, термической резки, напыления, металлизации. Значительное место отводится исследованиям металлургических процессов, проблемам прочности и надежности сварных конструкций. Особое внимание уделяется новым технологиям в области сварки, вопросам экономики и организации производства.
Издается с января 1930 года.
Учредители:
Российская иженерная академия,
Издательский центр «Технологии машиностроения».
Журнал издается при содействии Российского научно-технического сварочного общества.
Рубрики журнала:
- Научно-технический отдел,
- Производственный отдел,
- Обмен опытом,
- Оборудование и материалы,
- Дискуссионный раздел,
- Сварочная техника за рубежом.
- В Международном институте сварки.

Виходит 12 раз в год.
Издается на русском языке.

Отдел периодики получал этот журнал с 1955 по 2006 годы. С 2007 года отдел периодики не получает это издание, но существует электронный каталог на статьи из этих журналов и интересующие статьи можно заказать посредством электронной доставки.
Вашему вниманию предлагается статья Е.А.Столпнера, Г.А.Славина , В.К.Шмелева «Методика определения динамического давления импульсной дуги» .
Ознакомиться с этим и другими номерами журналов Вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.




Страницы журнала :   1 

 
 

Автоматическая сварка
Международный научно-технический и производственный журнал
 
 

Журнал «Автоматическая сварка» является специализированным изданием Украины в области сварки, наплавки, резки, пайки, нанесения покрытий и других родственных технологий.
Журнал основан в марте 1948 г. Институтом электросварки им. Е.О.Патона НАН Украины.
Главный редактор – академик Борис Евгеньевич Патон.
Журнал издается ежемесячно.
Язык издания: русский.
Учредители:
• Национальная академия наук Украины,
• Институт электросварки им. Е.О.Патона НАН Украины,
• Международная ассоциация «Сварка».
Издатель:
Международная ассоциация «Сварка».
Отдел периодики получал этот журнал с 1950 по 2009 годы. С 2010 года отдел периодики не получает это издание, но существует электронный каталог на статьи из этих журналов и интересующие статьи можно заказать посредством электронной доставки.
Вашему вниманию предлагается статья Б.Е. Патона, Г.А.Спыну, Ф.Н.Киселевского «Проблема создания промышленных роботов для дуговой сварки».
Ознакомиться с этим и другими номерами журнала Вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.




Страницы журнала :   1   2 

 
 

Жовтень
Літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис
 
 

Духовний світ людини визначається творами літератури, які вона прочитала. За думкою філософа та педагога Мортімера Адлера читання та обговорення книг повинно стати частиною вільної гуманістичної освіти.

У функціонуванні освітньої та культурно-виховної систем ЛІТЕРАТУРА посідає виняткове місце . Саме вона через зміст твору визначає той обсяг цінностей, які одержує особистість на тому чи іншому етапі виховання. Художня література вивчає дійсність у художніх образах, формує відповідно до того чи іншого часу відповідний естетичний ідеал. Художня література як одна з форм суспільної свідомості відіграє значну роль у становленні особистості, виконуючи функції: естетичну, пізнавальну, інформаційну.
Специфічною рисою сьогодні культурної ситуації в Україні є зіткнення між народною та масовою культурою, при цьому агресивна, технічно озброєна й фінансово забезпечена маскультура намагається знищити народну культуру та мистецтво, розширюючи сфери свого впливу й коло своїх споживачів
Літературно-мистецькі журнали є важливою складовою творення національної свідомості. Життєдіяльні основи сучасної складової національної свідомості, створюють духовні підвалини майбутнього. Літературно-художні журнали є джерелом вивчення історії літератури та літературної критики в майбутньому. Літературно-художня періодика в історії української журналістики завжди була носієм національної ідеї, виступала засобом пробудження патріотичних почуттів й об'єднувала громадян довкола спільної мети.
Одним з таких прикладів є журнал «Жовтень». Заснований в 1940 році під назвою «Література і мистецтво». Він від липня 1945 до лютого 1951 виходив під назвою «Радянський Львів» як журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. В 1951–1989 роках виходив під назвою «Жовтень». З 1990 року виходить під назвою «Дзвін». Не зважаючи на постійні видавничі проблеми, «Дзвін» продовжує знайомити громадськість із сучасною українською прозою, поезією, друкує історичні розвідки, рецензії на книги та твори мистецтва. На сайті журналу вже розміщено чимало матеріалів та розширених анонсів літературних творів. У такий спосіб його редакція хоче примножити аудиторію читачів журналу не лише в Україні, але й за її межами.
Відділ періодики отримує це видання з 1951 року.
До Вашої уваги пропонується вірш з представленого журналу Павла Антокольского «Казка про царицю Нефертіті» в переводе Николая Ильницкого.
Ознайомитись з іншими номерами видання можна за адресою:
м. Дніпропетровськ,
пр. К. Маркса, 18.
Відділ періодики ДОУНБ.







Страницы журнала :   1 

 
 

Сталь
Научно-технический и производственный журнал
 
 

Издается с 1931 года. Из истории создания журнала.Это был один из труднейших и вместе с тем один из самых героических периодов в истории социалистического строительства в СССР - период построения фундамента экономики в СССР, превращение в кратчайший срок Советской страны в передовую индустриальную державу — это результат огромной политической и организаторской работы. Жизненно важной была задача обеспечить оборонную мощь страны. Для того чтобы укрепить обороноспособность и отстоять независимость страны, необходимо было в короткий срок превратить СССР в могучую индустриальную державу, создать современную тяжелую индустрию. При определении заданий в области индустриализации страны учитывалось необходимость преимущественного роста производства средств производства, потому что без этого нельзя было обеспечить вооружение народного хозяйства новой и новейшей техникой, невозможно вообще расширенное воспроизводство. Первоочередное и преимущественное развитие тяжелой индустрии требовало соответствующего распределения капитальных вложений в пользу отраслей промышленности, производящих средства производства. СССР из страны, ввозящей машины и оборудование, превратился в страну, производящую их. Была решена задача достижения экономической независимости. В этот период и выходят первые номера журнала.
Тематика публикаций охватывает процессы подготовки железорудного сырья к переплаву, производства чугуна, стали, проката, технологии ферросплавной, трубной, метизной отраслей, проблемы металловедения и термической обработки, нетрадиционные методы металлургии, переработку вторичных ресурсов, экономику и организацию производства, вопросы экологии. Обсуждаются наиболее важные проблемы развития черной металлургии, регулярно публикуется информация о новых технологиях, оборудовании и видах продукции. Журнал публикует результаты новейших научных исследований, технологических усовершенствований и реализованных проектов.
Учредитель журнала: Международный союз металлургов. Издатель журнала: ООО Интермет Инжиниринг.
Официальное печатное издание Международного союза металлургов.
Отдел периодики получает этот журнал с 1936 по 1997 год. С 1998 года отдел периодики не получает это издание, но существует электронный каталог на статьи из этих журналов и интересующие статьи можно заказать посредством электронной доставки.
Вашему вниманию предлагается статья Виноград М.И., Шевченко З.А., Хитрик А.И., Спектор Я.И. « Возможные пути загрязнения стали ШХ15 крупными неметаллическими включениями».
Ознакомиться с этим или другими номерами журнала вы сможете по адресу:
г. Днепропетровск,
пр. К. Маркса, 18.
Отдел периодики ДОУНБ.




Страницы журнала :   1 

 

[1] 2 3 4
 

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2006 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека