Андрій Павлович Жмайло народився у жовтні 1903 р. у родині гірника . На той момент сім’я мешкала у Синельниковому – одній зі станцій Катеринославської залізниці [на момент написання А.П. Жмайлом автобіографії (16 березня 1948 р.) залізниця називалась Сталінською Л.Д.]. Батько Андрія Павловича працював помічником кочегара, різноробочим, отримав каліцтво на руднику (йому було ампутовано ногу) і невдовзі помер . Сам Андрій з малолітства працював на руднику «Жовта ріка»
До 16 років хлопець мешкав з матір’ю, а у 1920 р. відправився наймитувати у Київську губернію. Слід підкреслити, що подробиці ранньої біографії А.П. Жмайла наводяться лише в автобіографії, укладеній ним незадовго до присудження звання Героя Соціалістичної Праці.
Починаючи з 1922 р. Жмайло перебував у Кривбасі. Спочатку працював на руднику Жовтневої революції і одночасно навчався у Криворізькому вечірньому робітничому технікумі.
Незважаючи на вечірню форму навчання, був активним студентом – керував комсомольською організацією технікуму впродовж 1924-1926 рр.
 У довідці, що подавалася 25 вересня 1954 р. на міністерське затвердження А.П. Жмайла управляючим тресту «Ленінруда», повідомляється, що Андрій Павлович у 1922-1926 рр. працював відкатником, лопатником, бурильником та прохідником на руднику  м. Жовтневої революції . Закінчивши у 1926 р. технікум і отримавши звання гірничого техніка, А.П. Жмайло почав працювати  на інженерно-технічних посадах: у 1926-1929 рр. був гірничим майстром, контрольним десятником, черговим техніком на руднику «Жовта ріка». У 1929 р. вперше очолив підприємство – став завідувачем шахти «Індустріалізація країни» п’ятихатського рудника «Жовта ріка».
1-го лютого 1931 р. А.П. Жмайло вступив на факультет вищих інженерних курсів рудничного відділу Дніпропетровського гірничого інституту, про що свідчить оригінал його іспитової книжки за № 4, виданої 4-го травня 1931 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: Андрій Павлович Жмайло народився у жовтні 1903 р. у родині гірника.  На той момент сім’я мешкала у Синельниковому – одній зі станцій Катеринославської залізниці [на момент написання А.П. Жмайлом автобіографії (16 березня 1948 р.) залізниця називалась Сталінською  - Л.Д.]. Батько Андрія Павловича працював помічником кочегара, різноробочим, отримав каліцтво на руднику (йому було ампутовано ногу) і невдовзі помер. Сам Андрій з малолітства працював на руднику «Жовта ріка»
. До 16 років хлопець мешкав з матір’ю, а у 1920 р. відправився наймитувати у Київську губернію. Слід підкреслити, що подробиці ранньої біографії А.П. Жмайла наводяться лише в автобіографії, укладеній ним незадовго до присудження звання Героя Соціалістичної Праці.
Починаючи з 1922 р. Жмайло перебував у Кривбасі. Спочатку працював на руднику Жовтневої революції і одночасно навчався у Криворізькому вечірньому робітничому технікумі.
Незважаючи на вечірню форму навчання, був активним студентом – керував комсомольською організацією технікуму впродовж 1924-1926 рр.
У довідці, що подавалася 25 вересня 1954 р. на міністерське затвердження А.П. Жмайла управляючим тресту «Ленінруда», повідомляється, що Андрій Павлович у 1922-1926 рр. працював відкатником, лопатником, бурильником та прохідником на руднику   . Жовтневої революції . Закінчивши у 1926 р. технікум і отримавши звання гірничого техніка, А.П. Жмайло почав працювати
на інженерно-технічних посадах: у 1926-1929 рр. був гірничим майстром, контрольним десятником, черговим техніком на руднику «Жовта
ріка». У 1929 р. вперше очолив підприємство – став завідувачем шахти «Індустріалізація країни» п’ятихатського рудника «Жовта ріка».
1-го лютого 1931 р. А.П. Жмайло вступив на факультет вищих інженерних курсів рудничного відділу Дніпропетровського гірничого
інституту, про що свідчить оригінал його іспитової книжки за № 4, виданої 4-го травня 1931 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/84/78